51. Причини виникнення і види безробіття.

Безробіття – економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу. Воно виникає, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Тому основні причини винекнення безробіття поділяються на чинники попиту та чинники пропозиції.

Чинники, що визначають попит на працю:

можливість заміщення людської праці капіталом

рівень ціни на робочу силу (обернена залежність – чим вона вища, тим нижчим є попит на людську працю)

зміна попиту на товари чи послуги (підвищення попиту на товар може призвести як до підвищення попиту на людську працю, так і до переходу до більш капіталомісткого виробництва, яке зменшить попит)

правові норми, що регулюють умови використання робочої сили

Чинники, що визначають пропозицію праці:

Соціальна структура населення (частка осіб, що не мають власних засобів виробництва та існування)

Співвідношення між рівнем зарплат і доходом від самостійного заняття бізнесом

Демографічна структура населення (питома вага осіб у працездатному віці та стані)

Соціальне законодавство

Міграція населення: приріст або скорочення населення внаслідок міграційних потоків

Види безробіття:

Фрикційне безробіття виникає, коли частина працюючих добровільно змінює місце роботи чи проживання або шукає нову роботу після звільнення. Фрикційне безробіття є тимчасовим і, як правило, не перевищує одного-двох місяців.

Сезонне безробіття виникає у зв'язку з сезонним характером деяких робіт. До них належать: сільськогосподарські роботи, переробка овочів і фруктів, сплав лісу, окремі види рибальства й полювання, будівництво й видобуток корисних копалин та ін. Відмінною рисою сезонного безробіття є її порівняно легка прогностичність. За ступенем добровільності таке безробіття близьке до фрикційного.

Структурне безробіття структурними змінами в економіці. В основі цих процесів лежить науково-технічний прогрес, поява нових матеріалів, технологій, предметів споживання, послуг. Структурна зміна виробництва призводить до звільнення працівників, які за своєю спеціальністю й кваліфікацією не відповідають новим вимогам виробництва. Структурне безробіття — це в основному безробіття застарілих професій.

Циклічне безробіття можна характеризувати як безробіття недостатнього попиту на працю, що породжує хаос в економіці. Це найважча форма безробіття з найбільш руйнівними для людей соціально-економічними наслідками.

Інституціональне– це безробіття, яке зумовлене правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою

52. Природа та специфіка циклічності економічної динаміки. Види циклів.

Розвиток ринкової економіки засвідчує, що зростання виробництва циклічно чергується з його падінням. Економічний цикл — періодичне повторення протягом певного проміжку часу піднесення і спаду в економіці. Складається з таких фаз: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.

Криза (спад) — завершує попередній періодичний цикл і є початком наступного. Характеризується: труднощами збуту виробленої продукції, скороченням виробництва, зростанням попиту на готівку, збільшенням ставки позичкового відсотка, збільшенням незайнятих виробничих потужностей, падінням доходів населення.

Депресія — фаза циклу, якій властивий застій виробництва. Відтворення — просте, на низькому рівні. Стабілізуються інфляційні процеси, рівень безробіття.

Пожвавлення — починається оновлення основного капіталу, модернізація виробництва, нарощування інвестицій, скорочення безробіття

Піднесення (зростання) — фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг найбільшого піднесення попереднього циклу і зростає найвищими темпами. Оновлення основного капіталу стає масовим. Реконструкція старих виробничих можливостей, активний інвестиційний процес, повна зайнятість населення.

Причини циклічних коливань:

1) великі технічні нововведення, які з’являються нерегулярно і зумовлюють коливання в діловій активності.

2) політичні перевороти, різка трасформація моціально-економічної системи, війна та інші випадкові події системного характеру.

3) помилкові рішення в грошово-кредитній політиці\, які супроводжуються появою надмірної кілкості грошей або надмірним вилученням грошей з оброту.

4) різкі зміни в зовнішніх умовах функціонування національної економіки.

Види циклів за тривалістю:

Короткі (малі) – тривають 3-4 роки, пов’язані із порушенням та встановленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою є проблема грошово-кредитних систем

Середні – тривають 7-11 років, пов’язані з зі зміною попиту на засоби виробництва. Матеріальною основою є необхідність оновлення основного капіталу.

Довгі – ривають 40-60 років, виражають тривалі коливання ділової активності, матеріальною основою є структурне оновлення технологічного способу виробництва (еволюційне, коли поступово поліпшуються і вдосконалюються існуючі технології, та революційне, коли відбуваються загальні технічні революції). М. Кондратьєв у великих циклах (хвилях) виділяв дві фази: I фаза - висхідна хвиля (25 - 30 років) - це довгострокове піднесення, що виникає на базі нових наукових відкриттів, змін технології. її супроводжують значні соціальні коливання (війни, революції); II фаза - низхідна хвиля (20 - 25 pp.), криза виникає тоді, коли стара структура економіки приходить у конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін.