- •Міністерство внутрішніх справ україни
- •1. Витяг з окх та опп: Бакалавр Витяг з освітньо–професійної характеристики
- •Витяг з освітньо – професійної програми Розподіл змісту освітньо-професійної програми підготовки фахівця та максимальний навчальний час за циклами підготовки
- •Розподіл навчального часу за циклами дисциплін
- •2. Структурно-логічна схема дисципліни
- •4. Програма навчальної дисципліни мета та завдання вивчення дисципліни
- •Основні загальнокультурні та професійні компетенції
- •Зміст нормативної дисципліни “кримінальний процес”
- •1. Поняття, суть і завдання кримінального процесу
- •2. Кримінальний процесуальний закон
- •3. Засади кримінального провадження
- •4. Суб’єкти кримінального процесу
- •5. Докази і доказування у кримінальному процесі
- •6. Відшкодування шкоди у кримінальному процесі
- •7. Процесуальні строки і витрати
- •8. Заходи забезпечення кримінального провадження
- •5. Робоча програма навчальної дисципліни з тематичним планом опис дисципліни
- •Структура залікового кредиту
- •6. Плани лекційних занять
- •Тема 1. Поняття, суть і завдання кримінального процесу
- •Тема 2. Кримінальний процесуальний закон
- •Тема 3. Засади кримінального провадження
- •Тема 4. Суб’єкти кримінального процесу
- •Тема 5. Докази і доказування у кримінальному процесі
- •Тема 6. Відшкодування шкоди у кримінальному процесі
- •Тема 7. Процесуальні строки і витрати
- •Тема 8. Заходи забезпечення кримінального провадження
- •7. Плани семінарських занять
- •Тема 2. Кримінальний процесуальний закон
- •Ключові терміни та поняття до теми:
- •Семінарське заняття – 2 год.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 3. Засади кримінального провадження
- •Ключові терміни та поняття до теми:
- •Семінарське заняття – 3.1 - 2 год.
- •Семінарське заняття 3.2 – 2 год.
- •Питання для самоконтролю:
- •Змістовий модуль 2.
- •Тема 4. Суб’єкти кримінального процесу
- •Ключові терміни та поняття до теми:
- •Семінарське заняття – 4.1- 2 год.
- •Семінарське заняття – 4.2- 4 год.
- •Тема 5. Докази і доказування у кримінальному процесі
- •Ключові терміни та поняття до теми:
- •Семінарське заняття 5.1. «Доказування» - 2 год.
- •Семінарське заняття 5.1. «Поняття доказу»- 2 год.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 6. Відшкодування шкоди у кримінальному процесі
- •Ключові терміни та поняття до теми:
- •Семінарське заняття – 2 год.
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 7. Процесуальні строки і судові витрати
- •Тема 8. Заходи забезпечення кримінального провадження
- •Ключові терміни та поняття до теми:
- •Семінарське заняття 8.1. - 2 год.
- •Семінарське заняття 8.2. - 2 год.
- •Питання для самоконтролю:
- •8. Плани практичних занять Тема 1. Поняття, суть і завдання кримінального процесу
- •Практичні завдання
- •Тема 2. Кримінальний процесуальний закон
- •Практичні завдання
- •Тема 3. Засади кримінального провадження
- •Практичне заняття 1.
- •Практичне заняття – 2. Проведення модульного контролю.
- •Тема 4. Суб’єкти кримінального процесу
- •Практичні завдання.
- •Тема 5. Докази і доказування у кримінальному процесі
- •Практичне заняття 1.
- •Практичне заняття – 2. Проведення модульного контролю.
- •Тема 6. Відшкодування шкоди у кримінальному процесі
- •Практичні завдання
- •Тема 7. Процесуальні строки і судові витрати
- •Практичні завдання.
- •Тема 8. Заходи забезпечення кримінального провадження
- •Практичне заняття 1.
- •Практичне заняття – 2.
- •Тема 2. Кримінальний процесуальний закон Самостійна робота – 4 год.
