1. Кримінологія є:

а) соціологією права;

б) філософією права;

в) прикладною наукою;

г) окремою галуззю права.

2. Система кримінології складається:

а) з основних положень кримінології;

б) з теоретичних і практичних питань;

в) з загальної та спеціальної частин;

г) з основних проблем кримінології.

3. Які із зазначених категорій кримінології входять до основних елементів її предмету?

а) методика та методологія;

б) заходи попередження злочинів;

в) планування та прогнозування боротьби зі злочинністю;

г) кількісні та якісні показники злочинності.

4. Перший посібник з кримінології на пострадянському просторі вийшов друком у:

а) 1972;

б) 1966;

в) 1969;

г) 1974.

5. Назвіть безпосередню ознаку злочинності.

а) соціальний характер;

б) протиправність;

в) винність;

г) карність.

6. Що таке структура злочинності?

а) кількісний показник злочинності;

б) вид злочинності;

в) внутрішня побудова злочинності;

г) наявність тяжких злочинів у загальній структурі злочинності.

7. Що таке географія злочинності?

а) регіональні особливості злочинності;

б) кількісний показник злочинності;

в) розповсюдженість злочинності на певній території;

г) ознака злочинності.

8. Що таке стан злочинності?

а) загальна кількість злочинів, вчинених на певній території;

б) загальна кількість осіб, що вчинили злочини на певній території;

в) загальна кількість злочинів та осіб, що їх вчинили на певній території за певний проміжок часу;

г) співвідношення злочинів, скоєних на певній території до осіб, що на ній проживають.

9. Коефіцієнт злочинності – це:

а) якісний показник злочинності;

б) кількісно-якісний показник злочинності;

в) математичне вираження рівня злочинності на 1, 10 або 100 тис. населення;

г) загальна кількість осіб, що скоїли злочини.

10. До ознак злочинності належать:

а) іррегулярність;

б) протиправність;

в) суспільна небезпека;

г) караність.

11. Латентна злочинність – це:

а) нерозкриті злочини;

б) злочини, справи по яких не дійшли до суду;

в) зареєстровані злочини;

г) незареєстровані злочини.

12. Видом латентної злочинності є:

а)  природна;

б) скрита;

в) висока;

г)  незареєстрована.

13.Детермінанти злочинності це:

а)  причини та умови;

б) загальні та спеціальні;

в) причини злочинності;

г)  умови злочинності.

14. Назвіть причини злочинів за природою виникнення.

а) об’єктивні;

б) загальні;

в) соціальні;

г) внутрішні.

15. Назвіть причини злочинів за рівнем функціонування.

а) зовнішні;

б) внутрішні;

в) спеціальні;

г) суб’єктивні.

16. Визначте причини злочинів за змістом:

а) об’єктивні;

б) соціальні;

в) загальні;

г) біологічні.

17. Назвіть причини злочинів за джерелом виникнення.

а) суб’єктивні;

б) економічні;

в) внутрішні;

г) суб’єктивні.

18. Видом умов злочинності є:

а) внутрішні

б) достатні

в) суб’єктивні

г) тимчасові

19. Особа злочинця – це:

а) сукупність соціально-демографічних та соціально-рольових ознак особи

б) система соціальних, психологічних та інших властивостей, які складають суспільну небезпеку особи винну у вчиненні злочину;

в) особа яка вчинила суспільно небезпечне діяння, стосовно якої вирок суду вступив в законну силу;

г) особа, по відношенню до якої порушена кримінальна справа.

20. До ознак особи злочинця відносяться:

а) вік, стать, сімейний стан;

б) психічне ставлення особи до вчинення злочину;

в) соціально-психологічна, кримінально-правова, соціально-рольова характеристики;

г) ставлення до моральних норм та загальноприйнятих правил поведінки.

21. Віктимологія – це:

а) самостійна юридична наука;

б) галузь кримінології, яка вивчає потенційного потерпілого від злочинних діянь;

в) наука про жертву злочину;

г) вчення про особу злочинця та його жертву.

22. Віктимність – це:

а) процес перетворення людини у жертву злочину;

б) сукупність причин та умов, за наявності яких особа може стати жертвою злочинно­го діяння;

в) обстановка, що сприяє вчиненню злочину;

г) здатність особи частіше за інших ставати жертвою злочину.

23. Видом віктимності є:

а) патологічна

б) уявна;

в) провокуюча;

г) позитивна.

24. Віктимізація - це

а) підгалузь віктимології

б) вчення про жертву злочину;

в) окрема тема Загальної частини кримінології;

г) процес перетворення особи в жертву та результат цього процесу.

25. Кримінологічне дослідження являє собою:

а) галузь кримінології;

б) система знань про злочинність, особу злочинця, причини та умови злочинності;

в) наука яка вивчає злочинність;

г) процес отримання нових знань про об’єкт кримінологічного вивчення.

26. Видами кримінологічного дослідження є:

а) гуманітарне;

б) об’єктове;

в) монодисциплінарне;

г) юридичне.

