Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Vikova_Psyhologiya_Sergienkova2011

.pdf
Скачиваний:
1296
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
1.7 Mб
Скачать
При вивченні мис- л е н и х я к о с т е й дітей дослідник генетичним методом з’ясовує рівні розвитку мислення впродовж періодів дитинства, а структурним методом вивчає зв’язок мислення з іншими пізнавальними процесами
Серед проектив- н и х н а й б і л ь ш вживаними щодо дослідження психіки дітей є малюнкові методики, на кшталт малюнку людини, сім’ї, неіснуючої тварини

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ

виробів і інших результатів діяльності. При здійсненні аналізу продуктів діяльності психолог спирається на відображення (проекцію) індивідуальних психологічних особливостей досліджуваного у результатах його діяльності. Тому часто вживається поняття проективних діагностичних методик. Використання проективних методик у дослідницькій практиці повинно супроводжуватись їх поєднанням з іншими

діагностичними методами та спиратись на ґрунтовну наукову підготовку дослідника.

Внаслідок використання емпіричних методів дослідник отримує значну кількість первинної інформації, яку опрацьовує за допомогою методів обробки даних. Специфікою методу кількісного аналізу є статистичне опрацювання даних, а метод якісного аналізу передбачає диференціацію матеріалу

за групами, видами, визначення типових тенденцій та винятків.

При тлумаченні опрацьованих даних дослідження використовуються генетичний та структурний методи. Специфікою генетичного методу є інтерпретація даних щодо розвитку психічних функцій, динаміки проходження ними певних стадій, етапів, а структурний метод дозволяє виявити зв’язки однієї психічної функції з іншими структурними компонентами психіки досліджуваного.

1.2. Психічний розвиток людини та його особливості

Поняття про психічний розвиток

Після свого народження людська дитина є несвідомою, безпомічною і безсловесною істотою, цілком залежною від дорослих у

21

РОЗДІЛ 1

виживанні. Психічні прояви та фізичні реакції новонародженого є простими, адаптація до світу лише починається. Внаслідок тривалої соціалізації дитини та розгортання її психічного розвитку відбувається становлення зрілої, автономної та автентичної особистості.

!Психічний розвиток – процес накопичення кількісних та якісних прогресивних змін психіки, що зумовлюють формування особистості

Таким чином, психічний розвиток є процесом, так як має динамічний характер – розпочавшись ще до народження дитини, розгортається та триває, за думкою більшості вчених, все життя людини. В ході психічного розвитку відбувається накопичення кількісних та якісних перетворень психіки, які забезпечують формування і функціонування особистості.

Особливості психічного розвитку людини

Хоча темпи і результати онтогенетичного становлення особистості є дещо різними, варіативними, та сам процес психічного розвитку індивіда характеризується рядом типових особливостей. Розкриємо зміст найголовніших з цих особливостей:

 

1) суперечності як основа психічного

Тлумачення по-

розвитку. В основі психічного розвитку, як

няття «супереч-

і будь-якого іншого, лежать суперечності,

ності» у словнику

які бувають внутрішніми (між складовими

 

 

психіки самого індивіда) та зовнішніми (між

індивідом та соціумом). Між цими видами суперечностей існує стійкий взаємозв’язок, зовнішні є первинними, виникаючими внаслідок контактів індивіда з соціумом, однак саме ці суперечності трансформуються у внутрішні, активізуючи людину до дій та зумовлюючи прогрес психіки;

2) неперервність психічного розвитку. Розпочавшись ще до народження дитини і бурхливо розгортаючись після її народження, психічний розвиток триває кожного дня без перерв, «відпусток»

22

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ

чи відпочинку. Навіть уночі мозок продовжує переробляти інформацію, що надійшла вдень. Виняток становить лише явище затримки психічного розвитку, спричинене тяжкими фізичними або психічними травмами мозку, але воно досить рідкісне і відноситься до відхилень;

