Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекция № 11 полит.эконом..doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
156.16 Кб
Скачать
  1. Сущность и виды экономического воспроизводства

Умовою нормального життя людського суспільства є без­перервний процес виробництва, тобто відтворення. Для того, щоб виробництво повторювалось, необхідно вироблений про­дукт постійно реалізовувати, тобто доводити до споживача й тим самим давати новий поштовх для розвитку виробництва.

Доведення до споживача здійснюється завдяки розподілу та обміну. Тому під суспільним відтворенням розуміють єдність чотирьох фаз: власне виробництво, розподіл, обмін та спожи­вання.

Розглядають просте та розширене відтворення. Просте оз­начає, що виробництво з року в рік повторюється в незмінних масштабах. Це відбувається тоді, коли вся створена додаткова вартість використовуватиметься для задоволення особистих по­треб населення, тобто для споживання.

Якщо авансований капітал у суспільстві становить 1000 грн: К = 1000 грн, з яких 800 грн витрачено на постійний капітал (С), 200 грн - на змінний (V), а норма додаткової вартості, тоб­то відношення додаткової вартості до зміненого капіталу стано­витиме:

m' = m : V • 100 = 100%,

то обсяг суспільного продукту за вартістю становитиме:

W0 = 800с + 200 V + 200 m' - 1200 грн.

Якщо вся додаткова вартість (200m) споживається, то на по­новлення виробництва використовуватимуться ті самі 1000 грн (1200 — 200 = 1000), які в тій самій пропорції розподіляються на постійний капітал 800с та змінний капітал 200с. Внаслідок їх використання при тій самій нормі додаткової вартості буде вироблено продукту на ті самі 1200 грн.

W1 = 1000с + 200 V + 200 m' = 1200,

тобто обсяг виробництва не змінився.

Розширене відтворення означає, що виробництво з року в рік повторюється у зростаючих масштабах. Це можливо тоді, коли частина додаткової вартості використовуватиметься для зростання виробництва, тобто нагромадження.

Якщо ж у нашому попередньому прикладі 200т розподі­ляється на дві частини: одна - 100 грн на споживання (ФС), а решта 100 грн — на нагромадження (ФН), тоді картина змінюється.

Припустимо, що із 100 грн, що використовується на нагро­мадження, 80 грн спрямовано на придбання додаткових засобів виробництва (DС), а 20 грн - на залучення додаткової робочої сили (DV), тоді:

Авансований постійний капітал на початку другого року становитиме 880с (грн), змінний капітал – 220V (грн); при тій самій нормі додаткової вартості в 100 % у суспільстві буде створе­но додаткову вартість на суму 220 m.

Тому кінцевий продукт наприкінці другого року складатиме:

W2 = 880с + 220 V + 220 m =1320 грн.

Таким чином, порівняно з першим роком, сукупний про­дукт зростає на 120 грн (1320 - 1200). Розширене відтворення називають економічним зростанням, яке буває двох типів: екстенсивним та інтенсивним.

Екстенсив­ний — зростання обсягу виробництва досягається за рахунок за­лучення до виробництва додаткових ресурсів при незмінній їх продуктивності.

Інтенсивний тип — коли обсяг виробництва нарощується за рахунок раціональнішого використання всіх видів ресурсів, тобто завдяки зростанню продуктивності суспільної праці.

У реальному житті існують одночасно елементи обох типів розширеного відтворення, тому мова може йти лише про пере­важно інтенсивний тип економічного зростання, або про пе­реважно екстенсивний тип економічного зростання.

Як відмічалось вище, найважливішою проблемою суспіль­ного відтворення є проблема реалізації. Уперше описав цю про­блему французький економіст Ф. Кене у своїй "Економічній таблиці".

Свій внесок у створення моделі реалізації при простому та розширеному відтворенні зробив К. Маркс.

Він поділив усе суспільне виробництво на два підрозділи: І — виробництво засобів виробництв та II — виробництво пред­метів споживання. Окрім того, він припустив, що:

- капіталістичне виробництво розглядається в чистому вигляді, в якому існують лише два агенти— підприємці та наймані працівники;

— усі товари продаються й купуються згідно з їхньою вартістю;

— не беруться до уваги операції із зовнішньої торгівлі.

Схема реалізації при простому відтворенні може бути представлена таким чином:

I. 4000с + 1000V + 1000m = 6000;

II. 2000с + 500у + 500т = 3000.

Під першим (І) розглядається структура сукупного продукту в першому підрозділі, під другим (II) — структура сукупного продукту другого підрозділу.

Якщо уважно придивитись до схеми, можна помітити, що

4000с(І) + 2000с(II) = 6000.

Тобто перший підрозділ виробляє стільки продукту, скільки його потрібно для відтворення спожитих у виробництві засобів виробництва в обох підрозділах.

