53. Необхідність та сутність державного регулювання в ринковій економіці.

Державне регулювання економіки — цілеспрямований та активний вплив державних та наддержавних органів управління на функціонування та розвиток цілісної економічної системи (а отже, на її розширене відтворення) шляхом використання економічних законів і вирішення економічних суперечностей за допомогою певної сукупності форм та методів.

Об’єкти держ. регулювання економіки-сфери, галузі, регіони, явища, ситуації та умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникати проблеми, що не можуть вирішуватись автоматично.

Суб’єкти – носії, виразникигосподарських інтересів соціальної групи, що відрізняються одна від одної майном, доходами, видами діяльності, професійними, галузевими та регіональними інтересами.

Об´єктивними причинами необхідності державного регулювання є:

неможливість досягнення в ринковій економіці довгострокової рівноваги

наявність монополізму в багатьох галузях народного господарства та відсутність досконалої конкуренції;

повільна адаптація до сучасних умов господарювання окремих ринків - робочої сили, капіталів, інтелектуального продукту тощо;

розв´язання питань міжнародної політики і співпраці.

Основними функціями державного регулювання економіки є:

забезпечення правової бази;

захист конкуренції;

регулювання зовнішньоекономічних відносин;

захист внутрішнього товаровиробника і пріоритетних виробництв;

соціальний захист населення;

Роль держави у різних економічних системах:

Командно-адміністративна - вся економічна діяльність регулюється державою. Визначаються завдання у формі директивного плану господарським суб'єктам. План, як правило, включає обсяг і асортимент продукції, рівень цін і способи розподілу доходів. З боку держави здійснювався жорсткий контроль за виконанням планів, за використанням ресурсів та розподілом доходів.

Ринкова економіка вільної конкуренції – економічна система, для якої характерні: вільне підприємництво, особистий інтерес, вільна конкуренція, мінімальний державний вплив на економіку.

Сучасна ринкова економіка зберігає багато рис економіки вільної конкуренції. Водночас для більшості ринків характерною стала обмежена або недосконала конкуренція. Спостерігається прагнення виробників здійснювати узгоджену політику в галузі цін, ринків збуту, закупівлі сировини. Держава обмежує діяльність монополій, регулює рівень інфляції, безробіття.

54. Форми та методи державного регулювання економіки.

Основні форми держ регулювання економіки:

Бюджетно-податкове регулювання пов’язане з функціонуванням держ фінансів, формуванням держ бюджету та держ витратами і спрямоване на реалізацію цілей соц.-економ розвитку держави.

Кредитно-грошове - діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною нац. валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки.

Адміністративно-економічне - передбачає заходи адміністративного та економічного характеру, спрямовані на створення умов для функціонування ринкової системи і реалізації соц. цілей суспільства.

Цінове регулювання - вплив держави на ринкове ціноутворення шляхом законодавчих, адміністративних чи судових заходів з метою проведення кон’юнктурної та структурної політики , приборкання інфляції,стимулювання виробництва, його модернізації.

Методи держ регулювання-сукупність способів, прийомів та засобів держ впливу на соц.-економ розвиток країни.

Методи державного регулювання економіки— це сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни. Поділяються на:

Прямі – пов’язані з безпосереднім втручанням держави в економічні процеси та економічну діяльність суб'єктів.

Непрямі – полягають у створенні умов, які опосередковано формують поведінку суб'єктів (податкові пільги, регулювання валютного курсу національної грошової одиниці; митне регулювання експорту й імпорту.

Основні методи державного регулювання економіки:

Адміністративні методи регулювання базуються на використанні сили державної влади, виражають пряме управління з боку держави і реалізуються шляхом заборони, дозволу та примусу для окремих сфер економічної діяльності чи категорій населення. Існують у формі законів, указів, ліцензування, квотування.

Економічні методи пов'язані або зі створенням додаткового матеріального стимулу, або зі зниженням небезпеки фінансової втрати (інструменти фіскальної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної та політики).

Індикативне планування передбачає формування заходів рекомендаційного характеру, спрямованих на досягнення цілей соціально-економічної політики держави (плани розвитку, дотації).