1.Трипільська культура належить праукраїнцям

Якщо кинути побіжний погляд на мапу України, то Трипільська цивілізація, розташована на Правобережжі в басейні Дніпра-Дністра.

Трипільці розписували кераміку за чіткою схемою: дивлячись на посуд зверху, вони начебто розгортали у плані увесь художній задум і центром сюжету вибудовували обраний символ – Сваргу, Хрест або Триквестр. В українській вишивці домінує така ж структура: розгорнута орнаментика символів Сварги, Хреста у Квадраті чи в Ромбі або восьмикутної Зорі, які динамізують сюжетну канву твору. І в кераміці символіка Сварги, Хреста найпоширеніша – винятково священна для кожного майстра з часів давніх.

Традиційна орнаментальна мова гончарного розпису, вишивки, килимів, площинного різьблення, успадкувавши художній досвід попередників – праукраїнців, несе в своїй композиційній основі знак Хреста і його багатоманітні стилістичні варіації, в тому числі й Сварги (свастики). У ньому заховано образ Бога - Творця і всього нескінченного Небесного Руху.

Принципи побудови орнаментальних схем розписів – космологічна тематика, семантика символів, ритміка елементів композиції – такий же, як і в хліборобів-трипільців епохи енеоліту.

У нашому народному хлібопеченні на пошану свят Сонячного циклу – Коляди-Різдва, Великодня, Купала, Калити – з тіста витворюються, як на трипільському посуді, архаїчні символи Хреста, Сварги, птахів, древ, зірок.

Тож, аналізуючи численні витвори народного мистецтва, доходимо висновку: вся народна культура українців із глибини тисячоліть і по сьогодні – то хрестоносно виузорена Космічна сила, вкладена в орнаментальні лінії, гармонію кольорів, динаміку ритмів, довершеність художніх засобів, – є світлодайна всуціль. Космотеїчна.

У знакових системах трипільського розпису та фігуративної пластики, які успадковувала генетична пам’ять українців, заховане осердя нашого народного світогляду. Ним з правіків формувався, вигранювався і животворив великий Український Стиль Світоосягання і Світовозвеличування. Він уберіг наш народ на перехрестях історичних доріг окремішньою ідентичністю.

2. Українська революція 1917-1920

Революційні події в Україні розпочалися в березні 1917 р. після повалення самодержавства  в Росії. На противагу Петрограду, де оформилось так зване двовладдя (Тимчасовий уряд і  ради робітничих і солдатських депутатів), ситуація в Україні ще більш ускладнювалася. на політичній арені з’явилась й третя, національнодемократична влада — Центральна Рада. її засновниками виступили українські організації й політичні партії. Основними гаслами Центральної Ради,створеної 3—4 березня 1917 p., стали широка національнотериторіальна  автономія України в складі федеративної демократичної  республіки  Росії та українізація всіх сфер  суспільного життя. Центральна Рада поступово перетворюється із по суті міського, київського органа у загальноукраїнський представницький орган.

10 червня 1917 р. Центральна Рада оприлюднює свій I Універсал, в якому декларує прагнення запровадити автономію України. У середині червня створюється виконавчий орган влади — Генеральний Секретаріат на чолі із В. Винниченком. Тимчасовий уряд змушений був змінити тактику і пішов на переговори із Центральною Радою, наслідком яких став II Універсал Центральної Ради, як свідоцтво певного компромісу. 

Протистояння між обома центрами влади було припинено перемогою більшовицького повстання в Петрограді і ліквідацією Тимчасового уряду у жовтні 1917 р. Центральна Рада засудила переворот, створила Комітет з охорони революції і проголосила себе єдиною владою в Україні. 7 листопада 1917 р. вона видала III Універсал, яким заявлялося про утворення Української Народної Республіки йоголошувалася широка програма соціальноекономічних реформ.

Політичне протистояння досягло апогею після I Всеукраїнського з'їзду Рад, який пройшов у Харкові і оголосив Україну радянською республікою

 22 січня 1918 р. Центральна Рада своїм IV Універсалом проголосила самостійність УНР. 27 січня 1918 р. делегація Центральної Ради заключила Брестський договір із Центральними державами.

29 квітня 1918 р. відбувся державний переворот, внаслідок якого до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. Прийшовши до влади, П. Скоропадський зосередив у своїх руках усю повноту влади — мав право видавати закони, призначати голову Ради міністрів, затверджувати і розпускати уряд, також він контролював зовнішньополітичну діяльність держави. Суть його державотворчих планів полягала у тому, щоб шляхом встановлення авторитарної форми правління зупинити розвиток революційних процесів, a потім, створити дієздатний державний апарат, боєздатну армію, провести нагальні політичні та соціальноекономічні реформи.

Всередині травня 1918 р. опозиція організаційно оформилася в Український Національно Державний Союз, який у серпні перетворився на Український Національний Союз. УНС повів рішучу боротьбу проти гетьманського режиму, а восени взяв курс на повстання. У листопаді 1918 р. для керівництва повстанням було обрано Директорію.

В умовах розпаду АвстроУгорської імперії була створена 18 жовтня1918 р. Українська Народна Рада. 13 листопада 1918 р. було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку(ЗУНР). У складній політичній обстановці, Народна Рада звернулася до Директорії з проханням про об’єднання УНР і ЗУНР. Акт злуки УНР та ЗУНР був проголошений 22 січня 1919 р. в Києві, а потім його затвердив Трудовий Конгрес.

Окупаційний режим Денікіна проіснував в Україні недовго — до початку 1920 p.

Трагізм Української національновизвольної революції був зумовлений тим, що розвивалася вона за вкрай несприятливих внутрішніх і зовнішніх умов. Адже до 1917 р. Україна як геополітична реальність не існувала, а створення національної української державності викликало спротив впливових політичних сил. Країни Антанти підтримували претензії Польщі на західноукраїнські землі та плани білої армії щодо відновлення єдиної й неподільної Росії. тому лідери українських урядів діяли за міжнародної ізоляції, а власних сил для перемоги з чисельними ворогами не вистачало.