22.Види турів за складом груп подорожуючих

З кожним роком все зростає популярністьіндивідуальних турів. Що ж це таке?

Індивідуальний тур — це відмінне рішення для творчих і азартних особистостей. Ви можете самі планувати свою поїздку, не підлаштовуючись під загальні заходи. Це зовсім не означає, що Ви повинні відправлятися в подорож на самоті. Такі заходи можуть бути розраховані на двох осіб або на скромну дружню компанію.

Під час підготовки індивідуального туру все прораховується:

- вибирається готель, в якій буде жити замовник;

- організовуються екскурсійні програми по заздалегідь обговорену маршрутами;

- організується харчування в готелі, кафе, ресторанах і ін;

- якщо країн декілька, то складається весь маршрут, черговість міст, бронюються готелі в усіх зупиночних пунктах;

- під час індивідуального туру Ви можете присвятити більше часу тому, що Ви найбільше любите — культурному, пляжному відпочинку, шопінгу, походам або водним розвагам;

- тривалість туру Ви вибираєте самі;

- обговорюються можливі відхилення від маршруту у випадку, якщо зустрінуться цікаві пам’ятки або місця для розваг.

Що стосується вартості, то, зрозуміло, заощадити на такій подорожі не вийде: високий рівень обслуговування, індивідуальний підхід — за все це доведеться заплатити. Саме тому такі програми вибирають мандрівники зі стажем, не знаючі фінансових проблем. Для того щоб точно визначити для себе підходящий маршрут, потрібно бути дуже освіченою і начитаною людиною і багато знати про країну, в яку Ви хочете відправитися.

Туризм продовжує розвиватися і, хоч більшість мандрівників віддає перевагу недорогим підготовленим програмами, тих, хто вдається до індивідуального планування подорожей, з кожним роком стає все більше.

Сімейні тури-тури в яких передбачено надання послуг няні,забезпечення дитячим(дієтичним) харчуванням,а місця основного відпочинку обладнані дитячими майданчиками,басейнами,аквапарками;готелі мають сімейні номери для подорожуючих з одним(2-3) дітьми та проводять ряд розважальних анімаційних заходів для дітей.

Групові тури-тури у складі групи туристів ,які здійснюються за здалегідь спланованим маршрутом з певним набором туристичних послуг.

23. Туроператор – це юридична особа або індивідуальний підприємець, який здійснює діяльність з формування, просування та реалізації туристичного продукту, маючи на це ліцензію. Компанія, що спеціалізується на плануванні, складанні турів( туристичних маршрутів) і продаж турпутівок за допомогою тур агентів або безпосередньо туристові.

Види: 1.за видами діяльності:оператори масового ринку,які реалізують тур пакети на різних видах ринків для широкого кола споживачів. Спеціалізовані оператори,які спеціалізуються на певному виді тур продукту чи сегменті ринку:Туроператори,що спеціалізуються на окремих видах туризму. Туроператори,які спеціалізуються на певних країнах відвідування. туроператори,які обслуговують певний тип клієнтури(молодь,дітей,бізнесменів). Туроператори які займаються обслуговуванням туристів в певних засобах розміщення(готелі підвищеної комфортності,готелі-клуби,спеціалізовані заклади розміщення). туроператори які спец на використанні певного виду транспортних засобів(авіа,тур потяги,автотранспорт). 2. За місцем діяльності: місцеві(внутрішні) туроператори-це туроператори які зорієнтовані на прийом та розміщення туристів в межах країни. Виїзні туроператори- це туроператори які зорієнтовані на відправку туристів закордон. Туроператори на прийомі-це тур оператори які базуються на прийомі та обслуговування іноземних туристів в межах однієї країни. 3. За видом діяльності: ініціативні туроператори-це оператори які відправляють туристів за кордон чи в інші регіони(в межах країни) за домовленістю з приймаючими туроператорами чи напряму з підприємствами туристичної індустрії. рецептивні туроператори-це туроператори на прийомі,які комплектують тури та програми обслуговування в місці прийому та обслуговування туристів,використовуючи прямі договори з постачальниками послуг(готелі,підприємства харчування,розважальні заклади). консолідовані туроператори- це туроператори,які є частиною холдингу та об’єднані в єдиний господарюючий суб’єкт з підприємствами туристичної індустрії(готелями,ресторанами).

