11. Види м.

Кожна фірма у своїй діяльності використовує різні види М.

1. Залежно від цілей обміну і результатів діяльності:

• комерційний М - діяльність, мета якої - отримання прибутку;

• некомерційний М - діяльність неприбуткових організацій (лікарні, політичні партії).

2. Залежно від сфери застосування:

• споживчий М орієнтований на покупців, які є кінцевими споживачами цих товарів;

• промисловий М орієнтований на фірми, підприємства і організації, які купують товари для використання у виробництві, перепродажу або здавання в оренду;

• М послуг спряМ-ований на задоволення потреб споживачів у нематеріальних видах товарів або в корисному ефекті з метою отримання фірмою прибутку;

• банківський, інвестиційний, страховий, аграрний і ін. види М.

3. За територіальною ознакою:

• внутрішній М спряМ-ований на внутрішній ринок і має такі форми - локальний (у межах магазинів), регіональний (у межах областей) і національний (охоплює національний ринок);

• міжнародний М - М-ова діяльність фірми на закордонних ринках, який набуває одну з форм: імпортний/експортний, зовнішньоекономічний, багатонаціональний, глобальний М.

4. Залежно від ступеня ринкової орієнтованості фірми і періоду:

• стратегічний М передбачає постійний аналіз потреб споживачів, сегментування ринку та вибір базового ринку, розробку Мової стратегії;

• тактичний М - процес розробки заходів і реалізації цілей на обраному базовому ринку з конкретної номенклатури товарів на певний термін.

5. Залежно від виду діяльності окремої особистості або організації:

• М організації;

• М окремої особистості (егоМ);

• соціальний М - діяльність щодо розробки соціальних програм, направлених на певні соціальні групи з метою сприяння певним соціальним ідеям і рухам, практичним діям різних організацій.

6. Залежно від особливостей суб'єкта:

• мікроМ - діяльність щодо конкретного виду товару;

• макроМ - діяльність щодо широкого кола товарів і послуг на рівні фірми, держави.

7. Залежно від попиту:

• конверсійний М має на меті змінити негативне ставлення споживачів до товару на позитивне;

• стимулюючий М має на меті стимулювати збут за умов байдужого ставлення споживачів до товару;

• креативний М застосовується в уМ-овах прихованого попиту, завданням якого є перетворення потенційного попиту на реальний;

• реМ має на меті відновлення попиту методом надання товарові ринкової новизни або переорієнтації підприємства на нові ринки;

• синхроМ має на меті пошук засобів згладжування сезонних, часових коливань попиту;

• підтримуючий М має на меті підтримування існуючого рівня попиту;

• деМ має на меті зменшити надмірний попит через підвищення ціни, припинення реклами, продажу ліценцій на право виробництва;

• протидіючий М має на меті переконати споживача відмовитися від споживання певних продуктів.

12. Цілі та засоби комунікаційної політики.

М-ова комунікація фірм – це комплексний вплив фірми на внутрішнє й зовнішнє середовище з метою створення сприятливих умов для стабільної прибуткової діяльності на ринку.

Щодо четвертого елементу М (promotion) Дж.Р.Еванс і В.Берман виділяють чотири основних види просування товарів.

Реклама — сплачена форма неперсонального надання товарів та послуг з чітко вказаним джерелом фінансування.

Паблісіті (пропаганда) — неособисте стимулювання попиту на товар, послугу або діяльність за допомогою розміщення комерційно важливих новин у виданнях або отримання сприятливих презентацій на телебаченні, радіо, сцені, які не оплачуються конкретною фірмою.

Персональний продаж: — усна презентація товару під час бесіди з одним або декількома потенційними покупцями для здійснення продажу.

Стимулювання збуту — М-ова діяльність, що включає виставки, демонстрації, купони, премії і стимулює покупки споживачів, підвищує ефективність роботи посередників та продавців.

Визначення конкретних цілей комунікаційної політики. У якості  основних  варіантів  цілей  комунікаційної  політики  можуть розглядатися наступні:

• доведення до цільової аудиторії загальної інформації про банк;

• покращення поінфорМ-ованості про банк і про його послуги;

• формування позитивного іміджу банку;

• підтвердження іміджу банку;

• збільшення обсягу продаж наявним клієнтам;

• спонукання до випробування продукту;

• залучення нових клієнтів;

• зміна поведінки цільової аудиторії.