XIX століття

До поч. XIX ст. загальноосвітня школа була представлена ​​2-х і 4-х-класними народними училищами, що знаходяться в містах. Загальноосвітні гімназії були в Москві, Петербурзі й Казані. Діяли спеціалізовані навчальні заклади: солдатські школи, кадетські та шляхетські корпусу, різного типу духовні училища. Московський університет був вищим навчальним закладом.

При Олександрі I (1801 - 1825 рр..)

У 1803 р. було видано нове положення про побудову навчальних закладів.

Нові принципи в системі освіти:

• безстановість навчальних закладів,

• безкоштовність навчання на нижчих його ступенях,

• наступність навчальних програм.

Структура навчальних закладів:

• однокласне парафіяльне училище,

• 3-х класне повітове училище,

• 7-річна гімназія в губернському місті,

• університет.

Всією системою освіти відало Головне управління училищ.

З'явилося 6 університетів: у 1802 р. - Дерптський, в 1803 р. - Віленський, в 1804 р. - Харківський і Казанський; а відкритий у 1804 р. Петербурзький Педагогічний інститут був перетворений в 1819 р. в університет. У 1832 р. Віленський університет був закритий, а в 1834 р. був заснований Київський. Територія Росії була розділена на 6 навчальних округів, які очолювали піклувальники. Над піклувальниками стояли вчені ради при університетах.

У 1804 р. вийшов Університетський статут, що надавав університетам значну автономію: виборність ректора і професури, власний суд, невтручання вищої адміністрації у справи університетів, право університетів призначати вчителів у гімназії та училища свого округу.

У 1804 р. також вийшов перший цензурний статут. При університетах з професорів і магістрів були створені цензурні комітети, які підпорядковувалися Міністерству народної освіти.

З'явилися перші привілейовані середні університетські заклади - ліцеї: у 1811 р. - Царськосельський, в 1817 р. - Рішельєвський в Одесі, в 1820 р. - Ніжинський.

При Миколі I (1825 - 1855)

При Миколі I освіта прийняло замкнутий становий характер: парафіяльні школи для селян, повітові училища для дітей купців, ремісників та ін міських обивателів; гімназії для дітей дворян і чиновників.

У 1827 р. видано указ і спеціальний циркуляр, який забороняв приймати кріпаків у гімназії та університети. Основу народної освіти став становив принцип становості і бюрократичної централізації.

У 1828 р. - шкільний статут, за яким початкова й середня освіта поділялося на 3-й категорії:

• для дітей нижчих станів - однокласні парафіяльні училища (вивчалися 4-е правила арифметики, читання, письмо і «закон Божий»).

• для середніх станів, тобто міщан і купців - трикласне училища (геометрія, географія, історія).

• для дітей дворян і чиновників - семіклассние гімназії (там готували до вступу в університет).

У 1835 р. видається новий Університетський статут. Він обмежував автономію університетів, забороняв університетський суд і фактично призвів до встановлення поліцейського нагляду за студентами.

На поч. XIX ст. існувало 5 кадетських корпусів. До сер. XIX ст. їх налічувалося 20.

Якщо на поч. XIX ст. числилося 35 православних семінарій і 76 архієрейських шкіл (нижчих духовних шкіл), то в 1854 р. їх стало відповідно 48 і 223.

У 1832 р. заснована Імператорська військова академія, що готувала офіцерів Генерального штабу. У 1855 р. виникли Артилерійська і Інженерна академії.

Розширилася мережа промислово технічних навчальних закладів: в 1828 р. засновується Технологічний інститут, у 1830 р. - Архітектурне училище, а в 1832 р. - Училище цивільних інженерів (в 1842 р. обидва ці училища були об'єднані в Будівельне училище), в 1842 р . в Білорусії було відкрито Горигорецкій землеробське училище, перетворене в 1848 р. в Землеробський інститут, у 1835 р. в Москві засновано Межовий інститут. Крім цього з'явилися Інститут інженерів шляхів сполучення, Лісовий інститут, Практичний політехнічний інститут, Гірничий інститут, Практична комерційна академія, Землеробська школа, приватна Гірничозаводська школа, Технічне училище. У провінціях виникають ветеринарні училища.