4. Великі князі до часів Ольги воювали-вона правила державою

 

 Закріплення за державою з центром у Києві назви Руська земля відбулося у другій пол. IX ст. і було пов'язане з діяннями руських володарів Діра та Аскольда.Про князювання Діра сьогодні нічого певного сказати не можна. Значно більше поталанило Аскольдові, з яким дослідники пов'язують засвідчений чужоземними джерелами морський похід проти Візантії 860 р. 

Вбивши 882 р. князя Аскольда, княжити в Києві розпочав Олег з роду Рюрика. Він не легковажив владою, а навпаки — прагнув віднайти нових способів для її посилення. Підкоривши деревлян і сіверян, новий київський князь почав розширювати межі своїх володінь. Року 885-го він приєднав землі радимичів, пішов у похід проти уличів та тиверців. На початку X ст. Олег домовився про участь у його військових походах князів хорватів, тиверців і волинян. До складу Київської держави увійшли також племінні союзи словенів і кривичів. Крім того, Олег підкорив і північні неслов'янські народи, зокрема мерю, весь, чудь.

Здобувши владу після оповитої серпанком таємничості смерті Олега в 912 p., син князя Рюрика Ігор правив у Києві до 945 р. Як і Олегові, йому довелося зіткнутися з непокорою князів підвладних племен (деревлянами, уличами, тиверцями). Виявом відносин між володарем та підлеглими було полюддя. Зібравши данину князь прагнув вигідно її продати. Здійснював військові походи проти Царгорода. У своїй зовнішній політиці Ігор мусив зважати не лише на Візантію, а ще на печенігів.

Трагічна смерть князя Ігоря змусила перебрати державне кермо його дружину – княгиню Ольгу. Ольга вперше в історії Руської держави вдалася до заходів, що передбачали ліквідацію місцевих княжінь: вона скасувала правління деревлянського князя Мала, підпорядкувавши деревлянську землю безпосередньо Києву. Поблизу великих міст Ольга позакладала погости – адміністративно-господарські осередки, де представники князівської влади регулярно збирали встановлену данину, чинили суд тощо. Отож Ольга, згідно із цим тлумаченням, замінила сезонне полюддя регулярним збором данини в погостах.

Вирушаючи до Царграда, княгиня Ольга прагнула поновити мирну міждержавну угоду між Руссю та Візантією – адже за звичаями тих часів угода діяла доти, доки живими були володарі, що її уклали. 

Руські посли були вповноважені просити германського володаря надіслати до Києва вищих священиків для поширення християнства, а також клопотатися про встановлення відносин «миру й дружби».

Оттон І задовольнив прохання княгині й у 961 р. надіслав до Києва кількох священиків на чолі з єпископом Адальбертом, одначе розгорнути діяльність у руських землях вони не змогли.

5.Голодомор 1932-1933 рр. В Україні

1. Основні передумові і причини Голодомору. Основними передумовами і причинами Голодомору були:

- штучна організація сталінським керівництвом голоду для того, щоб зломити опір українського села політиці суцільної колективізації та «соціалістичним перетворенням» взагалі;

- непосильні для селян плани хлібозаготівлі;

- політика примусових, із застосуванням репресій, хлібозаготівель; конфіскація владою продовольчих запасів;

- небажання колгоспників працювати в громадському господарстві.

Найжахливіших масштабів голод набув саме в Україні. Люди вмирали цілими селами; живі не мали змоги ховати померлих. Часто зустрічалися випадки людожерства і трупожерства. А цього часу на сусідніх залізничних станція* під збройною охороною знаходилися тисячі пудів зерна, призначеного для вивозу, у тому числі - за кордон.

Трагічні події Голодомору покрила завіса мовчання. Було заборонено будь-яку допомогу з боку міжнародної та радянської громадськості. Уражені голодом райони були оточені внутрішніми військами, що завертали тих, хто намагався дібратися до міста. Охоплені розпачем батьки, намагаючись врятувати дітей, везли їх у міста і залишали там - у лікарнях, магазинах або прямо на вулицях.

3. Наслідки Голодомору. Наслідками Голодомору 1932-1933 pp. були:

- масові жертви; дослідники називають кількість жертв злочинної політики сталінського режиму до 10 млн чоловік;

- завершення колективізації, утвердження колгоспної системи, розорення села;

- придушення опору українського селянства;

-масове переселення селян з Росії в Україну;

- сталінським режимом було підірвано сили в обстоюванні споконвічних національних прав українського народу.