Лекція 6. Вікові особливості видільної системи та шкіри.

У дітей нирки відносно більші, ніж у дорослого. Нирка новонародженої дитини важить 11 – 12 г, у однорічної дитини — 36 г, в 12-річної — 100 г, а у дорослої людини — 150 г. До трирічного віку нирки швидко ростуть, з 3 до 5 років формується кіркова речовина, в 9 – 10-річних дітей за будовою кіркова речовина нирки не відрізняється від нирки дорослої людини. Найінтенсивніше росте мозкова речовина до 3 років, у 5 – 6 років та в 9 – 12 років.

Нирки в 3-4-річних дітей за будовою вже подібні до нирок дорослої людини. Дольчатість їх поверхні зникає на 2 – му році життя. Нирки відносно великі. Вони інтенсивно ростуть протягом першого року життя, потім їхній ріст сповільнюється. Так само звивисті канальні швидко ростуть на першому році, а в 3-4 роки ширина їх просвіту, структура і функції клітин стінок канальців майже такі самі, як і в дорослих. У цьому віці встановлюється таке саме інтенсивне, як і дорослої людини, звернене всмоктування води та інших речовин.

Ємкість сечового міхура в 3 роки досягає 250 мл., а в новонароджених вона не перевищує 50 мл., наприкінці першого року становить 200 мл. На зміну мимовільному сечовипусканню в грудному віці наприкінці першого, на початку другого року життя в дитини формується умовнорефлекторне довільне сечовипускання.

Це пов’язане з тим, що аферентні імпульси від сечового міхура ідуть не тільки спинномозковий центр сечовипускання, а й у кору великих півкуль, де виникає збудження. Імпульси з кори великих півкуль можуть зумовлювати сечовипускання, або затримувати його навіть тоді, коли сечовий міхур дуже розтягнутий. На третьому році життя умовнорефлекторна регуляція сечовипускання стає більш вираженою, про що свідчить здатність утримувати сечовий міхур значно розтягнутим і зменшення кількості сечовипускання до 6-10 раз на добу.

Пізніше з віком збудливість коркового центру регуляції сечовипускання підвищується, і він починає реагувати на імпульси, що надходять і під час сну. Інтенсивне надходження доцентрових імпульсів зумовлює збудження коркового центру сечовипускання, воно починає поширюватися і на інші ділянки кори, від чого гальмування кори припиняється, і дитини прокидається.

До органів виділення належить також і шкіра. У дітей, особливо в ранньому віці, епідерміс значно тонший і ніжніший, тому шкіра може легко поранитись, що створює сприятливі умови для шкірних захворювань (парші, стригучого лишаю, корости тощо).

Основна перетинка, яка розділяє епідерміс і власне дерму у новонароджених недорозвинена, вона дуже ніжна і пухка. У власне дермі недостатня кількість еластичних, сполучнотканинних і м’язових елементів. Для дитячої шкіри характерна добре розвинена сітка капілярів, чим і зумовлюється її блідо-рожевий колір. Сальні залози добре функціонують навіть у новонароджених дітей, у яких часто на шкірі носа, а іноді і на шкірі щік помітні жовті крапки – скупчення секрету в сальних залозах шкіри. Потові залози протягом перших 3-4 місяців розвинені порівняно недостатньо. Така морфологічна незрілість шкіри в поєднанні з недостатністю місцевого імунітету зумовлює легку ранимість шкіри, схильність її до прілості, проникнення інфекції, а також своєрідність перебігу шкірних хвороб у дітей, особливо у ранньому віці.

У перші дні після народження, найчастіше на 2-4 день у більшості дітей з’являється пожовтіння шкіри і слизових оболонок – фізіологічна жовтяниця новонароджених. Дане явище характеризують як стан суміжний з нормою. Якщо дане пожовтіння проходить протягом 7-9 днів, то це вважається нормальним, але якщо пожовтіння триває і далі – це свідчить про порушення функцій печінки, або проблеми з розпадом еритроцити.