- •Тема 3. Засади кримінального провадження Самостійна робота – 4 год.
- •Змістовий модуль 2.
- •Тема 4. Суб’єкти кримінального процесу Самостійна робота – 8 год.
- •Тема 5. Докази і доказування у кримінальному процесі Самостійна робота – 6 год.
- •Змістовий модуль 3.
- •Тема 6. Відшкодування шкоди у кримінальному процесі Самостійна робота – 16 год.
- •Тема 7. Процесуальні строки і судові витрати Самостійна робота – 10 год.
- •Тема 8. Заходи забезпечення кримінального провадження Самостійна робота – 8 год.
- •10. Індивідуальні навчально-дослідні завдання
- •Тема 3. Засади кримінального провадження Теми рефератів, доповідей
- •Змістовий модуль 2.
- •Тема 4. Суб’єкти кримінального процесу Теми рефератів, доповідей
- •Тема 5. Докази і доказування у кримінальному процесі
- •Тема 8. Заходи забезпечення кримінального провадження Теми рефератів, доповідей:
- •11. Методичні вказівки (рекомендації) для викладачів і студентів
- •Тема 1. Поняття, суть і завдання кримінального процесу
- •Тема 2. Кримінальний процесуальний закон
- •Тема 3. Засади кримінального провадження
- •4. Суб’єкти кримінального процесу
- •5. Докази і доказування у кримінальному процесі
- •6. Відшкодування шкоди у кримінальному процесі
- •7. Процесуальні строки і витрати
- •8. Заходи забезпечення кримінального провадження
- •12. Навчально-методичні матеріали для поточного, проміжного
- •Контролю та перелік питань підсумкового контролю
- •Тема 1. Поняття, суть і завдання кримінального процесу
- •Питання для самоконтролю:
- •Тема 2. Кримінальний процесуальний закон Питання для самоконтролю:
- •Тема 3. Засади кримінального провадження Питання для самоконтролю:
- •Змістовий модуль 2.
- •Тема 4. Суб’єкти кримінального процесу Питання для самоконтролю:
- •Тема 5. Докази і доказування у кримінальному процесі Питання для самоконтролю:
- •Тема 6. Відшкодування шкоди у кримінальному процесі Питання для самоконтролю:
- •Тема 7. Процесуальні строки і судові витрати Питання для самоконтролю:
- •Тема 8. Заходи забезпечення кримінального провадження Питання для самоконтролю:
- •Приблизний перелік питань для заліку:
- •13. Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення навчальної дисципліни
- •14. Навчально-методичні матеріали для лекцій
- •Тема 1. Поняття, суть і завдання кримінального процесу
- •Тема 2. Кримінальний процесуальний закон
- •Тема 3. Засади кримінального провадження
- •Тема 4. Суб’єкти кримінального процесу
- •Тема 5. Докази і доказування у кримінальному процесі
- •Показання (Стаття 95).
- •Показання з чужих слів (Ст. 97 кпк).
- •Речові докази (Ст. 98 кпк).
- •Висновок експерта (Ст. 101 кпк).
- •Докази повинні бути: належними та допустимими.
- •Визнання доказів недопустимими (Ст. 89 кпк).
- •Обов'язок доказування (Ст. 92).
- •Збирання доказів (Ст. 93).
- •Оцінка доказів
- •Тема 6. Відшкодування шкоди у кримінальному процесі
- •Відшкодування шкоди у кримінальному провадженні
- •Тема 7. Процесуальні строки і витрати
- •Тема 8. Заходи забезпечення кримінального провадження
- •Особисте зобов'язання. (Ст. 179). Особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки.
- •Застосування запобіжного заходу
- •Підзаконні нормативно-правові акти
- •Збірники документів
- •Коментарі законодавчих актів
- •Монографії
- •Підручники
- •Навчальні посібники
Тема 2. Кримінальний процесуальний закон
План:
1. Кримінальне процесуальне право – самостійна галузь права. Джерела кримінального процесуального права України.
