31. Методика навчання молодших школярів орфографії.

Орфографія — це система правил правопису, тобто нормативного, обов'язкового для всіх написання слів. Граматика — наука про закономірності будови і форми слів, словосполучень і речень.

У початкових класах учні засвоюють найголовніші пра­вила про передачу звуків буквами, правила переносу слів з рядка в рядок, а також знайомляться з деякими правила­ми вживання великої букви.

З поняттям «орфографія» тісно пов'язане поняття «орфо­грама» — це написан­ня, що відповідає правилу орфографії і вимагає застосуван­ня цього правила.

Відповідно до цього в слові сім'я орфограмою є вживан­ня апострофа, у слові гілля — вживання двох букв.

У початкових класах програмою з мови не вимагається знайомити учнів з поняттям «орфограма». Однак на практиці вчителі досить часто користуються цим терміном. На основі знання орфографічних правил і тих взаємо­зв'язків, які лежать в їх основі, а також системи орфогра­фічних вправ формуються орфографічні уміння і навички. Орфографічними уміннями називають орфографічні дії, засновані на чіткому усвідомленні орфограм і правил, а також операцій по застосуванню цих правил.

У формуванні орфографічних уміньінавичок важливе значення мають практичні вправи, виконання яких у шкільній практиці розпочинається одразу після пояснен­ня правил правопису. Мета етапу вправ — застосувати одержані знання в практичній діяльності учнів. Кінцевий результат — формування орфографічних навичок.

В методиці навчання орфографії визначають такі види вправ: 1. Списування. 2. Диктанти. 3. Перекази.

32. Методика роботи над переказами у початкових класах.

Переказ – це один з важливих методів навчання дітей зв’язної мови і підготовка їх до успішного і правильного переказування художніх творів у школі. Це відтворення змісту художнього твору в усній розповіді. Переказуючи художній твір, діти вчаться осмислено і послідовно відтворювати його зміст , що збагачує мову дитини, розвиває її мислення. Перш ніж переказувати твір, треба осмислити його зміст , ідею. Дитина не тільки запам’ятовує окремі епізоди, а й встановлює логічні зв’язки між ними і сама завдяки цьому вчиться мислити логічно, зв’язно і послідовно передавати свої думки.

Для переказу треба добирати невеликі за обсягом твори. У творі не повинно бути великої кількості деталей, які ускладнюють переказ. Починати переказ потрібно з простих за структурою творів.

Переказувати твір можна по-різному: без змін, дослівно, своїми словами, стисло або докладно.

Заняття починаються з того, що твір читається дітям двічі, потім ставляться запитання за змістом твору; вислухавши відповіді дітей , ще раз читається твір, щоб систематизувати уявлення дітей. Тільки після цього діти переказують оповідання.

Переказ є новим для дітей видом мовної діяльності. Тому важливо викликати у них інтерес до переказування, підтримувати виявлення активності і самостійності. На перших заняттях дітям пропонують переказувати казки добре відомі їм, а потім – нові, тільки що прослухані тексти.

Треба вчити учнів давати опис ближче до тесту і повніше. Можна залучати дітей групи до згадування пропущеної частини або запропонувати нагадати послідовність оповідання. Слід пам’ятати, що діти часто переймають помилки один від одного, тому дуже важливо своєчасно виправляти їх у ході переказу.

Часто діти в переказах опускають кінець. Вчитель вказує на це («Ти не до кінця розповів. Згадай чим все це закінчилося»). Якщо дитині важко це зробити, Вчитель допомагає сам або залучає інших дітей.

Переказ - основна вправа з розвитку узагальнених умінь зв'язного мовлення. Перекази є підготовчою ланкою у навчанні творам. Проведення переказу за розповідним, описовим текстом і текстом-міркуванням передає побудові самостійного висловлювання того ж типу і стилю.

Вiдповiдно до програми учнi мають навчитися писати рiзнi види переказiв: докладнi, детальнi, уснi й письмовi, стислi, вибiрковi, творчi, перекази-переклади, перекази за картинами, фiльмами, виставами i т. п.