6. Планування у методичній роботі вчителя англійської мови. Календарні, тематичні й поурочні плани

Планування процесу навчання є передумовою реалізації поставленої мети. Успішність планування забезпечується врахуванням:

• цілей навчання іноземної мови;

• психологічних закономірностей та основних етапів формування мовленнєвих навичок і вмінь;

• наявних засобів навчання;

• основних методичних вимог до сучасного уроку іноземної мови

• психологічних чинників навчання (вік учнів, рівень їх загального розвитку, коло інтересів, бажань, нахилів) і педагогічних чинників навчання (ступінь навчання, мовна та мовленнєва підготовка учнів).

Система планування в середній школі охоплює послідовне планування в межах усього курсу навчання, чвертей, циклу уроків та окремого уроку, виходячи з конкретних цілей кожного відрізка навчального процесу. Розрізняються календарно-річний план, тематичний план (план циклу уроків) та поурочний план.

Календарний план – план прогнозованої роботи вчителя з предмету на рік, що передбачає кількість годин, предметно-тематичний зміст спілкування, обсяг мовного матеріалу, прогнозований рівень розвитку мовленнєвих вмінь та навичок.

Методичний цикл уроків – тематично та логічно пов’язана послідовність типів уроків, орієнтованих на поетапне оволодіння (формування, удосконалення навичок, розвиток мовленнєвих умінь) мовним та мовленнєвим матеріалом.

Тематичний план – план циклу уроків за одною темою-проблемою, у якому зазначено ціль кожного уроку, послідовність формування умінь та навичок, оптимальне співвідношення між класною та домашньою роботами, оснащення уроку технічними та наочними засобами навчання.

План-конспект уроку – план, у якому зазначено цілі і завдання одного уроку, його зміст, організаційні форми роботи, способи контролю і самоконтролю.

7. Поняття іншомовних навичок та вмінь

Навичку визначають як «психічне» новоутворення, завдяки якому індивід спроможний виконувати певну дію раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих витрат фізичної та нервово-психічної енергії. Термін «навичка» відбиває сам факт призвичаєності до певної дії, яка завдяки цьому виконується автоматизовано, без істотної участі свідомості в її регулювання.

У процесі навчання ІМ мовленнєві дії учнів мають бути доведені «до оптимального рівня досконалості», що забезпечує спрямованість уваги людини при здійсненні мовленнєвої діяльності лише на зміст свого висловлювання чи до того повідомлення, яке вона сприймає на слух або читає.

Щоб досягти «рівня навички», мовленнєва дія має набути таких якостей як автоматизованість, стійкість, гнучкість, відсутність спрямованої свідомості на форму виконання, відсутність напруження і швидкості втомлюваності. Навичка – дія з мовним явищем, доведена до автоматизму в результаті виконання вправ. Якості навички: автоматизованість, стійкість, гнучкість.

У процесі виконання того чи іншого виду МД формуються мовленнєві уміння. Уміння – оптимальний рівень досконалості певної діяльності (у нашому випадку мовленнєвої). Відповідно до основних видів МД відносять чотири основних уміння:

• уміння говорити в діалогічній чи монологічній формах (говоріння);

• уміння писати (писання);

• уміння аудіювати (аудіювання);

• уміння читати (читання).

Кожне уміння спирається на свою групу навичок, які синтезуються, функціонуючи в умінні. Продуктивні уміння – говоріння та письмо – складаються на ґрунті репродуктивних навичок: граматичних, тобто навичок вибору морфолого-синтаксичного оформлення одиниці усного або писемного мовлення; лексичних, тобто навичок вибору, сполучення та реалізації лексичної одиниці в усному і писемному мовленні; вимовних навичок говоріння, тобто навичок артикулювання та інтонування; каліграфічних та орфографічних навичок письма, тобто навичок графічного зображення мовлення та написання слів за правилами орфографії.

Рецептивні уміння – аудіювання та читання – складаються на ґрунті рецептивних навичок: граматичних, тобто навичок розпізнавання граматичних та прогнозування синтаксичних структур усного або писемного мовлення; лексичних, тобто навичок розпізнавання звукових та графічних образів лексичних одиниць та їх безпосереднього розуміння; слухових, тобто навичок сприймання та розпізнавання звуків, звукосполучень, інтонації в усному мовленні; перцептивних, тобто навичок сприймання та розпізнавання букв, буквосполучень, знаків пунктуації в писемному мовленні.

Етапи формування навички: Перший етап (орієнтовно-підготовчий): на цьому етапі учні знайомляться з новим мовним матеріалом – граматичним, лексичним, фонетичним, що пред’являється в ситуаціях або контексті, і виконують окремі мовленнєві (в окремих випадках – мовні) дії за зразком або правилом. Тут створюється орієнтовна основа як необхідна умова формування навички.

На другому етапі (стереотипно-ситуативному або стандартизуючому) має місце автоматизація дій учнів з новим мовним матеріалом в аналогічних ситуаціях мовлення, головним чином на рівні фрази/речення (в окремих випадках – слова або словосполучення).

На третьому етапі (варіюючи-ситуативному) має місце подальша автоматизація дій учнів з новим мовленнєвим матеріалом на рівні понадфразової єдності. Новий матеріал вживається поряд з тим, що вивчався раніше, завдяки чому формується така якість навички як стійкість, продовжується формування автоматизованості та гнучкості навички.