2. Структура Кримінального процесуального кодексу України. Поняття, структура і види кримінальних процесуальних норм.
3. Чинність кримінального процесуального закону у просторі, часі і щодо осіб.
4. Значення рішень Конституційного Суду України, роз’яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для кримінального провадження.
5. Застосування кримінального процесуального закону за аналогією.
Провадження у кримінальних справах у відповідності з Конституцією Україні повинно здійснюватись виключно у порядку, який встановлюється законом. Таким систематизованим законом, що визначає права і обов'язки учасників кримінально-процесуальних відносин та порядок провадження у кримінальних справах, є цей Кримінально-процесуальний кодекс України.
Кримінально-процесуальне право є обов'язковим компонентом, важливою ланкою всієї системи права в Україні.
Правильне розуміння кримінально-процесуального права є необхідною умовою для відмежування цього поняття від інших, подібних до нього.
У судовій практиці при вирішенні конкретних справ виникають такі ситуації, коли виконання приписів процесуальних норм тягне за собою порушення норм матеріального права, і навпаки. Проте кримінально-процесуальним законом не передбачено, як повинен діяти в таких випадках суд. У результаті, зустрічаючись з подібними колізіями, суди чинять по-різному, але в більшості випадків судова практика надає перевагу процесуальному закону.
Кримінальне судочинство являє собою сферу суспільних відносин, у якій панує правова форма регулювання. Однак, воно відрізняється і тим, що застосування норм закону в багатьох випадках ґрунтується на моральних нормах. Норми права в кримінально-процесуальномузаконодавстві визначають порядок діяльності, повноваження посадових осіб, статус учасників процесу, характер і порядок прийняття й оскарженнярішеньта інш. Але варто звернути увагу, що кримінально-процесуальний закон не дає повної свободи в розпорядженні процесуальними правами.
Тому виникає необхідність у додатковому регулюванні дії суб'єктів кримінально-процесуального доказування. Таке додаткове регулювання обумовлюється особливостями цієї форми суспільних відносин, де суб'єкти кримінально-процесуального доказування для досягнення цілей слідчої діяльності розкриття злочину наділені значнимивладними повноваженнями.Іншоюособливістю процесу розслідування кримінальних справєтакож і те, що закон не даєчіткоїрегламентації всіхзасобіві методів проведення слідчих дій. Багато питань процесу розслідування не маютьконкретного визначенняв законі й уцьомуплані гостро встає проблема: якимизасобамибуде відбуватися досягнення цілейкримінального судочинства. У зв'язку з цим, А.Ф.Коніписав: “В кожній судовій дії поряд із питанням, що варто провести, виникає питання “як” це провести”.
Панування правової форми регулювання в кримінальномупроцесі зовсім не означає, що мораль, як форма суспільної свідомості, зовсім витиснута з його норм, і що моральні вимоги діють у цій сфері лише винятково через правові розпорядження. Мова йде про складну взаємодію норм права і моралі в процесірозслідуваннякримінальних справ.
Характеризуючи специфіку права і його соціальних функцій, Л.С. Явичпідкреслював, що право не може бути очищене від моралі, відокремлено відділене від впливу її норм. “Цинічно зневажаючи загальнолюдськими категоріями справедливості, правди і неправди, добра і зла, законодавці і судді не можуть боротисязізлочинами, виправляти вдачі людей, зміцнювати престиж права і правосуддя”.
Багато норм кримінально-процесуального законодавства, визначаючи правові гарантії охорони моральних цінностей особистості, чітко визначають поведінку слідчого, прокурора, судді (наприклад, заборонено домагатися показань обвинувачуваного й інших осіб, що беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз і інших незаконних дій). Однак, законом заборонені тільки ті дії або способи їхнього здійснення, що явно і при будь-яких умовах суперечать моралі.
