Vikova_Psyhologiya_Sergienkova2011

ПСИХОЛОГІЯ ДИТИНСТВА

зросту, так і щодо товщини фігури, свідчить про вагому значимість).

5.Розміщення на аркуші зображень як показник значимості члена родини для досліджуваного (ближче до центру зображуються найбільш значимі люди).

6.Використання кольорів як показник симпатії чи ан-

типатії (кольори «симпатії» – зелений, салатовий, синій, блакитний, жовтий, рожевий, бузковий, кольори «антипатії» – чорний, сірий, коричневий, червоний та оранжевий – показники енергійності, демонстративізму, іноді агресивності, фіолетовий – символ незахищеності, інфантилізму). Відмова зафарбовувати зображення відображає проблемне ставлення дитини до цієї людини.

7.Схематичність чи детальність малювання як показник симпатії чи антипатії (більш детально промальовуються приємні для дитини члени родини). Аналіз положень зображених членів родини чи їх дій.

8.Наявність об’єднувальних чи роз’єднувальних деталей, відстань між зображеннями, розміщення стосовно один одного як показники сприймання дитиною емоційної близькості між членами родини. Наприклад, зображення предметів на малюнку може нести декоративну, об’єднувальну чи роз’єднувальну функції.

Вкінці аналізу формулюємо загальний висновок щодо благополучності сприймання дитиною сімейних взаємин.

Завдання 3

Тема: психологія молодших школярів.

Мета:

•визначення впливу телебачення на особистість молодшого школяра,

•з’ясування характеру контролю батьків за телевізійними

інтересами дитини.

Форма роботи: бесіда з дитиною молодшого шкільного віку.

181

РОЗДІЛ 2

Хід дослідження

Після налагодження емоційного контакту з молодшим школярем залучаємо його до тематичної бесіди.

Орієнтовний зміст бесіди:

1. Скажи своє повне ім’я та вік (наприклад, Олександр, 10

4.Які телепередачі тобі не подобаються?

5.Чи радять тобі батьки подивитись якусь телепередачу? Якщо так, то яку саме?

6.Чи є телепередачі чи фільми, які тобі забороняють дивитись батьки? Якщо так, то які саме?

7.У вихідний день якому заняттю ти б надав перевагу:

а) слуханню музики, б) грі на комп’ютері,

в) перегляду телевізору, г) читанню цікавої книжки,

д) спілкуванню з товаришами.

8.Чи є у тебе улюблений телегерой? Якщо так, то хто саме? Чому він тобі подобається?

9.Чи пробуєш ти наслідувати свого улюбленого телегероя?

10.Якби ти був режисером телебачення, яку телепрограму ти б знімав?

При опрацюванні отриманих під час бесіди даних здійснюється якісний аналіз відповідей дитини.

182

ПСИХОЛОГІЯ ДИТИНСТВА

Література до розділу

1.Авдеева Н.Н., Мещерякова С.Ю. Младенец: такой простой

итакой сложный // Дошкольное воспитание. – 1986. – № 10.

2.Адаптація дитини до школи. Упорядник: Максименко С.Д.

– К., 2003.

3.Бардин К.В. Чтобы ребенок успешно учился. – М.: Педагогика, 1988.

4.Безруких М.М. Знаете ли вы своего ученика? – М.: Просвещение, 1991.

5.Вікова психологія / За ред. Костюка Г.С. – К.: Радянська школа, 1976.

6.Вікова та педагогічна психологія / За ред. Скрипченка О.В.

– К.: Просвіта, 2001.

7.Возрастная и педагогическая психология / Под ред. Петровского А.В. – М.: Просвещение, 1981.

8.Волков Б.С., Волкова Н.В. Психология развития человека: Учебное пособие для вузов. – М.: Академический Проект, 2004.

9.Выготский Л.С. Кризис семи лет. / Собр. соч. в 6 томах. Т.4. – М., 1988.

10.Выготский Л.С. Младенческий возраст. / Собр. соч. в 6 томах. Т.4. – М., 1988.

11.Выготский Л.С. Раннее детство. / Собр. соч. в 6 томах. Т.4. – М., 1988.

12.Галигузова Л.Н. Формирование потребности в общении со сверстниками у детей раннего возраста // Вопросы психо- логии. – 1985. – № 5.

13.Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра.

– К.: КІІМ, 1992.

14.Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как? – М., 2000.

15.Гуськова Т.В. Личностные новообразования у детей в период кризиса трех лет // Вопросы психологии . – 1987. – № 5.

16.Давыдов В.В. Младший школьник как субъект учебной деятельности // Вопросы психологии. – 1984. – № 2.

17.ДьяченкоО.М.Психическоеразвитиедошкольников.–М.,1984.

18.Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. – М.: Педагогика, 1986.

19.Коломинский Я.Л. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста. – М., 1988.

183

РОЗДІЛ 2

20.Кравцова Е.Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. – М., 1991.

