27. Підготовка кримінологічного дослідження не охоплює:

1. добір методологічного дослідження;

2. вивчення причин та умов злочинності;

3. вироблення інструментарію;

4. розробка програми обробки даних.

28. Прогностична функція наукового дослідження в кримінології полягає у:

1. в теоретичному аналізі причинно-наслідкових зв’язків, виявлення закономірностей виникнення розвитку й функціонування злочинності;

2. в науковому передбаченні розвитку явищ злочинності, визначення тенденцій і закономірності її розвитку в перспективі;

3. в повній та об’єктивній фіксації характеристик об’єктів дослідження та наявних між ними зв’язків і відносин;

4. в розробці та реалізації рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення практики боротьби зі злочинністю на основі конкретного емпіричного матеріалу, отриманого в процесі кримінологічного дослідження.

29. До найбільш загальних об’єктів кримінологічних об’єктів не відноситься:

1. особа злочинця;

2. жертва злочину;

3. злочинність;

4. причини і умови здійснення злочинів.

30. ДО КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ НЕ ВІДНОСИТЬСЯ:

1. повнота, корисність;

2. точність, достовірність;

3. оптимальність, своєчасність;

4. вибірковість, комплексність.

31. КРИМІНОЛОГІЯ Є:

1. комплексною наукою;

2. спеціальною;

3. галузевою;

4. правовою наукою.

32. ПЕРША КНИГА «КРИМІНОЛОГІЯ» НАЛЕЖИТЬ:

1. Беккарію;

2. Горофалу;

3. Монтеск`є;

4. Арістотелю.

33. КРИМІНОЛОГІЯ ЯК НАУКА ВИНИКЛА :

1. у ХХ ст.;

2. у ХІХ ст.;

3. у VI ст.;

4. у ХVІІІ ст.

34. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ, ЗАКОНІВ, ПРИНЦИПІВ, ВЛАСТИВОСТЕЙ, ПРОЯВІВ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН У КРИМІНОЛОГІЇ – ЦЕ:

1. методи кримінології;

2. поняття кримінології;

3. предмет кримінології;

4. об’єкт кримінології.

35. ВІКТИМОЛОГІЯ ВИВЧАЄ:

1. особу злочинця;

2. злочини;

3. вік злочинця;

4. жертву злочину.

36. СУКУПНІСТЬ НАУКОВИХ МЕТОДІВ, ЗАСТОСУВАННЯ ДЛЯ ЗБОРУ, ОПРАЦЮВАННЯ, АНАЛІЗУ, ЧИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ КРИМІНОЛОГІЧНО-ЗНАЧИМОЇ ІНФОРМАЦІЇ – ЦЕ:

1. прогнозування злочинності;

2. статистика злочинів;

3. методика;

4. методика вивчення злочинності.

37. ВИВЧЕННЯ КРИМІНОЛОГІЇ ВАЖЛИВЕ ДЛЯ:

1. педагогів;

2. психологів;

3. юристів;

4. економістів, соціологів, юристів, психологів та педагогів.

38. КРИМІНОЛОГІЯ НА ДУМКУ АВАНЕСОВА ТА КАРПЕЦЬ – ЦЕ:

1. загальнотеоретична наука про злочинність;

2. самостійна наука, яка перебуває на межі соціології і права;

3. наука кримінального права;

4. самостійна галузь юридичної науки, складова частина системи юридичних наук.

39. ПРОТИ СВАВІЛЛЯ У ПРАВОСУДДІ ВИСТУПАВ:

1. Беккарія;

2. Монтеск`є;

3. Вольтерн;

4. Прінс.

40. ВІКТИМІЗАЦІЯ – ЦЕ:

A.. процес перетворення людини у жертву злочину;

B. сукупність причин та умов, за наявності яких особа може стати жертвою злочинно­го діяння;

C. обстановка, що сприяє вчиненню злочину;

D. здатність особи частіше за інших ставати жертвою злочину.

41. АНТРОПОЛОГІЧНИЙ НАПРЯМОК У КРИМІНОЛОГІЇ ПОЛЯГАЄ У:

1. злочинність залежала від убогості людей;

2. причини злочинності лежать не в соціальних умовах, а в самому злочинці;

3. злочинність залежить від суспільства;

4. злочинність передається спадково.

42. СТРУКТУРА ЗОЧИННОСТІ – ЦЕ:

1. кількісний показник злочинності;

2. ознака злочинності;

3. внутрішня побудова злочинності;

4. тяжкі і нетяжкі злочини .

43. ЗА МАСШТАБОМ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗОВАНІ ЗЛОЧИННІ СТРУКТУРИ ПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:

1. територіальні; регіональні; міжрегіональні;

2. регіональні; міжрегіональні; національні; транснаціональні;

3. національні; транснаціональні; територіальні;

4. національні; транснаціональні; міжрегіональні; територіальні.

44.ЗАПОБІГАННЯ ОРГАНІЗОВАНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ ПЕРЕДБАЧАЄ:

1. достатню правову базу; ресурсне забезпечення; сучасну інформаційну базу; комплексне програмування; усвідомлення суспільством гостроти кримінальної проблеми; підготовку правових актів заходів забезпечення безпеки осіб, які здійснюють негласну допомогу в боротьбі зі злочинністю;

2. встановлення певних обмежень; патрулювання на вулицях; не достатню правову базу; ресурсне забезпечення;

3. достатню правову базу; ресурсне забезпечення; сучасну інформаційну базу; комплексне програмування; усвідомлення суспільством гостроти кримінальної проблеми; проведення семінарів та аналіз зробленої роботи для правоохоронних органів; підвищення кваліфікації;

4. встановлення певних обмежень; патрулювання на вулицях; комплексне програмування; усвідомлення суспільством гостроти кримінальної проблеми; підготовку правових актів заходів забезпечення безпеки осіб, які здійснюють негласну допомогу в боротьбі зі злочинністю.