15.Порівняйте державний устрій Великого князівства Литовського та Речі Посмолитої

Велике князівство Литовське пройшло шлях від ранньофеодальної до станово-представницької монархії.

Господар. На чолі держави стояв господар - великий князь. Йому належала військова, адміністративна, законодавча і судова влада. Проте всі найважливіші державні справи він вирішував не одноосібно, а разом з панами-радою і сеймом (сойму).

Рада. До складу ради входили найбільш великі феодали і католицькі єпископи . Для вирішення особливо важливих державних питань рада збиралася в повному складі.

Великий вальний сейм. Сейм Великого князівства Литовського виріс із стародавніх вічових зборів, на які при феодалізмі стали допускатися тільки особи, що належать до класів шляхти і християнського духовенства. На сеймах основну роль грали великі феодали, шляхта ж змушена була підкорятися волі панів.

Недопущення на сейм представників міщан і селян, переважання в ньому впливу великих феодалів робили його представницьким органом лише класу феодалів і особливо його верхівки - князів і панів.

Органи центрального управління. Повсякденне керівництво державними справами здійснювалося крім ради посадовими особами: канцлером, який відав державної канцелярією; підскарбієм земським, управляв фінансами. Гетьман найвищий командував військами під час походів і займався питаннями комплектування і постачання армії в мирний час.

Місцеві органи управління. На чолі кожного воєводства стояв воєвода, який призначається великим князем і радою.Воєвода керував військовими силами, був головою виконавчих органів воєводства, здійснював контроль за управлінням державними маєтками й доходами, стежив за підтриманням порядку на території воєводства і здійснював правосуддя у міському (замковому) суді.

Управління в повітах здійснювалося старостами, які призначалися великим князем і радою.

Функції органів державного управління у волостях здійснювали намісники - державці, яким давалися в тримання господарських маєтки і замки. Вони збирали грошові та натуральні податки, стежили за вмістом в належному порядку укріплень, мостів і доріг, могли судити простих людей і в деяких випадках шляхту.

У селах представниками адміністрації були сільські війти, сотники, сорочнікі,десятники, у селян-данників - обираються ними старці

Судові органи. Вищим судовим органом у державі був суд великого князя (господарський суд), в якому судили господар і пани-рада. Різновидом господарського суду вважався суд панів раді, який розглядав справи без великого князя.

У 1581 р. було видано закон про освіту вищого апеляційного суду, що обирається шляхтою. Він став називатися Головним судом, або Головнимтрибуналом. Рішення та вироки суду Головного виносилися більшістю голосів і називалися декретами. Вони мали таку ж силу, як і рішення господарського суду, і оскарженню не підлягали.

Місцевими судами були: міські (замкові), земські, підг-морські, копи і війтівську-лавнічьі суди.

Державний устрій Речі Посполитої сформувався вже в перші роки її існування. Значний вплив на його розвиток справили Генріхові артикули, ухвалені сеймом з огляду на обрання королем держави ревного католика, французького принца Генріха Валуа у 1572 р. Не пробувши і шести місяців королем Речі Посполитої, він повернувся до Парижа, де посів порожній французький престол.

Приймаючи польську корону, Генріх Валуа зобов'язався:

o не вирішувати питань війни і миру і не скликати народного ополчення (посполитого рушення) без згоди на те сенату;

o оголосити Річ Посполиту дворянською республікою на чолі з виборним королем;

o визнати вільні вибори глави держави і не втручатися в них;

o скасувати будь-яке успадкування престолу;

o скликати кожні два роки сейм, який тривав два тижні. При королі постійно перебувала рада із 16 сенаторів.

У разі невиконання правителем узятих на себе зобов'язань шляхта мала право відмовитися покоритися королю.

Найвища влада в державі належала центральним органам Речі Посполитої: королю, королівській раді та сейму.

Король. У державі йому належала виконавча влада. Будь-який закон, прийнятий сенатом, мав затвердити король. Кандидатом на престол могла бути будь-яка особа католицького віросповідання з-поміж польської знаті, котра знала польське право. Без згоди сейму король не міг виїздити за кордон.

Королівська рада - постійно діючий орган влади, який сформувався в середині XIV ст. До її складу входили найвищі урядовці: коронний канцлер, надвірний маршал, коронний підскарбій, воєвода, каштеляни, католицькі єпископи.

Сейм (Вальний сейм) утворився у XV ст. До його складу входили члени королівської ради і депутати від шляхти. Це й обумовило його поділ на дві палати: сенат і посольська зборня.Вальний сейм скликали щороку, він вирішував найважливіші питання державного життя. Постанови сейму називали конституціями.

Органами місцевого самоврядування були шляхетські повітові сеймики.Низовою ланкою адміністративного управління були волосні та сільські органи, очолювані відповідно волосними і сільськими старостами.