11.Етапи становлення Давноруської держави

І етап - виникнення і становлення (перша пол. IX - кінець X ст). Цей етап пов'язаний з правлінням останніх представників династії давньоруських князів Діра (ймовірно ЗО - 50-х рр. IX ст.) та Аскольда (загинув бл. 882 р.), і початком князювання у Києві династії Рюриковичів - Олега (882 - 912 рр.), Ігоря (912 - 945 рр.), Святослава (969 - 972 рр.) та регентством княгині Ольги (945 - 969 рр.).

Основні тенденції та суспільні процеси:

1. Перша спроба хрещення Русі.

2. Об'єднання Новгородського і Київського князівств. Утворення Київської Русі. Вбивство Аскольда і захоплення Олегом влади у 882 р.

3. Активне розширення державних кордонів та централізація держави.

4. Формування системи васально-ієрархічних відносин. Утворюються різні групи феодальне залежних селян: смерди, закупи, рядовичі. холопи, челядь.

5. Протистояння з Візантією.

6. Наростання печенізької небезпеки. Намагаючись сприяти об'єднанню східнослов'янських земель, Святослав у 965 і 968 рр. здійснив два переможних походи проти Хозарського каганату, який здавна перекривав русичам торговельні шляхи та претендував на землі в'ятичів і сіверян.

II етап - розквіт і піднесення (кінець X - середина XI ст.)

Він припадає на час князювання Володимира (978-1015 рр.) та Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.).

Основні тенденції та суспільні процеси:

1. Завершення процесу формування території Київської Русі.

2. Невдала спроба реформування язичництва, прийняття у 988 р. християнства.

3. Поступове формування руського кодексу правових норм:"Закон земляний" (Володимир); "Руська правда" (Ярослав Мудрий).

4. Проведення реформ, спрямований на зміцнення державного управління (адміністративна, військова, судова та ін.).

5. Активізація міжнародних контактів, характерною рисою яких стало домінування дипломатії над зброєю, свідченням чого є численні шлюби членів сім'ї Ярослава Мудрого з представниками правлячих династій Заходу.

6. Піднесення розвитку культури.

III етап - політичні роздрібненість (кінець XI - сер. XIII ст) Основні тенденції та суспільні процеси:

1. Зародження індивідуальної земельної власності (князівське землеволодіння датується кінцем XI ст., боярське - поч. XII ст.).

2. Посилення чвар та міжусобиць. Після смерті Ярослава Мудрого протистояння та суперечки між претендентами на київський стіл набувають загрозливого характеру.

3. Спроба відновлення державної єдності.

4. Прогресуюче наростання зовнішньої загрози. Спочатку вона виявлялася в посиленні натиску половецьких ханів у другій половині XI ст. що врешті-решт призвело до катастрофи-встановлення монголо-татарського іга.

Переяславсько-Московська угода

12. Характеристика політ устрою кр на різних етапах її історії

В історії Київської Русі можна виділити три послідовних періоди:

- період виникнення та становлення й еволюції державних структур, що хронологічно охоплює кінець IX - кінець X ст.;

- період найбільшого піднесення і розвитку Київської Русі (кінець X - середина XI ст.)

- період політичної роздробленості Київської Русі (кінець XI - середина XIII ст.).

Політична й адміністративна система Київської Русі. Політична й адміністративна система Київської Русі базувалася на князівсько-дружинному устрої за тривалого збереження органів самоврядування міських і сільських громад. Громади об'єднувалися у волості - адміністративно-територіальні одиниці, до яких входили міста та сільські округи навколо них. Групи волостей об'єднувалися в землі. Київська Русь сформувалася як одноосібна монархія. На чолі держави стояв великий князь київський, який зосередив в своїх руках усю повноту законодавчої, виконавчої, судової та військової влади. Радниками князя були «княжі мужі» з верхівки його дружини, які діставали титул воєвод, а з XI ст. їх називали боярами. Згодом виникли династії бояр, що обіймали важливі державні посади.

Внутрішнє управління державою здійснювали численні княжі управителі (посадники, тисяцькі, дворецькі, тивуни та ін.). Князівська влада спиралася на постійну військову організацію - дружину. Дружинникам-посадникам доручалися в управління окремі волості, міста і землі. Народне ополчення формувалося за десятковим принципом. На чолі окремих підрозділів стояли десятник, соцький, тисяцький. «Тисяча» становила військово-адміністративну одиницю. У ХН-ХІІІ ст. форма держави змінилася. Відносини між окремими князівствами розвивалися на засадах федерації або конфедерації.

Політичні передумови роздрібненості були такими:

- престолонаслідування серед князів Київської Русі було різним: в одних землях влада передавалася від батька до сина, в інших - від старшого брата до молодшого;                  ,

- були ослаблені політичні зв'язки між окремими феодальними володіннями й окремими землями, розвиток окремих земель спричинив виникнення місцевого сепаратизму;

- в окремих землях місцеве боярство для забезпечення захисту своїх прав вимагало сильної влади князя; з другого боку - посилювалася реальна влада удільних князів і бояр, влада київського князя була ослаблена; багато бояр ставили місцеві інтереси вище за загальнодержавні;

- у Київському князівстві не була створена власна династія, тому що ' Боротьбу за володіння Києвом вели представники всіх княжих родів;

- посилилась експансія кочовиків на руські землі.