Тема 7. Структура навчальної програми інтегрованого курсу «Основи здоров’я» для учнів 1-4 класів.

1. Багато учителів використовують декларація про творчість: одні під час уроків застосовують колективну форму роботи, інші широко використовують реферати, знаходячи їм захоплюючих тем, пробуджуючі школярі інтерес до самостійної роботі. Ми ж бачимо доцільним використати в уроках біології що й компоненти ортобиотики (ключові поняття, методи самодиагностики здоров'я, прийоми особистого ортобиоза, тести, інформацію для роздумів, компакт – поради). Наведемо кілька прикладів і методик проведення уроків з ортобиотическими компонентами.

Вводный урок готує школярів до усвідомленої засвоєнню змісту нового курсу чи нової теми, розумінню що його ведуть ідей, розкриває практичного значення, збуджує інтерес і бажання вивчати зміст курсу чи теми. На вступних уроках переважає переконливе слово вчителя із елементами бесіди й яскравими наочними засобами навчання. Уроки ці за своєю структурою прості, бо вимагають ні перевірки знань, ні закріплення.

ІІІ Повідомлення теми уроку

Щоб визначити, про що буде йти мова на сьогоднішньому уроці, відгадайте загадку: “Як його маємо – бездумно, марно втрачаємо, а як його не стало – віддали б усе, щоб повернути назад”. Що це?

(Якщо учні не відгадають, можна загадати ще одну: “Що є найдорожчим скарбом кожної людини, незалежно від віку, статі, професії?”)

Правильно, це – здоров’я.

А тема нашого уроку – “Здоров’я та його складові”.

Давайте разом визначимо, за яким планом будемо працювати, тобто які питання сьогодні розкриємо.

Пропозиції учнів записуються на дошці або прослуховуються.

Отже, ми вибираємо головне і запишемо такий план:

1. Що таке здоров’я?

2. Які складові входять до поняття “здоров’я”?

3. Чи впливають одна на одну складові здоров’я?

Що б ви хотіли дізнатися про здоров’я? Напишіть на аркушах паперу і прикріпіть до “Скрині знань” біля замка.

На дошці зображення “Скрині знань”. Діти підходять і клеять листочки, називаючи те, про що б вони хотіли дізнатися.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Діти, а що ви чули про здоров’я та його складові в молодших класах?

Зараз ми це з’ясуємо (гра “Мікрофон”). Я – кореспондент журналу “Здоров’я”, а ви – перехожі вулицями міста. Я проводжу журналістське дослідження “Що відомо нашим громадянам про здоров’я?”

Учням передається мікрофон, бажаючі висловлюють свої думки.

Підіб’ємо підсумки журналістського опитування. Як ви чули, респонденти по-різному пояснили поняття “здоров’я”. І це не дивно. Сучасна наука налічує близько 300 визначень цього поняття.

Сьогодні багато вчених та лікарів користуються визначенням, яке в 1949 р. затверджене ВООЗ.

Відкривається дошка і діти читають визначення на плакаті.

Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного, психічного і соціального благополуччя.

Учні записують визначення у словники.

Звернемося до підручника. Розгляньте мал. 2 на стор. 8:

1. Що зображено на малюнку? (здоров’я)

2. У вигляді чого воно зображено? (як квітка)

Квітка складається з пелюсток. Так і здоров’я має свої складові.

Щоб дослідити їх, поділимося на 5 груп (по 4 особи). Кожна група, розглядаючи схему у підручнику, радиться, як це пояснити своїми словами, потім один представник пояснює всім учням.

Завдання для груп (3-5 хв.):

1 група – фізичне благополуччя.

2 група – соціальне благополуччя.

3 група – духовне благополуччя.

4 група – емоційне благополуччя.

5 група – інтелектуальне благополуччя.

Підбиття підсумків, розповідь-пояснення (10 хв.).

Діти, а чи можна доповнити цей малюнок, вказавши або зобразивши, на чому тримається “квітка здоров’я” – від чого залежить наше здоров’я.

2. Психічне здоров’я індивіда як складова досконалого здоров’я. Психічне здоров’я – шлях до щастя і довголіття. Нервова система як матеріальна основа психіки людини. Психоемоційні перевантаження, фактори їх виникнення. Стрес як неспецифічний адаптаційний процес. Психологія і концепція стресу. Індивідуальні відмінності реагування людей на стрес.

Саморегуляція діяльності як фактор організації здорового способу життя. Саморегуляція: визначення і сутність. Саморегуляція як біологічне явище. Структура саморегуляції діяльності. Аспекти саморегуляції діяльності.

Психологічні методи підвищення стійкості до стресів. Методи психічної саморегуляції: релаксаційно-дихальна гімнастика; релаксація (розслаблення); йога; аутогенне тренування; медитація. Методи психологічної корекції.

Роль загальнозміцнюючих засобів у формуванні психічного здоров’я. Харчування і емоційна напруга. Роль фізичної активності у зміцненні нервової системи. Нормалізація сну. Народні засоби зняття нервово-емоційної напруги.

Позитивне мислення і здоров’я людини. Феномен мислення. Формування “образу власного Я” в контексті створення основ позитивного мислення. Вербальні конструкти негативного мислення: шляхи визначення і заміни на позитивні альтернативи.

3. Роль духовності у формуванні здоров’я людини. Поняття “духовного”. Особливості світогляду людин як валеологічна проблема. Взаємозалежність між духовним життям і фізичним здоров’ям людини. Історична еволюція концепції здоров’я. Розвиток самосвідомості людини і здоровий спосіб життя.

Валеологічний потенціал релігії. Саногенний аспект релігійного смислоутворення. Найголовніші способи збереження здоров’я в релігійній практиці. Священні книги про здоров’я людини. Біблія як проповідник здорового способу життя. Проблеми здоров’я в нетрадиційних релігійно-містичних ученнях. Негативні аспекти впливу релігії на здоров’я людини.

Сім’я як фактор формування духовного здоров’я молодої людини. Сім’я: визначення, сутність, історичний аспект. Сучасна сім’я, її функції. Сім’я і школа.

Здоров’я і духовність: поняття про основні духовні закони. Моральність і здоров’я. Усвідомлення моральних понять як крок до створення духовних законів. Духовні закони і здоров’я людини.