Тема 10. Методика організації навчально-виховного процесу з «Основ здоров’я».

1.

У сучасних умовах надзвичайно актуальною стає співпраця загальноосвітніх закладів і сім’ї. Тому перед сучасною школою виникає найважливіше завдання – повернути батьків обличчям до школи.

Для педагогіки проблема вдосконалення відносин школи й сім'ї не нова. Про стосунки між батьками й дітьми і про напрямки сімейного виховання писали ще Аристотель, Г. Сковорода, Я.А. Коменський, Ж.Ж. Руссо та інші.

Сьогодні ніхто не стане заперечувати, що все найкраще закладається в сім′ї. У народі кажуть: «Який батько, такий і син». Адже саме в сім′ї, разом із любов’ю й батьківською повагою, діти отримують життєвій досвід, у них формуються соціально-психологічні цінності.

Стаття 59 Закону України «Про освіту» покладає на батьків відповідальність за фізичне здоров’я і психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їх природних здібностей. Проте, найчастіше і самим батькам потрібна педагогічна та культурологічна допомога, яку певною мірою можуть надавати заклади освіти.

Між школою та сім’єю існує нерозривний зв'язок, інтереси їх тісно пов’язані. Лише за умов цілеспрямованої взаємодії педагогів і батьків, їх продуктивної співпраці, яка передбачає рівність сторін, взаємну доброзичливість і повагу, можна здійснити рішучий поворот до особистості школяра, створити сприятливі умови для його самовизначення,самореалізації та розвитку.

2. До оздоровчої роботи належить при тримання санітарно – гігієнічного режиму, який реалізується через складання режиму роботи ГПД. Чітке дотримання режиму роботи є запорукою підтримки здорового стану молодших школярів.

Спортивно – оздоровча робота складається з перевірки спортивного майданчика для проведення спортивної години та організації прогулянок. При цьому необхідно дотримуватися правил техніки безпеки, ознайомлення з якими слід проводити з учнями регулярно. За характером рухливого змісту прогулянки не слід змішувати з рухливими іграми на свіжому повітрі. Прогулянка – це хода за певними маршрутами з метою задоволення потреби організму в русі. Обов’язковою вимогою є додержання встановлених на початку прогулянки правил, згідно з якими діти повинні перебувати в колі зору вихователя, не забігати поперед направляючого, не відставати від замикаючого. В залежності від погоди й настрою групи вона може перериватися для проведення розважальних ігор або просто короткочасного спокійного відпочинку.

Щоденні прогулянки у групі продовженого дня можуть бути змістовними і цікавими, якщо враховувати потреби дитини у фізичному, інтелектуальному та духовному розвитку.

Педагогічна цінність прогулянки не вичерпується руховим змістом. У ході її проведення відбувається інтенсивне збагачення школярів новими знаннями. Учні одночасно знайомляться з навколишнім світом за допомогою безпосередніх спостережень і набувають нових знань, спілкуючись з товаришами і вихователем.

Існує багато видів прогулянок, що дає можливість урізноманітнювати їх протягом року.

«Пішохідний перехід» - такий вид прогулянки доцільний особливо в

міжсезоння, коли бракує місць для ігор та спортивних занять. Їхні маршрути заздалегідь підготовлені, із врахуванням дальності, навантаження дітей, пізнавальної і виховної мети, правил безпеки.

Довжина такого «переходу» до 2км. Обираючи маршрут прогулянки, вихователю доцільно провести школярів повз об’єкти , які привертають увагу дітей і залишають у їх пам’яті яскраві образи. Хто-небудь з учнів у таких випадках намагається поділитися враженнями і залучає до бесіди своїх товаришів. Обмін думками поглиблює знання дітей.

Під час «пішохідних переходів» школярі ведуть спостереження, побічно знайомляться з різними об’єктами, збирають природний матеріал для поробок, грають у рухливі ігри.

Цільова прогулянка – прогулянка (орієнтована довжина маршруту -2,5км) до якогось об’єкта , щоб знайти відповідь на конкретне питання (наприклад, до парку: яких птахів там можна побачити; яких дерев там більше; які ростуть первоцвіти тощо).

Екскурсія. Екскурсійні заняття в групах продовженого дня мають оздоровчо – виховні цілі. Цим вони відрізняються від навчальних екскурсій, зміст яких визначений навчальними програмами. Їх треба розглядати як одну з форм відпочинку, тому велике значення приділяється довжині маршруту з метою збільшення фізичного навантаження під час ходи та розваг, застосовувати на них методи й засоби організації дозвілля, вихователь завжди може відійти від запланованої теми, засвоєння знань носить довільний характер, крім того, заняття може перериватися іграми розважального характеру.

3.

 Здоров’я — стан живого організму, при якому організм у цілому і всі органи здатні виконувати свої життєві функції.

Здоровий спосіб життя - це спосіб життєдіяльності людини, метою якого є формування, збереження і зміцнення здоров'я.

Виділено чотири основні взаємозалежні складові: фізична, психічна, соціальна і духовна складові здоров'я.

Важливою характеристикою фізичної складової здоров'я є ступінь фізичного розвитку індивіда, стан пульсу, температури тіла, частоти дихання, спроможність людини ефективно виконуватися певні дії, здатність людини пристосовувати до змін довкілля, ефективно протидіяти хвороботворним чинникам.

Надзвичайно важлива психічна складова здоров'я, яка визначає розвиток людини як особистості, забезпечує її душевне благополуччя і розкривається через розвиток основних функцій психіки людини, відбувається за допомогою відчуттів, сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, уяви, мовлення. Бадьоре самопочуття, відсутність захворювань сприяють веселому оптимістичному настрою, прагненню до продуктивного життя.

Соціальна складова здоров'я проявляється через взаємодію людини із соціальним середовищем, через ототожнення особи з певними соціальними групами (сім'я, родина, клас, громада, професійна спільнота тощо). Відповідний соціальний статус людини дозволяє створити оптимальні для формування, збереження і зміцнення здоров'я умови, суттєво позначається на її емоційному благополуччі.

Духовна складова здоров'я є своєрідною вершиною, яка складає все найкраще в людині, завдяки чому людський індивід стає особистістю і розкривається через поєднання вироблення певних правил культури поведінки, спілкування і мовлення у взаємодії з рідними, близькими і незнайомими людьми.

Забезпечене майбутнє людини значною мірою залежить від стану всіх складових здоров’я (фізична, соціальна, психічна, духовна), від уміння берегти здоров’я і життя за будь-яких життєвих ситуацій. Звідси випливає важливе завдання сучасної школи та сім’ї – сформувати в учнів потребу цінувати власне здоров’я і життя як найвищу індивідуальну та соціальну цінність.

Основними шляхами формування здорового способу життя у молодших школярів є виховання у сім’ї та навчальний процес у школі. Особливості способу та стилю життя сімей, існуючі в сім'ях традиції щодо дотримання принципів здорового способу життя, погляди батьків щодо виховання дітей, їх ставлення до здоров'я належать до дієвих чинників мікросоціуму сім'ї, що значною мірою впливають на формування дитячого здоров'я.

Школа має забезпечувати засвоєння учнями комплексу конкретних знань про здоровий спосіб життя, зокрема, про прості та дійові заходи протидії організму інфекціям; значення гігієни, дотримання чистоти, правильного харчування для здоров'я людини; необхідність вакцинації для профілактики хвороб, про правильну поставу учнів, гігієну їх опорно-рухового апарату, органів слуху та зору. Важливим напрямом педагогічної діяльності має бути також і навчання учнів гігієни розумової праці з метою уникнення перевантажень.

  Пріоритетну роль у цьому відіграють предмети «Основи здоров’я» та «Основи безпеки життєдіяльності», уроки фізичної культури, у процесі вивчення яких учні повинні отримати необхідний обсяг знань і практичних навичок щодо ведення такого способу життя, який би в повній мірі забезпечував збереження здоров’я.

В.О.Сухомлинський  був переконаний, що здоров’я людини – це індивідуально достатній та максимально можливий для певної особистості рівень гармонійного розвитку духовних, психічних і фізичних сил, що забезпечує їй ефективне та повноцінне виконання всіх соціальних, професійних та інших функцій. Фізична культура - найважливіший елемент всебічного, гармонійного розвитку людини. Виховання фізичної культури - це, по-перше, турбота про здоров'я і збереження життя як найвищої цінності, по-друге, система роботи, яка забезпечує гармонію фізичного розвитку та духовного життя. В.О.Сухомлинський розглядав такі методи формування здорового способу життя молодших школярів :бесіди з дітьми та батьками, фізична культура та розвиток тіла, дотримання режиму дня, загартовування (праця на повітрі,загартовування сонцем,загартовування взимку в лісі),  збалансоване харчування, спостереження за самопочуттям.