17. Основні етапи української національної революції середини 17 ст

Українська національна революція у своєму розвитку пройшла кілька етапів: I етап (лютий 1648 — серпень 1657 р.) — найбільше піднесення національно-визвольних змагань та соціальної боротьби. II етап (вересень 1657 — червень 1663 р. ) — громадянська війна, що призвела до поділу козацької України на два гетьманства. III етап (червень 1663 — вересень 1676 р.) — боротьба за возз’єднання Української держави. Війна 1648—1657 рр. під керівництвом Б. Хмельницького стала такою подією, яка докорінно змінила історичну долю українського народу. Але разом з тим вона вплинула на хід розвитку багатьох країн і привела до великих змін в Європі, до нової розстановки сил на всьому континенті. За своїм характером ця війна була одночасно і національно-виз вольною боротьбою, і соціальною революцією, тому що її результатом стало знищення кріпосного права і ліквідація поміщицького землеволодіння на визволеній території. Війна 1648—1657 рр. почала назрівати давно, про що переконливо свідчать численні козацько-селянські рухи та повстання XVI — першої половини XVII ст. Вона була викликана погіршенням становища українського народу, землі якого після Люблінської унії 1569 року потрапили під владу польських феодалів. Початок XVII ст. ознаменувався дальшим посиленням соціального гноблення, ще жорстокішими гоніннями на православну віру і постійними проявами образ і приниження людської гідності українців. Навіть представники привілейованої частини українського козацтва не були захищені від свавілля польської шляхти. Це можна побачити на прикладіжиття Богдана Хмельницького, трагічна особиста доля якого була складовою частиною історичної долі його народу. Саме цій людині судилося відіграти провідну роль в повній драматизму тогочасній ситуації. І оцінюючи його діяльність з точки зору людини нашого часу, слід віддати йому належне. Адже незважаючи на неоднозначність характеристик особи Б. Хмельницького, навіть ті, хто негативно оцінює його життєвий шлях, визнають державні та військові здібності Хмельницького, його великий внесок у справу визволення народу з-під влади Речі Посполитої. Богдан Хмельницький зміг зрозуміти, що його особиста доля невід’ємна від всіх українців, які були пригнічені і безправні. Тому розпочавши боротьбу з польською шляхтою під тиском обставин особливого характеру, він піднявся до розуміння необхідності захисту інтересів всього народу, а це можливо було лише за умови створення незалежної держави.

18.Переяславсько-Московська угода

1 жовтня 1653 р. Земський собор у Москві прийняв рішення про прийняття України "під руку царя". На Україну виїхало посольство на чолі з боярином Бутурліним.

8 січня 1654 р. російська делегація прибуває до м. Переяслава, де на неї чекав Б.Хмельницький з козацькою старшиною. Після переговорів досягнуто угоди про те, що Військо Запорозьке має присягнути на вірність російському государю. В умовах нового карального наступу поляків український уряд змушений був піти на прийняття присяги на вірність Росії.

Переговори у Москві відбувалися з 23 березня по 6 квітня 1654 р. і завершилися Підписанням договору, який увійшов в історію як "Березневі статті". Умовами договору були:

- підтвердження права та привілеїв Війська Запорозького на маєтності та землі;

- встановлення 60-тисячного козацького реєстру;

- збереження за гетьманським урядом права контролю над фінансами та податками;

- залишити недоторканими права та повноваження місцевих органів влади, права і Київського митрополита, право обрання гетьмана козацтвом.

Росія зобов’язувалась обороняти Україну від Польщі, але обмежила право гетьмана на зносини з іноземними державами, зокрема, з Кримом і Туреччиною.

За цим договором Україна ввійшла під протекторат Росії на широких правах автономії.

У складі монархічної Росії Українська держава з її республікансько-демократичною формою правління була позбавлена можливостей дальшого розвитку. В наступні після 1654 р. десятиріччя йшов поступовий, але невблаганний процес втрати Українською державою своїх етнічних рис, ліквідації демократично-республіканських органів влади.