24. В умовах ринкової економіки вітчизняні підприємці виявилися поза межами звичного середовища, де єдиним товаром була матеріальна продукція, чи, точніше, вузька її частина - товари народного споживання. Нові відносини вимагають освоєння нових сегментів ринку, таких як ринок капіталу, робочої сили, послуг і т. п.За кордоном сфера послуг є однією із економіки, які швидко розвиваються галузей. У розвинутих країнах світу частка послуг у ВВП перевищує 70 %.Для вивчення й розвитку ринку туризму в Україні насамперед варто визначити сутність туристичної послуги.Послуга - це результат безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, а також власної діяльності виконавця щодо задоволення потреби споживача.Це поняття включає:

1) взаємодію виконавця і споживача послуг (обслуговування);

2) процес надання послуги (тобто виконання визначеної роботи) самим виконавцем;

3) результат цих дій у вигляді "перетвореної продукції" чи "результату послуги".

Туристична послуга - результат діяльності туристичного підприємства щодо задоволення відповідних потреб туристів. Робота турпідприємства полягає як у організації всієї подорожі і в організації окремих послуг.Туристичним послугам, як і будь-яким іншим послугам, властиві особливі риси, які можна позначити як "три Н":

- невідчутність. Туристичні послуги - не матеріальні. Вони належать до соціально-культурних (нематеріальних), оскільки визначаються діяльністю виконавця послуги по задоволенню соціально-культурних послуг споживача: фізичних, етичних, інтелектуальних, духовних та ін. їх неможливо побачити та оцінити в момент купівлі. Об'єктом таких послуг є власне споживач (турист);

- нерозривність виробництва і споживання. Оскільки послуга є результатом безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, то процес надання туристичної послуги (виробництво) відбувається паралельно зі споживанням. Виробництво ж товарів у матеріальній формі, як відомо, передує його продажу, лише після цього настає споживання;

- неможливість збереження туристичної послуги. Життєвий цикл туристичної послуги істотно відрізняється від матеріального товару, зокрема відсутністю етапу збереження. Незбережуваність туристичної послуги потребує ретельного вивчення кон'юнктури ринку, точної відповідності попиту та пропозиції, оскільки послуги не можуть "полежати" на складі до їх використання.

У структурі туристичних послуг розрізняють основні і додаткові послуги.Основні послуги, що пропонуються туристичним підприємством, включають:

- послуги по організації перевезення;

- розміщення;

- харчування туристів.

До додаткових послуг відносяться:

- послуги по організації екскурсій;

- послуги по страхуванню туристів;

- послуги гідів-перекладачів;

- послуги по перевезенню туриста від місця його прибуття в країну (місце його тимчасового перебування) до місця розміщення і назад (трансфер), а також будь-якому іншому перевезенню в межах країни (місця тимчасового перебування), передбаченої умовами подорожі;

- послуги з ремонту техніки;

- послуги з прокату;

- обмін валюти;

- телефон;

- пошта,

- послуги побутового обслуговування;

- право користування пляжем т. п.

Такий розподіл умовний, оскільки істотних відмінностей, з погляду споживчих властивостей, між ними немає. Послуги, включені в основну програму й оформлені путівкою, відносять до основних. Додаткові послуги турист здобуває самостійно в місці перебування, вони не входять у вартість путівки.

У більшості випадків туристичні основні послуги складаються з транспортних послуг, послуг розміщення і харчування. Однак при організації подорожей з пізнавальними, професійно-діловими, спортивними, релігійними цілями послуги, що традиційно відносяться до додаткових, можуть бути основою туру.Таким чином, різниця між основними і додатковими послугами полягає в їхньому співвідношенні із придбаним пакетом послуг.Крім нематеріальних послуг, туристу можуть бути надані специфічні товари чи матеріальні послуги, зокрема, плани міст, карти метро, сувеніри, туристичне спорядження і т. п.Тур - це сформований комплекс основних і додаткових послуг, наданих туристу залежно від цілей подорожі.Якість турпродукту формують різноманітні фактори, що є наслідком його сутності, оскільки туристичний продукт - це сукупність складних елементів, що задовольняє потреби туристів під час подорожей, і яка являє собою результат зусиль багатьох підприємств.