27. Кримінологічне прогнозування – це:

а) функція кримінології;

б) метод кримінології;

в) система знань про майбутній стан злочинності;

г) ймовірне судження про злочинність та її показники в майбутньому.

28. Кримінологічне планування – це

а) окремий етап статистичного дослідження;

б) процес формування низки планів у системі певної галузі;

в) різновид управлінського рішення;

г) наступний за прогнозуванням етап.

29. Назвіть метод прогнозування.

а) спостереження;

б) експертних оцінок;

в) групування;

г) вивчення кримінальних справ.

30. Профілактика злочинності – це:

а) Загальна частина кримінологія;

б) процес, спрямований на попередження злочинів та усунення причин їх існування;

в) система заходів, спрямованих на попередження злочинності, виявлення та постановку на облік осіб, нейтралізацію детермінант злочинності.

г) галузь кримінології;

31. До елементів системи профілактики відноситься:

а) рівні;

б) засоби ;

в) заходи;

г) методи

32. Суб’єктами профілактики злочинності є:

а) громадяни, державні органи, фізичні та юридичні особи які здійснюють профілактичну діяльність згідно своїх службових обов’язків;

б) юридичні та фізичні особи діяльність яких спрямована на розробку та вжиття заходів щодо зменшення злочинності;

в) державні органи, юридичні особи та фізичні особи, які прямо чи опосередковано беруть участь у протидії злочинності;

г) правоохоронні органи які вживають заходів щодо протидії злочинності.

33. Видом профілактики злочинів є:

а) кримінально-правова;

б) цивільно-правова;

в) загальносоціальна;

г) дисциплінарна.

34. Об’єктом профілактики злочинів є:

а) правоохоронні органи;

б) громадські організації;

в) органи державного управління;

г) окремі види злочинності.

35. Формою проведення профілактики злочинів є:

а) рання;

б) загальна;

в) безперервна;

г) спеціальна.

36. Методами профілактики злочинів є:

а) заохочення та стимулювання;

б) координації та субординації;

в) переконання та примусу;

г) законності та доцільності.

37. До вимог профілактики відноситься:

а) гласність;

б) безперервність;

в) законність;

г) демократизм.

38. Фонові явища – це:

а) антигромадська психологія особи;

б) умови, що сприяють вчиненню злочину;

в) злочини, адміністративні та дисциплінарні проступки;

г) негативні соціальні явища, які впливають на злочинність, її кількісні та якісні показники.

39. Фоновими явищами є:

а) міграція, наркоманія, азартні ігри, проституція;

б) адміністративні правопорушення;

в) дисциплінарні проступки;

г) злочини.

40. Організована злочинність – це:

а) об’єднання двох і більше осіб для досягнення певної злочинної мети;

б) сукупність злочинів, що вчиняються організованими злочинними угрупованнями;

в) організована група з певним розподілом ролей;

г) заняття чітко визначеним видом злочинної діяльності.

41. Ознаками організованої злочинності є:

а) сувора конспірація та наявність нормативних приписів;

б) стійкий зв'язок з антисоціальним середовищем;

в) вчинення злочинів є основним джерелом існування;

г) об’єднання осіб для систематичного зайняття злочинною діяльністю.

42. Кримінологічний рецидив – це:

а) вчинення злочину в момент непогашеної або не знятої судимості;

б) вчинення злочину у місцях позбавлення волі;

в) вчинення злочинів більш ніж два рази;

г) повторне вчинення злочину.

43. Ознакою насильницьких злочинів є:

а) мають груповий характер;

б) вчиняються небезпечними для життя і здоров’я засобами;

в) вчиняються проти волі потерпілого;

г) мають тяжкий характер.

44. Сферами вчинення екологічних злочинів є:

а) сфера виконання посадових та управлінських функцій;

б) фінансово-кредитна сфера;

в) побутова сфера;

г) сфера захисту прав, свобод, честі й гідності громадян.

45. Сферою вчинення необережних злочинів є:

а) сфера громадського порядку;

б) сфера пожежної безпеки;

в) сфера дії засобів підвищеної суспільної небезпеки;

г) соціально-культурна сфера.

3. Скласти задачі (теоретичні і практичні) з таких питань: а) злочинність по регіонам України; б) динаміка злочинності; в) коефіцієнт злочинності; г) питома вага злочинів; д) латентна злочинність; е) обчислення рівня латентності; є) види латентної злочинності; ж) рівні латентності.

4. Розробити теоретичні або прикладні функціональні моделі заходів протидії злочинності по її видам.

5. Зробити комплексний опис нормативно-правових актів, які застосовуються при: напрацюванні заходів протидії злочинності по видам.

6. Сформулювати

1) бібліографічний опис: а) джерел щодо організації профілактичних заходів; б) нормативних джерел з попередження негативних соціальних явищ, пов’язаних зі злочинністю;

2) історичні розвідки: а) розвитку кримінології в Україні; б) розвитку кримінології в зарубіжних країнах.

Термін виконання для кожного студента викладач встановлює індивідуально.