Можна виділити такі ознаки кримінально-процесуального закону:
1) це акт, що має найвищу юридичну силу;
2) він формулює принципи і регулює процедуру кримінального судочинства;
3) він регламентує діяльність учасників процесу, надаючи їм певні права й обов'язки;
4) цей акт націлений на вирішення завдань кримінального процесу.
Зовнішньою, документальною формою кримінально-процесуального закону є нормативні акти, які можна класифікувати за різними підставами:
1) за юридичною силою — закони (КПК) і підзаконні акти (наприклад, Інструкція про порядок прийому, реєстрації, обліку та розгляду в органах, підрозділах та установах внутрішніх справ України заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і пригоди);
2) за сферою дії — загальнообов'язкові, спеціальні, локальні;
3) за ступенем загальності правових норм — загальні та норми, що конкретизують;
4) за характером волевиявлення — норми, що встановлюють, норми, що змінюють, і норми, що скасовують;
5) за часом дії — визначено-строкові та невизначено-строкові;
6) за суб'єктами нормотворчості — видані Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами, відомствами.
Слід також пам'ятати, що на відміну від кримінального застосування кримінально-процесуального закону за аналогією є можливим і необхідним, оскільки кримінально-процесуальне законодавство має чимало прогалин. Звичайно, в міру внесення змін і доповнень до кримінально-процесуального закону цих прогалин стає все менше, однак вимога щодо усунення цих прогалин в повному обсязі є нереальною і нездійсненною. Тому ті аспекти кримінально-процесуальної діяльності, що не врегульовано законодавцем, регулюються за аналогією іншими нормами кримінально-процесуального закону.
Система кримінально-процесуального законодавства.
Кодекс складається з 9 розділів і 36 глав, які умовно поділяють на Загальну та Особливу частини. До Загальної частини входить перший розділ Кодексу "Загальні положення", який об'єднує норми, що стосуються усіх стадій і форм провадження кримінальних справ. Особлива частина об'єднує інші розділи Кодексу, в яких містяться норми, що регламентують кожну стадію провадження.
Кримінально-процесуальний кодекс є найважливішим, але не єдиним законом, що регламентує провадження у кримінальних справах. До законодавчих актів, що входять до кримінально-процесуального законодавства слід віднести:
Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 року.
Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р.
Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року.
Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992р.
Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р.
Про попереднє ув`язнення: Закон України від 30 червня 1993 р.
Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р.
Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 року.
Про судоустрій та статус суддів. Закон України від 7 липня 2010 р.
Окремого розгляду під час вивчення системи кримінально-процесуального законодавства потребують постанови Пленумів Верховного Суду та Вищого спеціалізованого Суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України. Від часу набрання чинності нового КК України з'явилося чимало Законів України, якими внесено зміни та доповнення до чинного кримінального законодавства. У зв'язку з цим набуває актуальності питання правозастосовного тлумачення закону про кримінальну відповідальність.
Постанови ПВСпУ є роз'ясненнями, в котрих дається тлумачення кримінально-правових норм і які орієнтують судову практику на правильне застосування чинного законодавства. Це сприяє усуненню прогалин і недоліків у кримінальному законодавстві. При цьому в постановах ПВСпУ йдеться про легітимні повноваження, якими законодавець наділив судові органи - правом видавати певні роз'яснення щодо положень, які не відображені чи нечітко закріплені в кримінально-правових нормах. Набуваючи форми постанов, роз'яснення ПВСпУ мають загальний характер і не підміняють законів.
Особливістю кримінально-процесуальної діяльності є досить детальна регламентація її нормами кримінально-процесуального права. У зв'язку з цим для теорії і практики кримінального судочинства набуває великого значення розробка питань про те, як у правовій нормі формулюється державна воля, якими засобами досягається поєднання її з волею суб'єктів правовідносин, яким є шлях найбільш ефективного впливу правової норми на суспільні відносини для одержання найкращого практичного результату.
Частина цих питань може бути з'ясована при розгляді видів і структури кримінально-процесуальних норм.
