15. Робочий час, час відпочинку, відпустки (Розділ VII)

Стаття 50

Ця стаття містить визначення, яке, за логікою цього законопроекту, має бути наведене на його початку.

Частина 2 – насправді, цей закон містить винятки із законодавства про працю в частині, що регулює умови праці, наприклад у Статті 11 та Статті 32. Відтак їх слід взяти до уваги в цій статті й зробити відповідні посилання.

Частина 3 – який закон регулює положення щодо роботи у вихідні, святкові, неробочі дні, а також у нічний час? Чи це загальне законодавство про працю чи окремий закон, що стосується державних службовців?

Стаття 51

Розрахунок тривалості відпустки у календарних днях є незвичним і створює складнощі в адмініструванні. Що як державний службовець бере відпустку лише з понеділка по п’ятницю три тижні поспіль? Служба персоналу, здається, не матиме жодної можливості зарахувати до цієї відпустки вихідні дні. Ми радимо використовувати з цією метою кількість робочих днів.

Частина 1 – чи це означає, що, виходячи у відпустку, державний службовець отримує дві місячні заробітні плати?

Частина 2 – Чи це означає, що з п’ятого по двадцятий рік перебування на державній службі службовець щороку отримуватиме по одному додатковому дню до відпустки? Мабуть, це забагато.

Частина 3 – для відкликання державного службовця з відпустки мають бути поважні причини. У нинішньому вигляді текст статті сприймається так, ніби причини відкликання можуть бути цілком суб’єктивні, що не відповідає загальним принципам.

Частина 4 – у цій частині слід зробити посилання на нормативно-правові акти, що регулюють порядок надання таких відпусток.

16. Дисциплінарна та майнова відповідальність (Розділ VIII)

Стаття 52

Частини 1 та 2 цієї статті є зайвими.

Частина 3 – у принципі, дисциплінарні проступки полягають у невиконанні державним службовцем своїх обов’язків. Відповідно, якщо щось не визначено у цьому розділі як обов’язок державного службовця, то і невиконання цього не може розглядатись як проступок. Тут слід додати якесь загальне положення з визначенням серйозних випадків невиконання державним службовцем своїх обов’язків.

Крім того, варто зазначити, що проступки, вчинені у позаробочий час, також можуть розглядатись як дисциплінарні проступки.

Нумерація проступків видається нелогічною та погано структурованою, позаяк тяжкі проступки перелічено впереміш із нетяжкими.

Пункт 4 – необхідно роз’яснити, що положення про дисциплінарні проступки та відповідальність діють паралельно з положеннями кримінального законодавства і що за одне правопорушення можуть застосовуватись дисциплінарні стягнення та судове переслідування. Можливо, цей факт не було враховано під час написання пункту 4.

Пункт 5 – необхідне чітке посилання на норми закону.

Пункт 9 – це важко проконтролювати.

Стаття 53

Стягнення, наведені у цій статті, видаються незбалансованими. Передбачено 3 форми письмових стягнень з боку керівництва (зауваження, попередження та догана). Якими є наслідки таких стягнень? Чи всі вони заносяться до особової справи? До чого це призводить? Чи будуть якісь наслідки отримання державним службовцем, скажімо, трьох доган на рік?

Бракує пояснення того, який проступок карається звільненням, хоча є роз’яснення щодо застосування решти видів стягнень. Ліпшим рішенням було б пов’язати різні види стягнень з відповідними видами порушень/проступків (наприклад, тяжких і нетяжких проступків).

Якими є наслідки попередження про неповну службову відповідність? Чи вони десь визначені?

У переліку стягнень бракує таких: штраф, зменшення розміру заробітної плати на певний період часу (до…..), пониження у посаді, призупинення у просуванні по службі на певний період часу (до….) та, лише у крайніх випадках, звільнення.

Стаття 55

Ця стаття не визначає періоду часу, впродовж якого суб’єкт призначення має провести службове розслідування щодо підозрюваного дисциплінарного проступку. Як правило, строк установлюється лише після того, як суб’єкт призначення дізнався про можливий проступок. З цього моменту розслідування може тривати рік чи два. Втім, це питання має бути врегульовано в законі. Час учинення проступку, зазвичай, не впливає на строк розслідування.

Частина 4 – утворення, незалежно від тяжкості проступку, комісії у складі не менше семи осіб видається непропорційним заходом. У багатьох країнах розслідування проводить одна особа, що працює в службі персоналу або призначається для цього службою персоналу. Потім укладається звіт, за результатами якого комісія (чи керівник) ухвалює рішення. У певних випадках строк до 20 робочих днів може виявитися закоротким, оскільки може постати необхідність опитати свідків, вивчити документи, тощо (наприклад, звинувачення у корупції чи сексуальних домаганнях доволі складно розслідувати).

Частина 5 – чи правильно ми зрозуміли, що державний службовець може оскаржити результати службового розслідування перш, ніж буде ухвалено відповідне рішення? Якщо процедуру не завершено, як він може її оскаржувати? Оскарження пропозицій видається помилковим. Правильніше було б вислухати реакцію державного службовця на запропоноване стягнення та її причини, а потім ухвалювати остаточне рішення.

Частина 6 – незрозуміло, навіщо тут наведено детальний порядок проведення службового розслідування, якщо далі зазначається, що такий порядок схвалює центральний орган виконавчої влади.

Стаття 56

Положення про те, що впродовж відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків за ним у повному обсязі зберігається заробітна плата, є досить незвичним. Як правило, розмір заробітної плати зменшують; а якщо підозри щодо вчинення проступку не підтвердяться, йому повертають недодану частину заробітної плати. Водночас, якщо рівень заробітної плати низький, таке рішення може бути виправданим.

Частина 3 – незрозуміло, яким чином відсторонений від служби державний службовець може та має дотримуватися правил внутрішнього службового розпорядку, в тому числі щодо робочого часу. Він має з’являтись для надання відповідей і роз’яснень, але він не повинен знаходитись на робочому місці, щоб не вилучити документи абощо.

Стаття 57

Частина 1 – на нашу думку, це має бути керівник державної служби, радше ніж будь-яка посадова особа в суб’єкті призначення.

Частина 2 – складається враження, що державний службовець не отримає письмового повідомлення про ухвалене рішення, якщо він не відмовляється від ознайомлення з рішенням під розписку. Можливо, слід переформулювати це положення.

Стаття 59

У цій статті всі стягнення розглядаються однаково, що не є розумним. Ставлення має залежати від тяжкості проступку. Дані про стягнення мають заноситися до особової справи та вилучатись із неї не раніше, ніж за один рік, а в разі тяжчих проступків – за п’ять років за умови відсутності нових проступків.