21.Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2002.

22.Леви В. Нестандартный ребенок. – М., 1992.

23.Люблінська Г.О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974.

24.Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника. – М.: Просвещение, 1977.

25.Манова-Томова В. Психологічна діагностика раннього віку.

–К.: Вища школа, 1974.

26.Маркова А.К. Формирование мотивации учения. – М.: Просвещение, 1990.

27.Мухина В.С. Детская психология. – М., 1985.

28.Мухина В.С. Шестилетний ребенок в школе. – М., 1986.

29.Немов Р.С. Психология: В 3 кн. – Кн. 2: Психология обра-

зования. – М.: Владос, 1999.

30.Обухова Л.Ф. Детская психология: теория, факты, проблемы. – М., 1995.

31.Психология человека от рождения до смерти. Психологический атлас человека / Под ред. А.А. Реана. – СПб.: ПраймЕВРОЗНАК, 2007.

32.Рабочая книга школьного психолога / Под ред. Дубровиной И.В. – М.: Просвещение, 1991.

33.Родители и дети: Хрестоматия / Под ред. Райгородского Д.Я. – Самара: Бархат-М, 2003.

34.Рыбалко Е.Ф. Возрастная и дифференциальная психология. – СПб.: Питер, 2001.

35.Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія. – К.: Академвидав, 2006.

36.Сапогова Е.Е. Психология развития человека. – М.: АспектПресс, 2001.

37.Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. – М.: Просвещение, 1991.

38.Шеффер Д. Дети и подростки: Психология развития. – СПб.: Питер, 2003.

39.Цукерман Г.А. О детской самостоятельности // Вопросы психологии. – 1990. – № 6.

40.Эльконин Д.Б. Психология игры. – М., 2003.

41.Эриксон Э. Детство и общество. – СПб.: Питер, 1996.

184

ПСИХОЛОГІЯ ДОРРОЗДІЛСЛІШАННЯІІІІ ДОРОСЛОСТІ

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ ТА ДОРОСЛОСТІ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК

3.1. Психічний розвиток підлітків

Вплив фізичного та фізіологічного розвитку підлітка на його психіку

Підлітковий період охоплює навчання в основній школі (5-9 класи) і знаменує собою суттєві зрушення суб’єкта в напрямку дорослішання. Даний вік характеризується бурхливими, але нерівномірними темпами

зростання організму та фізіологічними змінами. Ці соматичні зміни стають чинниками ряду надбань психічного розвитку підлітка:

• швидкі темпи зростання та дорослішання викликають формування нового образу «Я», посилення інтересу до свого зовнішнього вигляду, однак підліт- кам характерне незадоволення своєю зовнішністю,

• нерівномірне формування опорнокісткової системи (зростання рук, ніг та голови випереджає темпи розвитку

хребта) супроводжується тимчасовою втратою гармонії в рухах, що примушує підлітка переживати сором’язливість, пригніченість, знижує самооцінку,

•нерівномірний розвиток кровоносної системи (серце росте швидше, ніж судини) може спричинювати погане самопочуття, головний біль, періодичне зниження розумової працездатності,

185

РОЗДІЛ 3

•у нервовій діяльності підлітка процеси збудження переважають над гальмуванням, що викликає часті перепади настрою, підвищену чутливість, дратівливість,

•розгортання статевого дозрівання, поява вторинних статевих ознак сприяє формуванню почуття дорослості

як центрального особистісного новоутворення підлітка, забезпечує активізацію статевої ідентифікації, пожвавлює потяг до спілкування з протилежною статтю.

В зв’язку з означеними вище фізіологічними змінами підлітковий період синонімічно називається пубертатним. Оскільки темпи статевого дозрівання в підлітковому віці досить

швидкі, то позначаються як так званий «пубертатний стрибок». Психологи розглядають проблему «пубертатного стрибка»

щодо підлітків як невідповідність випереджаючих темпів його статевого дозрівання повільнішим темпам фізичного розвитку та становлення особистості. Проблема «пубертатного стрибка» може виявлятись через раннє і безладне статеве життя підлітків, розповсюдження венеричних захворювань та ВІЛ-інфекції, незаплановані вагітності, аборти, шкідливі звички та протиправну поведінку.

випереджаючі темпи статевого дозрівання

повільніші темпи фізичного та психічного розвитку

Рис. 3.1. Проблема «пубертатного стрибка»

Проблему дисбалансу фізичних, фізіологічних та психічних аспектів дорослішання підлітка можуть ускладнити вияви акселерації – прискорених темпів фізичного розвитку та ретардації як явища уповільнених темпів дорослішання підлітка.

