33. Методика роботи над нарисами у початкових класах.

Нарис – це оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображуються дійсні життєві факти, події, конкретні люди. Вони розширюють пізнання учнів, оскільки їхня тематика різноманітна. Наприклад,(читанки) розповідь про сьогоднішнє суспільне життя людей, про історію нашого народу, про гордість української літератури.

Вони містять великий виховний потенціал. Цю особистість нарисів учитель зобов’язаний використати в повній мірі для розвитку у своїх вихованців почуття любові до рідної Батьківщини, гордість за наш народ. Опрацювання цих текстів потрібно спрямувати на прищеплення дітям бажання самим трудитися, зробити добре і корисне діло, сумлінно виконувати свої обов’язки.

Переважна більшість нарисів характеризується тим, що в них виклад наукових даних базується на основі розгортання сюжету, в якому діють люди.

У роботі над нарисами необхідно враховувати своєрідність викладу. Насиченість тексту фактичними даними потребує ширших пояснень, знаходження аналогій, відомих дітям з їх досвіду.

Наприклад, якщо автор запросив читача здійснити похід по місту, то цей прийом слід продовжити і вчителеві, сказавши: “Що ж ми побачили, подорожуючи з автором по місту?” чи “Де ми побували і з чим познайомилися, ходячи з автором по місту?”. Розмова в такому ключі відкриє вчителеві можливість показати один із способів передачі думок – виклад від імені першої особи множини. Вимога до їх читання: уроки ознайомлення з нарисами мають давати учням деяку суму знань, розширити їх світогляд. А цього можна досягти тільки при активній пізнавальній діяльності.

Сприяє організації й успішному проведенню уроку урахування змісту матеріалу, щоб правильно обрати форму підготовки дітей до сприймання тексту. В одних випадках достатньо лише підвести учнів до слухання матеріалу, зацікавити їх, а в інших – необхідно роз’яснити, про що йдеться у творі; коли і де події відбувалися, яке значення вони мали в історії і чому ми, сучасні люди, повинні не забувати про них.

Позитивні результати читання нарисів залежать також і від того, як організовано їх аналіз, як ведеться розбір і усвідомлення частин розглядуваного матеріалу. Як правило, кожна стаття містить нові для учнів дані. Вони втілюють в невідомі школярам слова, терміни і вирази. Треба якомога точніше давати уявлення про зміст понять, які називаються новими для учнів словами.

Перевіркою результативності роботи над нарисом має стати узагальнююча бесіда. Вона проводиться після розбору частин. В її основу кладуться запитання, які передбачають повторення матеріалу, розповідь про те нове, що учням стало відоме сьогодні, формулювання свого ставлення до опрацьованого матеріалу.

34. Методика розвитку мовлення.

У методиці початкової школи застосовують наступні методи і прийоми роботи над зв'язним мовленням учнів.

• Розгорнуті відповіді на запитання. Наприклад: метод ПРЕС. Алгоритм розповіді- міркування.

Я вважаю, я гадаю, на мою думку... (позиція).

Тому що, оскільки, через те... (причина).

Наприклад... (докази, аргументи).

Отже, тож... (висновок).

— Я вважаю, що ліс дає людям користь, оскільки він затримує вологу, пом'якшує клімат, служить постачальником будівельного матеріалу. Отже, ліс потрібно берегти.

• Різні текстові вправи, пов'язані з аналізом прочитаних творів, з вивченням граматичного матеріалу, активізацією граматичних форм і лексики. Наприклад: використовуємо прийом "синкан" для аналізу тексту про вітер. Цей прийом вимагає певної побудови. Складається з 5 рядків.

1ряд - іменник;

2ряд - прикметник;

3ряд - дієслово чи дієслівні форми;

4ряд - фраза, яка передає особистісне ставлення до теми;

5ряд - синонім до іменника у першому рядку.

1. Вітер. 2. Сильний. 3. Зриває.

4. Дошкуляє. 5. Повітряна маса.

