4.2 Моніторинг за показниками схеми планування території України

Враховуючи комплексний характер пропонованих заходів і їх спрямованість на усунення негативного впливу господарської діяльності людей на стан біорізноманіття та стимулювання сталого використання природних ресурсів, для проведення моніторингу впровадження пропонованих заохочувальних заходів пропонується використовувати показники проведення моніторингу реалізації схеми планування території України (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. № 1291), зокрема:

2.1. Ефективність використання території (тис. га, відсотків відповідного підсумку, га на 1000 населення):

• розподіл земель за категоріями цільового призначення;

• території Національної екологічної мережі;

• площа та цільове призначення земель, вивільнених під час скорочення виробничих територій, у т.ч. земель сільськогосподарського призначення;

• площа земель, використання яких обмежується відповідно до законодавства та вимагає спеціального режиму.

2.2. Рівень природно техногенної безпеки і техногенного забруднення:

• кількість потенційно небезпечних об”єктів та територій, у т.ч. таких, що підлягають виведенню з експлуатації (одиниць, тис. га);

• кількість надзвичайних ситуацій державного і регіонального рівня, у т.ч. природних, техногенних, та матеріальних збитків від них (одиниць, млн.грн.);

• площа територій антропогенного забруднення, на яких рівель забруднення та концентрація небезпечних речовин у грунтах перевищує гранично допустимі нормативи (тис. га);

• площа поширення екзогенних геологічних процесів (тис. га), у т.ч. зсувів, карсту, підтоплення;

• площа поширення паводка (тис.га).

2.3. Розвиток Національної екологічної мережі:

• площа територій та об”єктів природно-заповідного фонду, у т.ч. транскордонних природоохоронних територій міжнародного значення;

• площа деградованих та малопродуктивних земель, які перебувають у стані консервації;

• площа водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, на території яких розроблено проекти встановлення цих зон;

• площа сіножатей та пасовищ;

• площа лісів та інших лісовкритих територій, у т.ч. полезахисних смуг та інших захисних насаджень;

• площа водно-болотних угідь міжнародного значення.

2.4. Використання територій:

• площа озеленених територій загальноміського значення (тис. га, відсотків);

• середня вартість землі.

2.5. Стан довкілля:

• обсяг викидів шкідливих речовин;

якість води:

• обсяги зворотних вод - забруднених, без очищення, нормативно очищених (млн. куб.м, млн. куб.м на 1000 населення);

• обсяг зворотної та послідовно (повторно) використаної води (млн. куб.м, млн. куб.м на 1000 населення).

4.3 Економічний моніторинг

Економічний моніторинг і оцінка впливу на стан біорізноманіття стосується виявлення економічних результатів від змін стану біорізноманіття, які відбулися або внаслідок здійснення специфічних проектів і програм або внаслідок впровадження більш широких економічних, політичних, інституційних, соціальних чи екологічних заходів.

Економічний моніторинг передбачає наступні кроки:

1. Ідентифікація економічних змін, які впливають на зміни стану біорізноманіття. (Які зміни відбуваються, повинні чи можуть відбуватись; які причини цих змін і які їх економічні результати).

2. Оцінка затрат і вигод від економічних заходів (Як затрати і вигоди можуть бути виміряні; як вони можуть бути оцінені; як вони оцінюються – як чисті вигоди чи як чисті втрати).

3. Оцінка розподілу затрат і вигод (У кого накопичуються затрати і вигоди; хто отримує користь і хто втрачає і скільки; чи можна збільшити і більш справедливо розподілити вигоди, скільки це буде коштувати і які інструменти потрібно застосувати; чи можна запобігти чи зменшити затрати і більш справедливо їх розподілити скільки це буде коштувати і які інструменти потрібно застосувати).

4. Рекомендації стосовно економічних інструментів для подальшої діяльності зі збереження біорізноманіття, сталого використання природних ресурсів і досягнення рівності в розподілі отриманих вигод у майбутньому.

Впровадження економічного моніторингу передбачає наявність чіткого розмежування прав власності на природні ресурси та грошову оцінку цих ресурсів. Це дасть можливість відповісти на питання економічної ефективності запроваджуваних заходів та встановити справедливість розподілу понесених затрат на їх впровадження та отриманих вигод.

Для економічного моніторингу можна також застосовувати методику розрахунку упередженої шкоди (наведена в попередньому підрозділі), але вона також вимагає наявності грошової оцінки природних ресурсів.