186

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

Хлопчики-акселерати почувають себе більш впевнено та комфортно, маючи певні соціальні переваги, ніж дівчатка-акселерати, які спочатку комплексують і тривожаться через свою «дорослу» зовнішність на фоні ровесників. Окрім цього, в підлітковому віці спостерігається тенденція випередження на півтора-два роки фізичного розвитку дівчат щодо хлопців. Тому, в найбільш

травматичну ситуацію можуть потрапляти хлопці-ретарданти, які переживають пригніченість, стурбованість, сором’язливість через свою дитячу зовнішність, гірше налагоджують соціальні контакти. Типовим ставленням дорослих до таких підлітків є гіперопіка, що може спричинити вияви інфантилізму.

!Інфантилізм підлітка – надмірна дитячість внутрішніх психічних проявів (емоцій, поглядів, інтересів) та поведінки, що не відповідає хронологічному віку

Підлітку, що фіксує в собі безліч різких фізичних і фізіологічних змін, пов’язаних з дорослішанням і статевим дозріванням, нелегко утримувати почуття ідентичності. Однак, при визнанні бурхливості та нерівномірності соматичних змін підлітка та їх суттєвого впливу на становлення особистості, не доречно вважати його жертвою «гормональної бурі», «ендокринного шторму» і т.п. Активізація біологічного фактору розвитку підлітків не перекреслює вагомість їх соціальної взаємодії та власної активності.

Соціальна ситуація розвитку підлітків

Соціальна ситуація розвитку підлітка суттєво відрізняється від ситуацій розвитку в дитинстві. Розбіжність пов’язана не стільки із зовнішніми обставинами, скільки із внутрішніми чинниками. Підліток продовжує жити в сім’ї, вчитися у школі, контактувати

з однолітками, але сама соціальна ситуація трансформується в

187

РОЗДІЛ 3

його свідомості у зовсім нові ціннісні орієнтації. Тепер вже інакше розставляються акценти між сім’єю, однолітками і школою, зумовлені перехідністю від дитинства до дорослості.

Формально підліток залишається у попередньому статусі – школяра, однак перехід з початкової до основної школи зумовлює ускладнення цього статусу:

•зростання кількості навчальних предметів та ускладнення їх змісту через вивчення основ наук та прикладних галузей знань,

•збільшення навчального навантаження (кількості уроків та обсягів домашніх завдань),

•поява нових вчителів та їх диференційованих вимог до учіння підлітків.

На фоні цих ускладнень змінюється мотивація навчання підлітків, загальне ставлення до перебування в школі. Якщо молодші школярі психологічно захоплені навчальною діяльністю, то підлітків починають приваблювати взаємовідносини з однолітками. У шкільних умовах, навіть не ігноруючи навчання, підліток особливої уваги надає спілкуванню з однолітками, фігурують й інші спонуки його перебування в школі:

спілкування з ровесниками

якість викладання предмету

прихильність до школи

контроль навчання педагогами і батьками

Рис. 3.2. Мотиви позитивного ставлення підлітків до школи за Булах

188

ПСИХОЛОГІЯ ДОРОСЛІШАННЯ І ДОРОСЛОСТІ

Розширення зв’язків з оточуючим світом, активізація самопізнання і поглинаючого спілкування з ровесниками, особисті прагнення та захоплення підлітка часто знижують його інтерес до шкільного навчання. Характерною для багатьох учнів основної школи є суперечність їх ставлення до пізнання та шкільного навчання:

Рис. 3.3. Суперечність навчальної мотивації підлітків

Така ситуація складається як реакція підлітка на невдачі в навчанні, конфлікти з вчителем, проблему підліткової шкільної дезадаптації.

Навчальна мотивація підлітків збагачується появою нових мотивів та їх видозміненою ієрархією. Відбувається поєднання соціальних мотивів навчання з особистісними (перспективи здобуття вищої освіти, прагнення інтелектуально самоствердитись серед ровесників, стійкі пізнавальні інтереси). Свідоме позитивне ставлення до навчання у підлітка виникає тоді, коли знання набувають сенсу знарядь побудови майбутнього дорослого життя та відповідають пізнавальним інтересам.

Ускладнення шкільного навчання, що відбувається при переході учнів з початкової до основної школи, створює ризик розгортання підліткової шкільної дезадаптації. За даними В.В. Гороховского, підтверджуваними й іншими дослідниками, якщо в молодших класах шкільна дезадаптація зустрічається в 8-10% випадків, то у підлітків – в 18-20%.

189

РОЗДІЛ 3

Рис. 3.4. Причини та вияви підліткової шкільної дезадаптації

Способи корекції даної проблеми визначаються виявленням причин дезадаптації конкретного підлітка.

Важливим є проведення завчасної профілактичної діяльності педагогами та шкільним психологом:

ження не була потрібна негайна допомога, але проблеми яких можуть загостритися в більш старшому віці.

Спілкування підлітків з дорослими

Система взаємин підлітків з учителями ускладнюється порівняно з молодшими школярами; на зміну беззаперечній авторитетності педагогів приходить диференційоване ставлення

190