- Усний переказ художніх текстів, вивчених напам'ять, записи таких текстів по пам'яті.

- Імпровізація за мотивами казок (усно), складання віршів, оповідань.

- Усний та письмовий переказ тексту з творчим завданням: дописати зачин, кінцівку, ввести додаткових героїв, поширити розповідь про основних героїв тощо.

- Перебудова поданих учителем текстів усно і письмово.

- Різні види драматизації, словесного малювання, ілюстрування прочитаного.

- Письмові твори різних типів.

- Відгуки про прочитане, побачене.

- Складання ділових паперів: телеграм, оголошень, запрошень тощо.

Аудіювання— вид роботи, який здійснюється фронтально. Учитель читає незнайомий текст, а потім пропонує запитання до нього з варіантами відповідей. Учні вислуховують кожне запитання та відповіді, обирають один із варіантів, записують номер запитання і поряд — номер відповіді. Використовуючи цей вид роботи, вчитель акцентує увагу на цікавих, влучних словах, доречності їх використання у словосполученнях, реченнях, спонукає до роздумів над ними.

Перекази дають можливість вчитися логічно, зв'язно викладати думки, сприяють збагаченню лексичного запасу, допомагають осмисленню різних функцій зображувальних засобів мовлення, виробляють уміння користуватись образним мовленням. Переказ виробляє в учнів уміння, необхідні для складання тексту твору. Переказування як тип мовленнєвих вправ розвиває механізми комбінування, конструювання, пробуджує у дітей певні думки, викликає відповідні настрої, почуття, виробляє прагнення до наслідування всього зразкового, передового, розширює їхні знання про навколишній світ.

Працюючи над вивченням віршованих рядків, доцільно звернути увагу школярів на те, що у вірші поет висловлює свої почуття, викликані картинами природи, суспільними явищами, зустрічами з близькими людьми. Одна й та сама картина природи може пробудити у різних поетів різні почуття: радість, печаль, турботу. І від цього вірші отримують різне емоційне навантаження. Тримаючи в пам'яті багато віршованих рядків, дитина вільно оперує словами з них під час написання твору.

Народні прислів'я і приказки, скоромовки, щедрівкиє взірцем стислої і глибокої думки; їх синтаксична структура дуже чітка, лексика завжди різноманітна і образна. Школярі люблять прислів'я, приказки, скоромовки, легко їх запам'ятовують. Наприклад, діти міркують над прислів'ям: "Маленька праця краща за велике безділля". Згадують, чим допомогли сьогодні мамі, яка від цього користь. Що ще можна було зробити? Чи часто вони виконують доручення дорослих? Міркуючи над даним прислів'ям, діти вибудовують логічні речення, які відповідають певній темі.

Розгадування, відтворення і самостійне складання загадок, загадок-добавлянок, підбирання до відгадок слів-порівнянь. Цей вид роботи сприяє вмінню знаходити в контексті головну думку і переносити її у реальність. У кожній загадці образ, метафора пов'язані з дійсністю, що і допомагає її відгадати.

Пропонується загадка: "Чорні птахи на білій сторінці". Тут метафора — ціла картина. Діти можуть її уявити, але пояснити словами їм важко. Тому вчитель ставить запитання: "Що це за птахи? Чому їх назвали птахами?" та інші. За даним зразком діти складають свої загадки (це і є творча робота).

Використовування віршованих задач.( Вивчення віршів напам'ять.)

Робота над фразеологізмами.( Робота над лексикою.)

Метод фантограм. Допомагає побудувати асоціативний ряд слів до названого предмета чи явища. Вчитель називає певне слово, а діти — слова, які асоціюються із цим словом.

Ніжність — мати, дитина, душа, квітка, любов, родина, дівчина...

Батьківщина — дім, сім'я, країна, родина, місто, село, садок, мати, калина, батько, люди, Україна...

Метод фантограм є специфічним тренінгом під час роботи з опорними словами, що дозволяє учню швидко зорієнтуватись серед розмаїття слів, вчить добирати потрібне слово, вдало його використовувати.