24. Специфічні особливості тур. Послуги як товар

Туристична послуга - результат діяльності туристичного підприємства щодо задоволення відповідних потреб туристів. Робота турпідприємства полягає як у організації всієї подорожі і в організації окремих послуг.

Туристичним послугам властиві особливі риси:

- невідчутність. Туристичні послуги - не матеріальні. Вони належать до соціально-культурних (нематеріальних), оскільки визначаються діяльністю виконавця послуги по задоволенню соціально-культурних послуг споживача: фізичних, етичних, інтелектуальних, духовних та ін. їх неможливо побачити та оцінити в момент купівлі. Об'єктом таких послуг є власне споживач (турист);

- нерозривність виробництва і споживання. Оскільки послуга є результатом безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, то процес надання туристичної послуги (виробництво) відбувається паралельно зі споживанням. Виробництво ж товарів у матеріальній формі, як відомо, передує його продажу, лише після цього настає споживання;

- неможливість збереження туристичної послуги. Життєвий цикл туристичної послуги істотно відрізняється від матеріального товару, зокрема відсутністю етапу збереження. Незбережуваність туристичної послуги потребує ретельного вивчення кон'юнктури ринку, точної відповідності попиту та пропозиції.

У структурі туристичних послуг розрізняють основні і додаткові послуги.

Основні послуги, що пропонуються туристичним підприємством, включають: - послуги по організації перевезення;- розміщення;- харчування туристів.

До додаткових послуг відносяться: - послуги по організації екскурсій;- послуги по страхуванню туристів;- послуги гідів-перекладачів;- обмін валюти тощо.

Крім нематеріальних послуг, туристу можуть бути надані специфічні товари чи матеріальні послуги, зокрема, плани міст, карти метро, сувеніри, туристичне спорядження і т. п.

25. Проблеми розвитку туризму на сучасному етапі

Туристична галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери і в Україні, стрімко інтегрується у світову туристичну індустрію.

Туристична галузь завдяки багатим природним, історико-культурним, трудовим ресурсам цілком може претендувати на чільні позиції в економіці держави. Водночас подальший розвиток туризму гальмується. Зокрема, наша держава використовує лише одну третину туристичного потенціалу, яким володіє, а за даними Світового економічного форуму, у сфері подорожей і туризму Україна серед 124 країн світу посідає лише 78-е місце. Тому саме ця сфера залишає великі можливості для пошуків та активної діяльності.

У туристичній галузі нашої держави зайнято понад 200 тис. осіб на постійній основі і близько 1 млн. осіб сезонно, що свідчить про нагальну необхідність збільшити число робочих місць у цій сфері.

Оцінити нинішній стан розвитку вітчизняного туристичного ринку доволі складно. З одного боку, збільшується його ємність: за даними статистики, кількість туристичних компаній і туристів постійно зростає. З іншого боку, майже немає якісних зрушень, які свідчать про освоєння нових технологій роботи й реалізації системних заходів для підвищення якості обслуговування. Плюс до усього – практично цілковита неувага держави до проблем туризму.

Основні проблеми - підвищення цін, візова вакханалія деяких консульств так званих цивілізованих країн, брак кваліфікованих кадрів, недостатнє фінансування програм просування національного туристичного продукту, неефективність механізму гарантування безпеки туристів. А ще – інфляція. Темп зростання цін на туристичні продукти в півтора разу перевищує середній в економіці показник.

У деяких областях туризм фактично „розкиданий” по різних підрозділах. За стратегію розвитку туризму відповідає одне управління, за готелі – друге, за якість послуг і безпеку туристів – третє.

Серед інших актуальних проблем вітчизняної туристичної галузі – складність ведення бізнесу. Внутрішній туризм, за загальним визнанням спеціалістів, потерпає через надмірну конкуренцію. Її загострює присутність на ринку турфірм із інших країн, у тому числі Росії, Білорусі, Туреччини, Єгипту, Чехії. Фірми з іноземним капіталом мають підтримку від урядів своїх країн, а деякі отримують пряме підживлення з бюджету. В Україні ж це не практикується.

Потерпає вітчизняний туризм і від браку позитивної інформації. Наприклад, російські засоби масової інформації у своїх передачах, випусках новин нерідко використовують про нашу країну сюжети негативного плану.

Певні проблеми виникають, як вже зазначалося, і у важливій частині туристичної справи – у готельному господарстві. На сьогодні в світі діє більш як 30 систем класифікації готелів. Що стосується України, то тут нараховується більше, ніж 1,2 тис. готелів та інших місць для короткочасного проживання громадян. Згідно сертифікації, яку провела Державна служба туризму і курортів, за даними на 1 січня 2007 року, в країні працювало 5 п’ятизіркових готелів, 31 – чотиризіркових, 76 – тризіркових, 43 – двозіркових і 42 однозіркових. Інші 926 підприємств (що брали участь у сертифікації) мають лише сертифікат на відповідність правилам безпеки. Насправді українські „зірки” досить умовні.