3)дискретність – розподіл онтогенезу людини на окремі вікові періоди зі специфікою психічного розвитку у кожному. Розподіл цей умовний, так як, хоча межі вікових періодів і визначені науковцями чітко, але психіка переходить від одного періоду до іншого поступово;

4)незворотність. Ті прогресивні зміни, які сформувались внаслідок психічного розвитку, вже не зникають, а залишаються надбанням особистості і впливають на подальше психічне функціонування. Регресивні тенденції можна помітити лише як окремі форми захисної поведінки людини, що досліджувались З.Фрейдом;

5)взаємозв’язок психічного з інши-

ми напрямками розвитку – фізичним,

 

 

соціальним, фізіологічним. Так, у не-

Психічний

мовлячому віці психіка дитини розви-

розвиток

вається на основі фізичних надбань

 

 

– наприклад, коли немовля навча-

Фізичний та

 

ється самостійно сидіти, то значно

Соціальний

фізіологіч-

 

 

розширюється коло його сприймання

ний розви-

розвиток

 

дійсності, і також руки дитини

ток

 

 

 

використовуються для дослідження предметів. У підлітків процес статевого дозрівання

зумовлює зміни образу «Я», починається усвідомлення себе як дорослого – це є підтвердженням зв’язку фізіологічного та психічного розвитку. Взаємозумовленість психічного та соціального розвитку легко простежити на прикладі вступу 6-річної дитини до школи – новий соціальний статус школяра спричинює суттєві зміни психіки. Отже, коли науковці хочуть

 

підкреслити взаємозв’язок даних напрям-

Тлумачення по-

ків розвитку індивіда, то згадують про його

нять «дозріван-

зростання, дозрівання та соціалізацію;

ня», «зростання» – у

6) нерівномірність. В певному віково-

словнику

му періоді одні компоненти психіки розви-

 

23

 

РОЗДІЛ 1

 

 

Дана якість по-

ваються прискорено, а інші – уповільне-

но, а в наступному віковому періоді вони

трібна, щоб уник-

чергуються (ті функції, що розвивались

нути переванта-

повільно, прискорюються, а ті, що при-

ження психіки

 

скорено – уповільнюються). Так, щодо

 

розвитку пізнавальної сфери дитини можна

простежити наступну динаміку: впродовж немовлячого періоду інтенсивно розвиваються відчуття та сприймання, активізується пам’ять, а мислення та уява лише зароджуються, в наступному – ранньому віці найпотужніше розвивається пам’ять і мислення, в дошкільному на перше місце за темпами розвитку виходить

уява;

 

 

Володіючи сис-

7) перехід від нижчих психічних структур

до вищих. Нові структури психічної діяльності

темою

узагаль-

виникають шляхом диференціації наявних

нених,

абстрак-

структур, тобто цілісних форм, виділення

тних операцій при

розв’язуванні за-

окремих функцій і нової їх інтеграції, тобто

дачі людина може

об’єднання у нове ціле. Інакше кажучи,

при потребі вдава-

процес цей іде не від елементів до цілого, а

тися до конкрет-

від структурно нижчого до вищого цілого.

них дій і навіть до

наочно-дійових спо-

Кожна нова психічна структура виникає

собів мислення

на основі попередньої, а не на чистому

 

 

місці (перша структура своєю основою має

безумовно рефлекторну системну роботу мозку). Вона не просто виявляється, а утворюється з того, що є вже в індивіда, і що він засвоює із суспільного середовища. Доказом того, що генетично раніші структури не зникають з виникненням пізніших, є можливість повернення до них;

8) «спіралеподібний» характер розвитку психіки. Визнання

прогресивної спрямованості онтогенезу людської психіки як

 

переходів від менш до більш

Загострене прагнення до самостій-

досконалих її форм не означає,

що він іде прямолінійно. Як

ності, що виявляється наприкінці

раннього віку в неслухняності, упер-

зазначають деякі дослідники,

тості, норовливості, конфліктах з

у ньому спостерігаються ніби

дорослими, повто-рюється у дітей-

повернення до пройдених

семиліток і у підлітковому віці, але

етапів, повторення на новій

з новими змістом і формами.

Г.С. Костюк

основі раніше

пережитих

 

взаємовідносин

індивіда із

24

Дитинство говорить про людину, як ранок про прийдешній день.
Дж. Мільтон

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ

суспільним середовищем, тобто, образно кажучи, психічний розвиток іде не по прямій, а «по спіралі»;

9) взаємозв’язок кількісних та якісних змін психіки. Психічний розвиток людини є процесом, в якому кількісні накопичення психічних функцій спричинюють якісні перетворення, забезпечуючи формування якісних психічних новоутворень. При цьому психічні процеси та властивості дитини мають здебільшого

якісні відмінності щодо психіки дорослих; 10) планомірність та наступність

психічного розвитку. Планомірність становлення особистості виявляється через систематичний, впорядкований характер психічних змін, що є стійкими в часі і незалежними від варіативних факторів (на

кшталт настрою, зовнішності людини тощо). Наступність психічного розвитку має місце як взаємозв’язок попередніх та перспективних, майбутніх психічних змін в загальній динаміці становлення особистості, нашарування новоутво- рень психіки на її попередні прогресивні вияви.

Таким чином, психічний розвиток являє собою не послідовність окремих, неузгоджених між собою змін, а носить цілісний, системний характер, внаслідок чого зміни в одній області психіки викликають зміни інших психічних проявів.

Показники психічного розвитку

Для визначення адекватності змісту та темпів психічного розвитку індивіда психологи спираються на показники – ознаки, що підтверджують формування прогресивних змін психіки. Ці показники виявляються у різних сферах психічної діяльності – інтелектуальній, афективно-вольовій, мотиваційній та комунікативній.

25

РОЗДІЛ 1

інтелектуальна сфера

комунікативна

сфера

мотиваційна

сфера

афективно-во- льова сфера

розширення сфери пізнання , накопичення інформації про навколишню дійсність,

вдосконалення способів надходження, переробки та використання знань, яке виражається у прогресивних змінах інтелекту, що забезпечують багатство знарядь пізнання людиною дійсності

розширення сфери соціальних взаємин тобто зростання кількості людей, з якими індивід спілкується,

збагачення та вдосконалення навичок спілкування через накопичення комунікативних засобів й досвіду

зміни мотивації – кожний віковий період формує у дитини нову систему потреб, інтересів, переконань, що виступають мотивами поведінки,

удосконалення структури самосвідомості – послідовне проходження трьох етапів, зокрема самовідчуття, самосприймання та саморозуміння

збагачення афективної сфери за рахунок зростання діапазону та якості емоцій і почуттів, що переживаються індивідом,

підвищення здатності до саморегуляції, з віком у дитини зростає вольова регуляція – її поведінка з імпульсивної стає регульованою, а емоції більш стриманими

Рис. 1.6. Показники психічного розвитку людини

26

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Поняття про вікові та індивідуальні особливості психічного розвитку, їх співвідношення

Для діагностики адекватності психічного розвитку окремого індивіда вчені спираються на поняття вікових та індивідуальних особливостей психічного розвитку людини.

Всі індивіди проходять у нашому суспільстві одні й ті самі ступені психічного розвитку, але проходять їх по-різному. Існують типологічні й індивідуальні відмінності у самому процесі розвитку та його результатах. Вони виявляються у функціональних особливостях нервової системи, у розумових, емоційних, моральних, вольових якостях, у потребах, інтересах, здібностях і характерологічних рисах дітей та молодих людей. У процесі розвитку складається неповторна індивідуальна своєрідність особистості.

!Вікові особливості психічного розвитку – типові ознаки розвитку психіки в певному віковому періоді, що висту- пають нормативами для визначення темпів психічного розвитку індивіда

!Індивідуальні особливості психічного розвитку – специфічні для конкретного індивіда темпи та особливості розвитку його психіки

Індивідуальні особливості психічного розвитку співвідносно з віковими поділяються на адекватні (ті, які відповідають віковим) та неадекватні (невідповідні віковим). Останні, в свою чергу, можуть характеризуватися прискореними темпами розвитку компонентів психіки дитини, випереджанням та відображати відставання, повільні темпи розвитку певних проявів психіки індивіда.

У конкретного індивіда можуть одночасно спостерігатись всі вищезазначені види, приміром, на фоні випереджаючих темпів інтелектуального розвитку дитини може мати місце відставання у формуванні її комунікативної компетентності.

27

від лат. «детермінаре» – визначати

РОЗДІЛ 1

Індивідуальні особливості психічного розвитку

неадекват-

адекватні

ні

 

виперед-

уповіль-

жання

нення

Рис. 1.7. Види індивідуальних особливостей психічного розвитку

1.3. Детермінанти психічного розвитку людини

Поняття про фактори та умови психічного розвитку людини

Психічний розвиток людського індивіда –

зумовлений процес. Визнання його детермінованості та правильне її розуміння – основа оптимізації психічного розвитку конкретного

індивіда. Правильно ж розуміти її можна, розглядаючи цей процес в єдності з історією життя людства. Історія окремого індивіда аж ніяк не може бути відірвана від історії попередніх або сучасних йому індивідів, а визначається нею.

28

П р и п о я с н е н н і більшості аспектів людського розвитку біологія та навколишнє середовище нероздільні, як сіамські близнята, у яких спільне серце.
Д.Халперн

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Історія попереднього розвитку людського життя впливає на його онтогенез двома шляхами: біологічним і соціальним. Людський індивід розвивається як біологічна істота, як представник Homo sapiens – виду живих істот, і водночас як член людського суспільства.

У зв’язку з цим і виникла давно поставлена людською думкою проблема ролі біологічного, природного і соціального, громадського у становленні індивіда як особистості. В її розв’язанні здавна виявилися дві протилежні точки зору. Представники першої з них вважали, що онтогенез людини, її психіки визначається філогенезом, надбання якого закріплюються в організмі й спадково передаються індивідові, що психічні властивості індивіда зумовлюються його природою. Згідно з другою точкою зору, психічний розвиток індивіда визначається не природою, а суспільними умовами його життя.

Зараз в науці утвердилась думка про те, що у розв’язанні цієї проблеми не можна протиставляти біологічне й соціальне, так як в онтогенезі психіки людини має місце єдність біологічних і соціальних умов, в якій провідна роль належить соціальному середовищу, що забезпечує соціалізацію особистості шляхом її навчання і виховання.

При розгляді питання детермінації психічного розвитку людини фігурують поняття

«фактори» і «умови».

!Фактори психічного розвитку – обов’язкові та незмінні чинники розвитку психіки, загальні для всіх індивідів

!Умови психічного розвитку – специфічні особливості розвитку психіки конкретного індивіда, що мають варіативний та змінний характер

На фоні типових, загальних для всіх людей факторів психічного розвитку проявляються специфічні умови становлення особистості. Так, загальний фактор – соціальне середовище – про-

29

РОЗДІЛ 1

являється через конкретні умови соціалізації певного індивіда, зокрема впливу його родини, психологічного мікроклімату в ній, характеру стосунків, змісту сімейного виховання тощо.

Виокремлюються такі фактори психічного розвитку, як

біологічний, соціальний та активність самої особистості.

Біологічна

основа

Соціальне

середовище

Активність

особистості

Рис. 1.8. Фактори психічного розвитку людини

Біологічна основа як фактор розвитку психіки, її складові компоненти

На основі взаємозв’язку психічного розвитку людини зі зростанням і дозріванням її організму розгортається дія першого фактору становлення особистості – біологічної основи.

!Біологічний фактор психічного розвитку – базові індивідні властивості людини, що виступають основою, вихідним чинником становлення особистості

30

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]