25.Проблеми, які існують сьогодні в галузі туризму України, є наслідком того економічного минулого, яке залишилося нашій державі після розпаду СРСР. Тому ці явища є досить глибинними, а їх розв’язання потребує комплексного та продуманого підходу. Зрозуміло, що цим на державному рівні займаються спеціально створені урядові та неурядові організації. Але слід наголосити на тих факторах, які призводять до тієї ситуації, що спостерігається на ринку туризму. Саме намагаючись їх змінити, і можна досягти якщо не абсолютного, то хоча б поступового часткового покращення стану туристичної галузі України. Незважаючи на широку “географію” туристів, які приїжджають до нашої країни, їх переважну частину (78%) складають туристи з колишнього СРСР, і в першу чергу – з Росії, Білорусії та Молдови. Щодо інших країн, то найбільше Україну відвідують туристи з Угорщини, Словаччини та Польщі. При цьому частина іноземних туристів, які подорожували в туристичних групах, є досить незначною – лише 1.2%. Більшість громадян, які, за існуючою класифікацією, розглядаються як іноземні туристи, фактично такими не є, а відвідують Україну зі службовими або приватними цілями (і в тому числі – для ведення приватного бізнесу). Це водночас є яскравим свідченням недостатності розвитку в Україні організованого туризму. Першою причиною недоотримання бюджетом засобів від туризму є неузаконений і неврегульований приватний курортний сектор. Друга причина полягає в довгій і забюрократизованій процедурі переводу приватного домоволодіння в комерційне. На сьогоднішній день велика частина готелів не приносить доходу державі, оскільки має статус приватної власності і не призначена для отримання комерційної вигоди. Третя проблема - нерозвиненість курортних селищ, які хаотично забудовуються і псують вигляд курортів. Як вважають фахівці, причина цього - у відсутності генплану розвитку і прозорих муніципальних програм. Також, слід зазначити недостатній рівень розвитку безпосередньо мережі та об’єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам. Виробнича база галузі формувалася, в основному, за радянських часів з орієнтацією переважно на невибагливого туриста, тому серед об’єктів інфраструктури переважають великі (порівняно з аналогічними закордонними) комплекси, із значною концентрацією місць та низьким рівнем комфортності. Потрібно також відзначити, що в Україні лише близько 10% готелів відповідають міжнародним стандартам Низький рівень обслуговування, зумовлений загальною кваліфікацією працівників галузі. На сьогодні в Україні практично відсутні відповідна система в галузі туризму для підготовки і перепідготовки кадрів, а також чіткі та адекватні світовим стандартам кваліфікаційні вимоги; тим часом як у Росії, наприклад, яка, за прогнозами ВТО, у 2020 р. увійде до десятки найбільш відвідуваних країн світу, вже сьогодні функціонує близько 40 державних і приватних навчальних закладів підготовки кадрів для туризму). В нашій державі також поступово виникають відповідні навчальні заклади, але вони роблять лише перші кроки у цьому напрямку, не маючи відповідного досвіду. Можна сказати, що розвиток туризму в Україні принесе багато користі, як в оздоровчому плані, так і в економічному. За допомогою туризму можна залучити багато коштів для поповнення як місцевих так і державного бюджетів. А ці кошти, в свою чергу можна використати на реалізацію різних програм по реформуванню економіки та інших. Розвиток туризму принесе користь не тільки в середині держави, а й за її межами. Якщо розвинути туризм до належного рівня то можна залучати іноземних туристів для відпочинку в Україна, а це і додаткові кошти і світова слава, яка може вплинути на рейтинг України в Світі.