Кримінально-процесуальна норма як загальноправова норма має такі особливі риси:
1) це загальновизнане правило поведінки, що формулюється державою і має загальнообов'язковий характер (положення норм права повинні сприйматися як безумовна вказівка до дій, що виходить з державних структур, і не підлягають обговоренню або оцінці з приводу їх доцільності чи раціональності);
2) це формально визначене правило поведінки (в нормі закріплюються права й обов'язки учасників відносин, а також санкції за порушення встановлених норм: приписи норм повинні виконуватися в тому обсязі, в якому вони формально закріплені);
3) це правило поведінки загального характеру (правило поведінки адресовано не конкретній особі, а поширюється на всіх, хто стає учасником відносин, що регламентується нормою права);
4) це правило поведінки, що набуває характеру нормативності у чітко встановленому порядку (норма стає такою тоді, коли вона видається вповноваженим на те органом у межах його компетенції і в рамках встановленої процедури, тобто з додержанням порядку розробки, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміни та відміни дії і змісту норм);
5) це правило, здійснення якого забезпечується державою (держава створює реальні умови і засоби, що сприяють безперешкодному здійсненню правил поведінки, а також створюються засоби заохочення, переконання, примусу і санкцій за невиконання вимог).
Кримінально-процесуальна норма — це встановлене законом правило чи порядок діяльності або поведінки учасників кримінального судочинства, яке забезпечується силою державного примусу.
Кримінально-процесуальна норма як загальноправова норма має такі особливі риси:
1) це загальновизнане правило поведінки, що формулюється державою і має загальнообов'язковий характер (положення норм права повинні сприйматися як безумовна вказівка до дій, що виходить з державних структур, і не підлягають обговоренню або оцінці з приводу їх доцільності чи раціональності);
2) це формально визначене правило поведінки (в нормі закріплюються права й обов'язки учасників відносин, а також санкції за порушення встановлених норм: приписи норм повинні виконуватися в тому обсязі, в якому вони формально закріплені);
3) це правило поведінки загального характеру (правило поведінки адресовано не конкретній особі, а поширюється на всіх, хто стає учасником відносин, що регламентується нормою права);
4) це правило поведінки, що набуває характеру нормативності у чітко встановленому порядку (норма стає такою тоді, коли вона видається уповноваженим на те органом у межах його компетенції і в рамках встановленої процедури, тобто з додержанням порядку розробки, обговорення, прийняття.
Кримінально-процесуальний закон, як і будь-який закон, має власні правила дії в часі, просторі й стосовно осіб. Вони викладенні у ст. 3 КПК України.
Дія кримінально-процесуального закону в просторі може бути територіальною й екстериторіальною.
Територіальна чинність кримінально-процесуального закону окреслена територією України та визначається державним суверенітетом. Провадження у кримінальних справах на території України здійснюється за правилами Кримінально-процесуального кодексу України незалежно від місця вчинення злочину.
Екстериторіальна дія закону регулюється міжнародними договорами та передбачає поширення законодавства певної держави за межі її території. Так, провадження в кримінальних справах про злочини, вчинені на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває поза межами України під прапором або розпізнавальним знаком України, здійснюється згідно з кримінально-процесуальним законодавством України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Чинність кримінально-процесуального закону в часі може бути прямою та зворотною. Пряма дія закону полягає в тому, що при провадженні у кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє під час провадження дізнання, досудового слідства чи судового розгляду справи.
За загальним правилом, закон зворотної сили не має (ст. 58 Конституції України). Проте кримінально-процесуальний закон, згідно з яким покращується становище учасників процесу (надаються нові додаткові права, скасовуються певні обмеження тощо), має зворотну силу, тобто поширюється на ті кримінально-процесуальні відносини, що виникли до його прийняття.
Чинність кримінально-процесуального закону щодо осіб характеризується загальним правилом: закон діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії та є суб'єктами відносин, котрі він регулює. Дія кримінально-процесуального закону поширюється на всіх громадян України, осіб без громадянства й іноземних громадян, окрім осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності (дипломатичним імунітетом).