- •7. Методика навчання грамоти. Букварний період.
- •8. Розвиток мовлення і мислення дітей на уроках навчання грамоти.
- •9.Методика навчання грамоти. Післябукварний період.
- •10. Можливості «Букваря» для розширення знань, кола уявлень першокласників про навколишній світ.
- •11. Дослідження лексики діючого «Букваря» і розробка прийомів розкриття лексичного значення нових для першокласників слів.
- •12.Методика формування уявлень про мову і мовлення.
- •13.Методика формування уявлень про текст.
- •14.Методи навчання граматики.
- •15. Методика формування у молодших школярів граматичних понять.
- •16.Методика опрацювання елементів синтаксису.
- •17.Методика опрацювання елементів лексики.
- •18.Методика вивчення морфемної будови слова.
- •19. Методика вивчення частин мови. Система вивчення іменника.
- •20.Методика вивчення частин мови. Система вивчення прикметника.
- •21. Методика вивчення частин мови. Система вивчення займенника.
- •22.Методика вивчення частин мови. Система вивчення дієслова.
- •23.Методика вивчення частин мови. Система вивчення прислівника.
- •24. Методика вивчення частин мови. Система вивчення прийменника.
- •25. Методика проведення морфемного і морфологічного розборів.
- •26.Методика ознайомлення молодших школярів з особливостями голосних і приголосних звуків.
- •27. Методика роботи над темою «Голосні звуки і позначення їх буквами»
- •28. Методика роботи над темою «Приголосні звуки. Тверді і м’які приголосні, способи їх позначення на письмі»
- •29. Методика роботи над темою «Дзвінкі і глухі приголосні».
- •30. Методика роботи над темою «Склад. Наголос».
- •31. Методика навчання молодших школярів орфографії.
- •32. Методика роботи над переказами у початкових класах.
- •33. Методика роботи над нарисами у початкових класах.
- •34. Методика розвитку мовлення.
- •35. Зв’язне мовлення, особливості оволодіння ним молодшими школярами.
- •36. Зміст роботи з розвитку монологічного мовлення молодших школярів.
- •37. Способи організації навчання зв’язним висловлюванням.
- •38. Прийоми навчання зв’язним висловлюванням.
- •39. Формування умінь орієнтуватися в умовах спілкування.
- •40. Формування умінь розкривати тему і основну думку висловлювання.
- •41. Формування умінь систематизувати зібраний матеріал.
- •42. Формування умінь знаходити потрібні мовні засоби у висловлюваннях різних видів.
- •43. Види переказів і методика їх проведення.
- •44. Організація та прийоми навчання усним і письмовим переказам.
12.Методика формування уявлень про мову і мовлення.
Відповідно до вимог роцесс учнів початкових класів мають формуватися деякі уявлення про мову і мовлення:
1) мова є найважливішим засобом спілкування між людьми;
2) найважливішими одиницями мови є звуки, слова, сполучення слів, речення, текст; кожна з них має своє призначення: із звуків утворюються слова, із слів — словосполучення і речення, із речень — зв’язні висловлювання;
3) мова пов’язана з мисленням (за допомогою речень висловлюються думки);
4) українська мова — мова українського народу;
5) українська мова близько споріднена з російською і білоруською мовами;
6) знання з мови застосовуються у практичному мовленні; щоб оволодіти мовленням, потрібно знати слова і вміти поєднувати їх;
7) є дві форми мовлення — усна й писемна;
8) усне мовлення має допоміжні засоби увиразнення: інтонацію, міміку, жести; своєрідними допоміжними засобами спілкування є зорові умовні знаки і звукові сигнали.
В 2 класі учні дізнаються про суспільну природу мови — її створили люди для потреб спілкування в умовах спільної праці. За допомогою мови люди виражають свої думки. Тому мова тісно пов'язана із мисленням. Що люди, пізнаючи навколишній світ, явища дійсності, предмети, їх ознаки, дії, стали давати їм назви.
Діти повинні усвідомити, що у світі є багато мов, що кожен народ має свою мову.
Показуючи, як люди користуються мовою, слід цілеспрямовано вводити термін «мовлення», розуміючи його як роцесс спілкування за допомогою мови, здійснюваний мовцем. Для того щоб висловлювати свої думки і почуття, людина використовує слова, поєднує їх між собою, утворюючи речення, а поєднанням речень будує зв'язні висловлювання.
У 2—3 класах засвоюють найважливіші ознаки усного і писемного мовлення. Учні мають навчитися чітко вимовляти слова, виділяти більшою силою голосу ті частини речення, які є відповіддю на поставлене питання, тобто слова, які в даній ситуації мовлення є найвагомішими, найпотрібнішими для висловлення думки.
13.Методика формування уявлень про текст.
3 самим терміном «текст» учні стикаються вже в букварний період, коли вчаться читати і переказувати тексти букваря. Діти практично засвоюють, що є окремі речення і є текст, тобто зв'язна розповідь, яка складається з кількох речень.
Лінгвістичні уявлення про текст як зв'язне висловлювання формуються в учнів починаючи з 2 класу. На основі зіставлення мовного матеріалу учні насамперед засвоюють, що текст утворюється з речень, пов'язаних між собою за змістом. До тексту можна дібрати заголовок. З 2 класу учні вчаться в процесі аналізу визначати тему висловлювання (про що говориться в тексті?), з'ясовувати, яка його мета: про щось повідомити чи розказати, описати предмет чи висловити думку про щось. Від теми, мети, характеру викладу залежить конструювання різних типів мовлення — розповідь, опис, міркування.
Найчастіше для аналізу пропонуються розповідні тексти з елементами опису чи роздуму. Для закріплення пропонуються різноманітні вправи: розставити дані речення в логічній послідовності; скласти 2—3 речення, пов'язані між собою за змістом; скласти зв'язну розповідь про подію з власного життя (побачене, почуте, про зустріч) і т. п.
Учні мають також навчитися добирати заголовки до поданого тексту. Треба орієнтувати їх на те, що заголовок має відповідати темі і змістові тексту, бути стислим і виразним — складатися з одного або кількох слів.
Не менш важливим є уміння членувати текст на смислові частини — абзаци. Працюючи над текстом, учні мають засвоїти, що в ньому буває зачин, основна частина і кінцівка. У 3—4 класах учні засвоюють, що для зв'язку речень у тексті служать слова: вони можуть повторюватись і тим підсилювати думку; слова-синоніми й особові займенники допомагають уникнути недоречних, зайвих повторень; є слова, що вказують на послідовність подій (типу — вчора, сьогодні, завтра; весною, влітку, восени) чи розташування предметів (поблизу, спереду, справа).