26. Розвиток туризму в Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки.Як і для багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичні потоки між сусідніми державами, так і для України, на перспективу, сукупна частка туристичного обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою коливатиметься в межах 60 % в загальних обсягах турпотоків.Окрім цього, сусідні країни забезпечуватимуть і потужні потоки одноденних відвідувачів, зокрема транзитних, чисельність яких щорічно збільшуватиметься.Аналізуючи перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні на наступні десять років, перш за все, необхідно підкреслити, що сучасний туризм - це та сфера економіки і життєдіяльності суспільства в цілому, яка в тій чи іншій мірі інтегрує практично всі галузі. Саме це і визначає одне з перших місць, яке займає туризм у світовій економіці. Саме цей фактор повинен стати головним у формуванні нового державного підходу до туризму як тієї галузі, пріоритетний розвиток якої може позитивно вплинути на економічний і соціальний стан країни в цілому, стимулювати ряд важливих галузей економіки, сприяти зміцненню нового позитивного іміджу України на світовій арені.Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні можна визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля. Програма дій, зорієнтована на досягнення цієї мети, має бути синхронізованою із загальними темпами становлення ринкових механізмів і співвідносною з політикою структурних реформ в економіці. Вона повинна також враховувати накопичений досвід розвитку туризму у світі, що створює сприятливі умови доопрацювання та розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму.Нарощування темпів та підвищення ефективності роботи підприємств сфери туризму, становлення туристичної галузі як однієї з провідних галузей вітчизняної економіки стримується невирішеністю низки питань, розв'язання яких потребує державного регулювання та підтримки виконавчих органів влади.Подальший розвиток демократії, політична стабільність, визначення пріоритетних напрямків економічного розвитку, майбутній вступ України до НАТО та ЄС - все це забезпечить створення високоприбуткової туристичної галузі, яка задовольнить потреби внутрішнього та міжнародного туризму, з урахуванням природнокліматичного, рекреаційного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу країни, її національних особливостей.Важливими факторами, що впливатимуть у подальшому на розвиток ринку туризму, є демографічні зміни, матеріальний та соціальний стан населення, рівень освіти, тривалість відпустки, професійна зайнятість та багато інших чинників.Зростання рівня освіти збільшує потяг людини до знань, зацікавленість іншою культурою викликає бажання подорожувати і отримувати нові враження.Щорічне збільшення доходів громадян України приведе до більш інтенсивної туристичної діяльності і, зокрема, до збільшення кількості споживачів з високими доходами. В майбутньому населення України буде характеризуватися як таке, що має підвищену якість життя.

27. Сезонний туризм — це відвідування туристської місцевості у певний час року.Сезонний туризм поділяють на два підвиди — односезонний і двосезонний.Односезонний туризм поширений у тих районах, які відвідують у певний час року, переважно влітку або взимку.Двосезонний туризм характеризується турис¬тичними потоками і влітку, і взимку. Прийнято розрізняти чотири сезони туристичної активності:

1. Сезон пік — період, найсприятливіший для організації рекреаційної діяльності людей, що характеризується максимальною щільністю туристів і найбільш комфортними умовами для рекреації.

2. Сезон високий — період найбільшої ділової активності на туристичному ринку, час дії найбільш високих тарифів на туристський продукт і послуги.

3. Сезон низький — сезон зниження ділової активності на туристичному ринку, для якого характерні найнижчі ціни на туристський продукт і послуги.

4. Сезон «мертвий» — період, максимально несприятливий для організації рекреаційної діяльності (наприклад, дискомфортні погодні умови).

Головним чином сезонність у туризмі визначається місцевими природно-кліматичними умовами та ресурсами загалом, порою року (шкільні та студентські канікули, масові відпустки) та іншими факторами. Сезонні коливання і кліматичні умови країни також впливають на туристський попит. Вони мають такі особливості: — в північній півкулі попит на туристсько-рекреаційні послуги інтенсивніший в третьому кварталі року, а також під час різдвяних і великодніх канікул; — сезонність попиту різна і залежить від виду туризму і території його освоєння. Так, лікувально-пізнавальний туризм схильний до сезонності меншою мірою, а курортний і гірськолижний — більшою мірою; — кожна дестинація може зовсім по-різному заповнюватися туристами протягом року. У зв'язку з цим попит на туристські послуги в окремому районі, країні, в масштабах всієї планети різний.Особливо від фактора сезонності страждають курортні готелі.

28. При розгляді питання утвердження в туризмі, як галузі національної економіки необхідно дослідити сутність туризму, та основні ознаки які притаманні галузевому устрою економіки. Більшість визначень туризму базується на таких характеристиках:

тимчасове переміщення людей з місця свого проживання в іншу країну чи віддалене місце.

переміщення людей в певний проміжок часу, не менше ніж 4 години, але не більшеніж пів року або 1 рік.переміщення не супроводжуються здійсненням оплаченої роботи із джерел місця пересування.