Критеріями оцінювання виконаних індивідуальних завдань є слідуючі:

За шкалою Університету	За національною шкалою	За шкалою ECTS	Рівень компетентності	Критерії оцінювання
90 – 100	5 „відмінно”	А	Високий (творчий)	Особа, що навчається, виявляє особливі творчі здібності, вміє самостійно здобувати знання, без допомоги викладача знаходить джерела інформації, використовує набуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує відповіді, самостійно розвиває власні обдарування і нахили.
85 – 89	4 „добре”	В	Достатній (конструктиво-варіативний	Особа, що навчається, вільно володіє вивченим обсягом матеріалу, застосовує його на практиці, вільно розв’язує вправи і задачі в стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, кількість яких незначна.
75 – 84		С		Особа, що навчається, вміє зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом викладача, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти помилки, серед яких є суттєві, добирати аргументи на підтвердження певних думок.
70 – 74	3 „задовільно”	D	Середній (репродуктив-ний)	Особа, що навчається, відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень, з допомогою викладача може аналізувати матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих.
60 – 69		E		Особа, що навчається, володіє матеріалом на рівні, вищому за початковий, значну частину його відтворює на продуктивному рівні.
35 – 59	2 „незадовільно” з можливістю повторного складання	FX	Низький (рецептивно-продуктивний)	Особа, що навчається, володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу.
1 – 34	2 „незадовільно” з обов’язковим повторним курсом ”	F		Особа, що навчається, володіє матеріалом на рівні елементарного розпізнання і відтворення окремих фактів, елементів, об’єктів.

До виконання індивідуальних завдань пропонуються такі методичні рекомендації:

1) Проаналізувати нормативно-правові акти України щодо профілактики злочинів по всім видам злочинності.

2) Вивчити відповідні розділи з загальної та особливої частини кримінології

3) Виконати відповідні індивідуальні завдання та законспектувати їх в робочому зошиті і подати викладачу на перевірку.

1. Методичні вказівки для викладачів і студентів

Особливе значення в кредитно-модульній технології організації навчання надається самостійній роботі студента. Тематичним планом передбачений мінімально необхідний обсяг засвоєння конкретних тем.

З метою найкращого засвоєння матеріалу курсу при підготовці до кожного виду заняття студенту рекомендується така методика. Основним методом вивчення курсу у вищій школі є самостійна робота, що включає в себе глибоке вивчення монографій та навчальних посібників з кримінології, а також нормативних джерел.

Курс кримінології складається з двох розділів:

1) загальної частини, де розглядаються загальнотеоретичні проблеми кримінології;

2) особливої частини, де розкривається кримінологічна характеристика та профілактичний вплив на окремі види злочинності.

Цільове призначення полягає у тому, що кримінологія є однією з профілюючих навчальних дисциплін, її вивчення - необхідна передумова професійного становлення майбутніх правознавців. Ця програма розроблена відповідно до вимог Державного освітнього стандарту вищої професійної освіти, з урахуванням типових професійних освітніх програм і кваліфікаційних вимог до випускників вузів зі спеціальності «Юриспруденція», кваліфікаційних академічних ступенів бакалавр і спеціаліст права.

У процесі викладання і самостійного вивчення студентами кримінології на основі комплексного підходу до навчання досягаються наступні цілі:

а) практична - вміння застосовувати кримінологічні рекомендації у практичній діяльності, при розробці та реалізації різних заходів впливу на злочинність;

б) освітня - засвоєння теоретичних положень кримінології про сутність злочинності, її причини, заходи впливу на неї;

в) виховна - формування наукового світогляду та кримінологічного мислення, що передбачає усвідомлення особами, що навчаються:

• сутності злочинності як однієї з форм зла та соціальної патології;

• можливостей суспільства, соціальних груп та окремої людини впливати на це явище;

• з’ясування суті загальної та приватної превенції, а також місця кримінальної відповідальності і кримінального покарання у системі заходів запобігання злочинам, руйнуючої дії на злочинність;

• осмислення з цих позицій проміжних і кінцевих цілей майбутньої професійної діяльності.

У результаті вивчення курсу курсанти повинні знати:

• сутність злочинності та її кримінологічні характеристики;

• причини злочинності в Україні;

• теоретичні основи впливу на злочинність;

• причини і заходи впливу на окремі види злочинності;

вміти:

• вивчати особистість, виявляти криміногенні якості та розробляти заходи їх корекції;

• виявляти причини й умови злочину, розробляти пропозиції щодо їх усунення;

• проводити кримінологічне прогнозування індивідуального злочинної поведінки та злочинності;

• розробляти і самостійно реалізовувати заходи впливу на злочинність;

• розробляти і реалізовувати заходи віктимологічного захисту від злочинів;

• організовувати і проводити кримінологічні дослідження;

ознайомитися:

• з історією кримінології;

• з основними світовими тенденціями розвитку злочинності;

• з загальносоціальних чинниками злочинності;

• з закордонними кримінологічні теоріями;

• з практикою впливу на злочинність у зарубіжних країнах;

• з основами соціологічних і статистичних методів проведення кримінологічних досліджень.

Методичні вказівки (рекомендації) для підготовки практичних, семінарських занять включають інструктивно-методичні матеріали: