Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Vikova_Psyhologiya_Sergienkova2011

.pdf
Скачиваний:
1278
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
1.7 Mб
Скачать
Якщо педагог не бачить зусиль підлітків у сфері саморозвитку, це сильно зачіпає їх самолюбство і призводить до розчарування.
І.С. Булах

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

до них – якщо молодші школярі автоматично виражали свою повагу до вчителя, то щодо підлітків авторитет йому необхідно завоювати.

Чинники дифереційованого ставлення підлітка до вчителів

особистісне ста-

зростання кількос-

формування у

новлення підлітка,

ті вчителів, яке ви-

підлітка образу

що зумовлює кри-

кликає порівняння

ідеального вчителя

тичне ставлення

їх особистісних

через досвід вза-

до дорослих

та професійних

ємодії з різними

 

якостей

педагогами

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.5. Чинники диференційованого ставлення підлітка до педагогів

Характер спілкування учня основної школи з учителями і суб’єктивне ставлення до них змінюється протягом підліткового віку. Якщо провідними мотивами спілкування молодших підлітків є прагнення отримати підтримку, схвалення вчителя за навчання, поведінку і шкільну працю (за традиціями молодшого шкільного віку), то старші підлітки очікують особистісного спілкування на рівних, визна-

ння вчителем їх дорослішання. Попри зовнішню, демонстративну незначимість думки педагога для підлітка, останній надзвичайно чутливий до несправедливості, недовіри вчителя.

Вчитель може фіксувати й негативно оцінювати погіршення мотивації навчання підлітка. Однак, ставлення підлітків до навчального предмету переважно проектується від ставлення до вчителя. В зв’язку з розширенням досвіду та ускладненням розумової діяльності підлітка, він, сприймаючи інформацію від вчителя, піддає її критичному аналізу. Тому саме у взаєминах учнів основної школи з вчителями вперше фігурує конфлікт поколінь. Якої форми набуде конфлікт поколінь: конструктивної розвивальної дискусії чи антагоністичного конфліктного протистояння – першочергово залежить від позиції педагога.

191

РОЗДІЛ 3

Спілкування підлітка з вчителем може набувати відверто конфліктного характеру, що негативно впливатиме на загальну продуктивність їх взаємин. При цьому ініціатором конфлікту може стати кожен із суб’єктів взаємодії:

педагоги

 

 

підлітки

авторитарний стиль

 

 

неадекватні способи

 

 

ставлення до підлітків,

 

 

 

 

вираження почуття до-

ігнорування їх ініціа-

 

 

 

 

 

рослості

тиви

 

 

 

 

 

упереджене ставлення

 

 

демонстрація хронічної

до учнів, необ’єктивне

 

 

байдужості до навчан-

 

 

оцінювання

 

 

ня

висміювання фізичних

 

 

надмірний критицизм,

якостей підлітків чи їх

 

 

ігнорування вимог учи-

 

 

романтичних почуттів

 

 

теля

Рис. 3.6. Типові причини конфліктів педагогів та підлітків

Оптимальним стилем взаємодії вчителя з підлітками є демократичний, що поєднує в собі заохочення підлітків до самостійності, відповідальності та колегіальності і постійний, вимогливий контроль, справедливу оцінку результатів учіння школярів. Якщо педагоги помічають процеси дорослішання учнів основної школи, визнають їх, організовують навчальну та виховну діяльність так, щоб підлітки могли адекватно реалізувати себе як особистості, що формуються, то процес взаємодії між ними має продуктивний характер.

Процеси фізичного та психологічного дорослішання підлітка викликають зміни у його взаєминах з батьками. Вплив батьків вже обмежений – ним не охоплюються всі сфери життя дитини, як це було в молодшому шкільному віці, але його значення

192

Родина залишається вагомим інститутом соціалізації підлітків, хоча вони самі дещо знецінюють її роль.
І.С. Булах

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

важко переоцінити. Думка батьків починає конкурувати з точкою зору ровесників, однак базові ціннісні орієнтації підлітка, розуміння ним соціальних проблем, моральні оцінки подій і вчинків залежать в першу чергу від позиції батьків.

Почуття дорослості як центральне новоутворення підлітків викликає їх прагнення

змінити стосунки з слухняності, підкорення дитини дорослому на рівноправні взаємини. Дитяча безоцінна любов до батьків змінюється у підлітка на аналіз та критику їх особистісних якостей, тобто має місце ефект «зняття з п’єдесталу».

!Ефект «зняття з п’єдесталу» – зменшення авторитетності батьків для підлітка, спричинене його критичним, оцінним ставленням до особистісних якостей і поведінки батьків

Егоцентризм ви-

Дане явище викликає послаблення

емоційних зв’язків між підлітком та батьками,

являється як зо-

переключення його інтересів на середовище

середженість під-

літків на собі

ровесників. Складність взаємин підлітків з

 

батьками зумовлюється і асиметричністю

 

їх інтересів. Так, батьки цікавляться всіма

аспектами життя підлітків, тоді як останні через власний егоцентризм та малий життєвий досвід мало переймаються проблемами батьків. У відносинах з батьками підліток прагне налагодити нові зв’язки, підтверджуючи свою ідентичність та випробовуючи свою автономію. Перебудова взаємин підлітка з батьками супроводжується його поведінковим відокремленням від дорослих, що виявляється в реакціях емансипації та опозиції.

!Підліткова реакція емансипації – прагнення підлітка звільнитись від опіки, контролю дорослих і здобути автономність від старшого покоління

!Підліткова реакція опозиції – протиставлення цінностей та норм підлітка вимогам дорослих

193

Ті з підлітків, кому надається повна свобода, відчувають почуття тривоги, так як не знають, як цією свободою скористатись.
Ф.Райс
Чи досягнули батьки успіху, прививаючи дитині почуття підтримки і незалежності, з’ясується в отроцтві.
Г.Крайг

РОЗДІЛ 3

Підліткова реакція емансипації є багатогранним явищем, що зазвичай охоплює різні сторони його психіки, діяльності та поведінки. Російський психолог І.С. Кон розрізняє емоційну, поведінкову та нормативну емансипацію підлітків:

Емоційна

емансипація

Поведінкова

емансипація

Нормативна

емансипація

послаблення емоційних зв’язків з батьками, пошуки емоційної близькості з ровесниками

прагнення підлітка звільнитись від контролю та опіки батьків

заперечення норм та цінностей батьків, тенденція до вироблення власних ціннісних орієнтацій, ідеалів

Рис. 3.7. Види емансипації підлітків за Коном

Емоційна емансипація підлітків спирається на попередні досягнення їх виховання і символізує суперечливість батьківських завдань: дорослі повинні забезпечити захищеність та підтримку дітям і водночас сприяти становленню їх незалежності, самостійності. Емоційна емансипація дається підліткові значно легше, ніж його батькам. Переключення інтересів підлітка на ровес-

ників, послаблення частоти спілкування та відвертості, довіри між батьками та підлітком є неминучим явищем, яке, однак, не заперечує вагомості родини для дорослішання підлітка. Його прагнення до поведінкової та нормативної автономії теж є досить відносним. В дійсності підлітки не прагнуть до повної свободи, так як вона сприймається ними як відчуження від родини. За словами Ф.Райса, підлітки хочуть

194

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

мати право робити власний вибір, проявляти свою незалежність, сперечатись зі старшими і нести відповідальність за свої слова і вчинки, однак повна свобода їм не потрібна.

Змінавзаєминпідлітківзбатькамисупроводжуютьсяконфліктами. Їх типовими причинами є батьківський контроль за поведінкою, навчанням підлітка, його вибором друзів, необхідність виконання підлітком побутової роботи та спосіб вибору ним одягу, зачіски.

Частота розгортання та характер розв’язання конфліктів підлітків та батьків суттєво залежать від стилю батьківського виховання. За думкою Е.Еріксона, впродовж дитинства та отроцтва найбільш важливими є два вектори виховного впливу родини – батьківське прийняття / чуйність та батьківська вимогливість / контроль, поєднання яких утворює чоти-

ри стилі батьківського виховання, зміст яких досліджувала американський психолог Д.Баумрінд.

Прийняття / чуйність

в

и

с

о

к

і

Вимогливість / контроль

н

и

з

ь

к

і

 

в и с о к і

 

н и з ь к і

авторитетний:

 

авторитарний:

 

розуміння і при-

 

надмірні вимоги та

йняття дитини та

 

жорсткий контроль

розумні вимоги до

 

у поєднанні з не-

неї, наявність по-

 

чутливістю, неуваж-

стійного контролю

 

ністю до потреб

їх дотримання

 

дитини

 

 

 

 

 

 

 

 

потуральний:

 

відсторонений:

обмежена кількість

 

відмежованість і не-

правил та вимог,

 

чутливість батьків

значна свобода ди-

 

до потреб дитини,

тини й її гіперопіка

 

обмаль правил та

 

батьками

 

обмежень для неї

 

 

 

 

 

Рис. 3.8. Стилі батьківського виховання за Баумрінд

195

РОЗДІЛ 3

Практикування батьками одного із означених виховних стилів викликає певні зміни особистості підлітка:

Таблиця 3.1

Вплив стилів батьківського виховання на результати психічного розвитку підлітка

Стилі

Наслідки

виховання

для психічного розвитку підлітків

 

 

 

Висока самоповага і самооцінка, значні со-

Авторитетний

ціальні вміння, велика увага до соціальних

та моральних проблем, хороша навчальна

 

 

успішність

 

 

 

Середні соціальні вміння, високий рівень

Авторитарний

тривожності, нестійка самооцінка, несамо-

 

стійність і підвищена конформність до впли-

 

ву ровесників

 

 

 

Низькі соціальні вміння, пасивність, інфан-

Потуральний

тилізм та егоїзм, слабкий самоконтроль,

схильність до демонстративної та амораль-

 

 

ної поведінки

 

 

 

Низькі соціальні вміння, занижена самоо-

Відсторонений

цінка, висока тривожність та агресивність,

схильність до неконтрольованої й амораль-

 

ної поведінки

 

 

Хоча конфліктів підлітків з батьками повністю уникнути неможливо, проте зменшити їх кількість та гармонізувати шляхи розв’язання цілком реально шляхом використання дорослими певних виховних прийомів:

196

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

вияви прийнят-

перебудова

послідовність

тя підлітка через

ставлення до

подачі вимог

любов, заці-

підлітка через

та перевірка їх

кавленість та

визнання його

дотримання під-

турботу

дорослішання

літком

уникнення практики

толерантне наставни-

подвійних очікувань

цтво щодо інтересів,

– то дитячого підкорен-

взаємин з ровесниками

ня, то дорослої само-

та поведінки підлітка

стійності

 

Рис. 3.9. Прийоми оптимізації виховання батьками підлітків

Спілкування підлітків з ровесниками

Підлітковий період є сенситивним до розширення та збагачення стосунків з ровесниками. Це виражається у налагодженні довірливого особистісного спілкування підлітка

зоднолітками як провідної діяльності даного віку. Спілкування

зоднолітками у підлітковому періоді реалізовує функції:

обміну інформацією, самопізнання,

вдосконалення навичок взаємодії з однолітками,

збагачення емпатійних навичок, здатності розділяти

з іншими спільні заняття, інтереси і

 

почуття,

Тлумачення по-

• налагодження контактів з протилежною

няття «гендер» – у

статтю і засвоєння гендерних ролей,

словнику

становлення автономності підлітка, його незалежності від дорослих,

здобуття досвіду набуття прийнятного соціального статусу. Саме у групі однолітків створюється нова соціальна ситуація

розвитку особистості підлітка, так як дорослішання, статеве дозрівання формує прагнення у здобутті емоційної незалежності від дорослих та активізує потребу у спілкуванні з ровесниками. Спілкування з ровесниками стає значимою сферою також через

197

РОЗДІЛ 3

Для підліткового віку характерний пріоритет дитячої спільноти над дорослою.

Д.Б. Ельконін

дію механізму самооцінювання – порівняння себе з ровесниками. Взаємини підлітків з ро-

весниками виявляють нові поведінкові реакції: групування, пошуків друзів і компанії, хобіреакції та реалізуються через налагодження дружніх взаємин і пошуки референтної групи та встановлення значимого статусу в ній.

!Підліткова реакція групування – потреба підлітка в приналежності до групи, що виражається через його прагнення перебувати в середовищі ровесників та взаємодіяти з ними

На основі реакції групування підліток спочатку розширює коло спілкування з ровесниками, але цим взаєминам властива значна емоційність та конфліктність через егоцентризм підлітків у дружбі. Приблизно в 14-15 років відбувається відбір та диференціація підліткових взаємин на категорії знайомих, приятелів, друзів. Спочатку актуальними є дружні взаємини з представниками своєї статі, до кінця підліткового віку може розгорнутися дружба з протилежною статтю.

Зі слів 13-річної дівчинки: «Мої бать-

Динаміка дружніх взаємин у

цьому віці передбачає спочатку

ки багато працюють, рідко буваючи

встановлення приятельських

вдома. Брат старший мене на шість

стосунків на основі спільних

років. Якби не подруги, мені навіть

не було б з ким поговорити»

інтересів, визначення змісту

 

«Я», самопізнання, а згодом

формування емоційної прив’язаності, закріплення навичок соціальної взаємодії. Важливим чинником підліткової дружби

єподолання самотності.

Впідлітковомувіціз’являється «кодекс дружби» –набірзначимих, цінних якостей, якими повинен володіти друг. Наприклад, це щирість, вірність, чесність, відданість тощо. Найважливіше та цікаве в дружбі підлітків – розмови, обговорення. Егоцентричність дружніх взаємин підлітків проявляється у надмірній критичності до друга та лояльності до себе. Для цього віку характерною є висока чутливість до оцінки товаришів, яка може вступати в конфлікт з оцінкою дорослих.

198

Тлумачення поняття «референтна група» – у словнику

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

У підлітковому віці відбувається пошук референтної групи. Пошук референтної групи характерний для всіх підлітків, а потреба завоювати високий статус в ній більш активізована у хлопців. Для підлітка дуже

важливо мати референтну групу, цінності якої він приймає, на чиї норми поведінки і оцінку він орієнтується.

Пошуки підлітком референтної групи

підстави

механізми

потреба у само-

перевірка резуль-

пристосування до

досягнення по-

татів самопізнан-

пулярності через

перезентації, інте-

групи, наслідуван-

грації з іншими

ня, самооціню-

ня її поведінки

успіх у значимій

вання

сфері діяльності

 

 

Рис. 3.10. Особливості пошуку підлітком референтної групи

Важливо, що підліток, який претендує на роль лідера, повинен мати високу або й завищену самооцінку. Активні підлітки можуть одночасно входити в кілька груп, приміром, у групу, яка склалася на заняттях у спорткомплексі, у компанію свого чи сусіднього двору, в одну з мікрогруп класу.

Для даного віку також характерними є різноманітні захоплення і пов’язана з ними хобі-реакція.

!Хобі-реакція – схильність підлітків переймати та розповсюджувати інтереси, захоплення ровесників, яка має поверховий та швидкоплинний характер

199

Підлітковий вік без захоплень подібний дитинству без ігор.
А.Є. Лічко

РОЗДІЛ 3

Інтереси хлопців та дівчат цього віку є швидкоплинними і поверховими, тобто підлітки часто захоплюються чимось новим, однак ненадовго. При виборі захоплення підліток виявляє свою самостійність та здійснює пошуки способів й сфер

самореалізації. Як правило, захоплення підлітків не пов’язані з навчанням. За думкою А.Є. Лічко, тип захоплення підлітка визначається змістом його особистості. Захоплення підлітків А.Є. Лічко та Ю.О. Строцький класифікують на такі типи:

 

інтелектуально-

 

естетичні

тілесно-

егоцентрич-

мануальні

ні

накопичу-

азартні

вальні

 

 

інформаційно-ко-

 

мунікативні

Рис. 3.11. Типи підліткових захоплень за Лічком, Строцьким

Інтелектуально-естетичні захоплення ґрунтуються на глибокій цікавості підлітка до певної галузі знань чи сфери діяльності – історії, музики, малювання, комп’ютерного програмування тощо. Подібним змістом наповнені і егоцентричні захоплення, однак їх головним призначенням є не поглиблення компетентності, а спосіб самоствердження, досягнення лідерства серед ровесників. Підлітки, котрі мають такого роду захоплення, намагаються привернути до себе увагу оригінальністю своїх занять, виділитись, підвищити свій авторитет в очах інших.

Тілесно-мануальні захоплення підлітків викликані їх наміром зміцнити свою силу, витривалість, набути спритності чи яких-небудь вишуканих мануальних навичок. Окрім спорту та бодібілдінгу, це захоплення скейтами, роликами,

200

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]