Туризм - як сукупність видів економічної діяльності яку проводять суб’єкти господарювання туристичної галузі полягає в організації процесу виробництва та реалізації товарів і послуг туристичного призначення з метою отримання прибутку і соціального ефекту. Туристичну діяльність можуть забеспечити відповідно до статті 85 закону України як організації основною метою яких є отримання прибутку,так і неприбуткові організації.Здійснення видів економічної діяльності в галузі туризму сприяє формуванню ефективності національної економіки, розвитку її структури, збільшенню обсягів податкових надходжень, зростання обсягів валового внутрішнього продукту, зниження рівня безробіття і забезпечення занятості населення, зниження розмірів соціальних аспектів.Галузь характеризується по-перше достатньою кількістю самостійних організацій з однорідним видом діяльності,по-друге стійкими економічними зв’язками з іншими галузями національної економіки, по-третє визначеним органом господарського управління.Як галузь економічний туризм представлений туристичною індустрією та координаційно-управлінськими інститутами. На координаційно-управлінський сектор туристичної галузі покладається завдання розробки та впровадження соціально-економічних заходів, які спрямовані на зміцнення економіки туризму і підвищення ефективності туристичної галузіТуристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економомічної та соціальної сфери і в Україні стрімко інтегрується у світову індустрію. Пріорітетний напрям розвивитку в’їзного та внутрішнього туризму є важливим чинником підвищення якості життя в Україні.Розвиток туризму в Україні істотно впливає на такі сектори економіки як транспорт, торгівлю, зв’язок, будівництво, сільське господарство, і виробництво товарів

широкого вжитку. В свою чергу важливими факторами розвитку туристичної галузі є природній та історично-культурний потенціал нашоі держави.Туризм багато стороннє явище, що охоплює економічні, соцальні, культурні та екологічні аспекти, має невичерпний потенціал для постійного прогресу. Тісно поєднюється з багатьма галузями економіки, що зумовлює його провідне місце в соціально-економічному житті. Очевидне важливе значення туризму, як чинника економічного і культурного розвитку міжнародного взаєморозуміння миру, дотримання прав людини і основних свобод без різниці в расі, статі, мові та релігії.В ХХI ст. залучаються до туризму усі нації та народи. Незважаючи на їх економічне становище. Чим більше розвиватиметься економіка країни тим більше їх народи матимуть можливість та бажання пізнавати життя за кордоном.

В сучасмому світі туризм - це багатостороннє явище тісно пов’язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками. Однак жодна з них не може повністю і вичерпно охарактеризувати його як об’єкт власних досліджень і жодна з існуючих соціально-економічних інститутів невзмозі самостійно вирішити комплекс його проблем.

29. Оскільки можливості саморегулювання туристичної сфери є характерними лише для раннього етапу розвитку і сьогодні повністю вичерпані, постала гостра необхідність у формуванні дієвої державної туристичної політики. Причинами цього є такі: масовість туристичних подорожей; залучення багатьох країн і регіонів до туристичного бізнесу, загострення конкурентної боротьби на міжнародному туристичному ринку; збільшення кількості галузей, організацій та підприємств, зайнятих у сфері туризму; посилення економічної, соціальної, культурної, політичної ролі туризму в національному й міжнародному масштабах тощо. Поняття “туристична політика” виникло в той момент, коли туризм перетворився намасове соціально-економічне явище і став відігравати важливу роль у розвитку багатьох держав. Державна туристична політика являє собою своєрідний спектр загальної політики держави, але існують і деякі специфічні фактори, під впливом яких вона формується. До них належать природні умови країни; транспортна мережа і транспортна доступність; соціальні фактори: умови життя людей, система відпусток; економічні фактори,

пов’язані зі створенням економічної основи для розвитку туризму (стабільні валютно-фінансові, зовнішньоекономічні відносини); правові фактори, пов’язані зі створенням і функціонуванням туристичного законодавства тощо.Туристична політика розглядається як діяльність держави з розвитку туристичної індустрії і суб’єктів туристичного ринку, вдосконалення процесу туристичного обслуговування громадян і закріплення на їх основі свого політичного, економічного й соціального потенціалу. Вона являє собою сукупність форм, методів і засобів впливу держави на функціонування сфери туризмудля досягнення конкретних цілей збереження та розвитку галузей економіки країни.