5. Визначення

Традиції нормотворчої техніки кожної країни визначають, чи повинен закон на початку містити визначення термінів. Якщо визначення наводяться на початку закону, як заведено в англосаксонській традиції, то вони мають бути корисними та зрозумілими і дійсно використовуватись у тексті закону. Більше того, якщо для визначень відведено окрему статтю, то в ній мають наводитись усі визначення. Проте цього не спостерігається в аналізованому законопроекті, див. Статтю 50.

Визначення термінів у цьому проекті закону не завжди є зрозумілими (можливо, через складнощі перекладу) і не використовуються послідовно по всьому тексту. Деякі визначення, які могли б бути корисними, не наведені (наприклад, визначення державного органу).

Так, не прийнятно визначати одне поняття через інше, скажімо поняття «державна служба» через поняття «державний службовець», а поняття «державний службовець» через поняття «державна служба». Наведений далі перелік завдань державних службовців не включає виконання законів. Типові суверенні права та завдання держави, наприклад, забезпечення правопорядку, здається, не розглядаються як державна служба. На нашу думку, дещо складно тлумачити адміністративні послуги як такі, що включають послуги міліції, земельного реєстру, містобудування та, наприклад, можливого відчуження.

Роль керівника державної служби по відношенню до служби персоналу та спеціального уповноваженого органу залишається непевною, незважаючи на визначення. Більше того, незрозуміло, чому термін «керівник державної служби», визначений на початку законопроекту, пізніше отримує нове визначення «керівник апарату» (Стаття 8).

На нашу думку, бракує визначень повної вищої освіти, базової вищої освіти та неповної вищої освіти. Можливо, десь має бути зазначено, чи задовольняє вимогам наявність повної вищої освіти в галузі, скажімо, мистецтва, спорту чи історії.

Задля спрощення та більшої зручності сприйняття тексту, доцільно було б увести скорочення назв певних органів чи установ, наприклад Національної академії державного управління при Президенті України чи «центрального органу виконавчої влади з розробки та впровадження публічної політики у сфері державної служби».

6. Строкове та безстрокове призначення

Закон передбачає можливість обмеженого та необмеженого строку призначення, проте не наводить правових підстав та умов застосування строкового чи безстрокового призначення. Тому здається, що керівник державної служби може на власний розсуд пропонувати державному службовцю строкове чи безстрокове призначення. Такі дискреційні повноваження уможливлюють корупцію та посилюють залежність державних службовців від керівництва. Наскільки ми зрозуміли, випробування при призначенні на посаду встановлюється незалежно від виду призначення, що є доволі незвичним. Загалом, випробувальні терміни мають бути обов’язковими та не повинні залежати від розсуду конкурсної комісії. До того ж, випробувальний період видається закоротким. І знову відсутні чіткі критерії щодо обставин, за яких (або причин, з яких) випробувальний період може бути скорочено чи подовжено; стаття дає простір цілковитій сваволі конкурсної комісії, що є неприпустимим.

У разі дискреційних повноважень мають бути передбачені певні критерії, щоб уникнути необґрунтованих рішень.