Тобто: ( c + v + m ) (І) = c (І) + c (II)

Крім того, є ще дві рівності:

Одна - (1000v + 1000 m)(І) = 2000с(II).

Тобто, у першому підрозділі новостворений продукт має дорівнювати вартості спожитих засобів виробництва другого підрозділу:

(v + m)(І) = с(ІІ).

Друга - (1000v + 1000m)(1) + (500v + 500 m)(ІІ) = 3000.

Тобто, новостворений продукт в обох підрозділах має до­рівнювати вартості виробленої продукції у другому підрозділі:

(v + m)(І) + (v + m)(ІІ) = (с + v + m)(1І).

Отже, маємо такі умови реалізації при простому відтворенні:

( c + v + m ) (І) = c (І) + c (II)

(v + m)(І) = с(ІІ)

(v + m)(І) + (v + m)(ІІ) = (с + v + m)(1І).

Визнчальною з них є друга: ліва частина — (v + m)(І) — за натуральним виразом є засоби виробництва, які вироблені в першому підрозділі, а за вартістю — це новостворений продукт першого підрозділу, що складається із змінного капіталу (заробіт­ної плати працівників першого підрозділу) та додаткової вартості, яку одержують підприємці першого підрозділу.

При простому відтворенні новостворена вартість має бути використана на споживання, тобто для купівлі предметів спо­живання.

Однак предмети споживання виробляє лише другий підрозділ. Таким чином, робітники і підприємці першого підрозділу повинні обміняти частину вироблених засобів ви­робництва в цьому підрозділі на предмети споживання, вироб­лені в другому підрозділі.

Права частина цієї рівності с (II) - в натуральній формі ви­ступає як предмети споживання, вироблені в другому підрозділі. Однак за вартістю вони дорівнюють вартості спо­житих у цьому підрозділі засобів виробництва.

Таким чином, робітники і підприємці першого підрозділу, створивши одночасно з засобами виробництва для свого підроз­ділу також засоби виробництва для другого підрозділу, обміню­ють останні на частину предметів споживання, які виробляють­ся в другому підрозділі і призначені для споживання робітни­ками і підприємцями першого підрозділу. Друга частина продукту другого підрозділу — (v + т)(П) використовується робітниками та підприємцями цього ж підрозділу. Засоби виробництва, ви­роблені першим підрозділом для виробників засобів виробницт­ва (тобто для першого підрозділу), залишаються (реалізуються) в першому підрозділі.

Схему для розширеного відтворення можна подати в такому вигляді:

I. 4000с + 1000v + 1000m = 6000;

II. 1500с + 750v + 750m = 3000.

З цієї схеми видно, що:

а) І (1000v + 1000m) > 1500сІІ; тобто (v + m) І > сІІ;

б) 6000 > 4000сІ + 1500vІІ; тобто (с + v + т)І > сІ + сІІ;

в) (1000v + 1000m) І + (750v + 750m)ІІ > 3000ІІ, тобто (v + m) І + (v + m) ІІ > (с + v + m)ІІ.

Як зазначалося вище, умовою розширеного відтворення є використання частини додаткової вартості для нагромад­ження.

У першому підрозділі: 1000m розподіляється на спожи­вання - 500т1 і на нагромадження – 500m2; останні 500m2 ви­користовуються в пропорції 4/1 для приросту постійного ка­піталу - 400с та приросту змінного капіталу – 100v. Тоді аван­сований капітал у першому підрозділі для другого року матиме вигляд:

І (4000 + 400)с + (1000 + 100)v.

Якщо із 750mІІ — додаткової вартості другого підрозділу 600m спрямовується до фонду споживання, тоді 150т - спря­мовується до фонду нагромадження. З них 100с — на приріст постійного капіталу у другому підрозділі, та 50v - на приріст змінного капіталу. Звідси: авансовий капітал у другому підрозділі на початку другого року матиме вигляд:

11(1500+ 100)с + (750 + 50)v.

Ураховуючи ту саму норму додаткової вартості (100 %), вдру-гому році вироблений продукт у кожному з підрозділів складати­ме:

I 4400с+1100v+1100m = 6600;

II 1600с+ 800v +800m = 3200.

Усього вироблений продукт у другому році становить 9800. Тоді як на початку він становив 9000. Таким чином, умовами реалізації при розширеному відтворенні є такі нерівності:

а)(v + m)І>сІІ.

Новостворений продукт першого підрозділу повинен бути більшим за постійний капітал (матеріальні витрати) другого підрозділу.

Продукт першого підрозділу повинен бути більшим за ма­теріальні витрати у першому та другому підрозділах. в) (v + m)І + (v + m)ІІ > (с + v + m)ІІ.

Національний доход (новостворений продукту першому та другому підрозділах) повинен бути більшим за продукт друго­го підрозділу.

В усіх трьох нерівностях різницею між правою і лівою час­тинами є одна і та ж сума — фонд нагромадження.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.