17. Радянська система освіти: загальна характеристика

Жовтнева соціалістична революція створила необхідні передумови для втілення в життя марксистсько-ленінської концепції виховання. Радянська педагогічна наука, керуючись ученням марксизму-ленінізму про людину й суспільство, головну увагу приділила розробці принципів побудови єдиної трудової політехнічної школи, визначенню змісту навчання й виховання в ній, відшуканню шляхів і методів активізації навчально-виховної роботи, проблемам виховуючого колективу (Н. К. Крупська, А. У. Луначарський, П. П. Блонський, З. Т. Шацкий, П. Н. Лепешинський, А. С. Макаренко і ін.).

Народна освіта після Жовтневої революції 1917

Основи політики Комуністичної партії і Радянської влади в галузі народної освіти були визначені Програмою партії, прийнятої 8-м з'їздом РКП (б) (1919), в якій поставлено завдання величезної соціальної значущості - створити нову, соціалістичну систему народної освіти, перетворити школу із знаряддя класового панування буржуазії в знаряддя комуністичного перетворення суспільства. «Тільки перетворюючи корінним чином, справа вчення, організацію та виховання молоді, ми зможемо досягти того, щоб результатом зусиль молодого покоління було б створення суспільства, не схожого на старе, тобто комуністичного суспільства» (Ленін В. І., там же , т. 41, с. 301).

Першочерговим завданням стала ліквідація масової неграмотності населення.

На основі декретів РНК РРФСР, прийнятих у 1918-19, організація справи народної освіти була перебудована на нових, соціалістичних засадах: усі загальноосвітні школи стали загальнонародними; існування приватних шкіл заборонено, введено безкоштовне навчання, спільне навчання дітей обох статей; школа відокремлювалася від церкви, а церква - від держави; заборонялося викладання в навчальних закладах якого б то не було віровчення та виконання обрядів релігійного культу; скасовувалися фізичні покарання дітей; всі національності отримали право на навчання рідною мовою; покладено початок створенню радянської системи суспільного дошкільного виховання; вироблені і введені в дію нові правила прийому до вузів, що відкрили двері для робітників і трудящих селян.

Всеросійським органом з керівництва та управління народним освітою став Наркомат освіти, у відання якого перейшли навчальні заклади всіх відомств. У червні 1918 РНК РРФСР прийняв «Положення про організацію справи народної освіти в Російській республіці. Найважливіше значення мало «Положення про єдину трудову школу РРФСР» (опубліковано 16 жовтня 1918), відповідно до якого, створювалася заснована на справді демократичних засадах єдина трудова 9-річна школа, що складається з 2 ступенів, обов'язкова для дітей і підлітків у віці 8 - 17 років, з безкоштовним і спільним навчанням дітей обох статей на рідній мові Величезне значення для розвитку школи на рідних мовах мало створення в 20-30-х рр.. писемності для десятків народів і народностей (киргизи, башкири, буряти, народи Дагестану, Крайньої Півночі та інших), переклад старої писемності окремих народів Середньої Азії і Кавказу з арабської на латинську, а потім на російську графічну основу (узбеки, таджики, туркмени, казахи, азербайджанці та ін.)

Докорінно змінилися зміст освіти і виховання, методи навчально-виховної роботи, почалася підготовка нових навчальних планів, програм та підручників. Загальноосвітня школа зближалася з життям, вчення погоджувалося з працею та громадською роботою учнів.

Право громадян Радянського Союзу на освіту закріплено Конституцією СРСР.

Швидкий соціальний і науково-технічний прогрес пред'явив підвищені вимоги до культурного і загальноосвітнього рівня молоді, вливається в народне господарство. Вдосконалювалися зміст і методи роботи середніх і вищих навчальних закладів.

У 1973 Верховною Радою СРСР затверджено «Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту». Вони спрямовані на подальше вдосконалення справи народної освіти в розвиненому соціалістичному суспільстві. Тут записані керівні принципи народної освіти в СРСР:

• рівність всіх громадян в отриманні освіти незалежно від расової і національної приналежності, статі, ставлення до релігії, майн. і соціального стану; обов'язковість освіти для всіх дітей і підлітків;

• державний і громадський характер всіх навчально-виховних установ;

• свобода вибору мови навчання (рідною мовою або мовою іншого народу СРСР);

• безкоштовність всіх видів освіти, зміст частини учнів на повному державному забезпеченні, виплата стипендій учням і студентам;

• єдність системи народної освіти і наступність всіх типів навчальних закладів, що забезпечують можливість переходу від нижчих ступенів навчання до вищих; єдність навчання і комуністичного виховання;

• співпраця школи, сім'ї та громадськості у вихованні дітей та молоді;

• зв'язок навчання і виховання підростаючого покоління з життям, з практикою комуністичного будівництва;

• науковий характер освіти, його постійне вдосконалення на основі новітніх досягнень науки, техніки і культури; гуманістичний і високоморальна характер освіти і виховання;

• спільне навчання осіб обох статей; світський характер освіти, що виключає вплив релігії.

Система народної освіти в СРСР включає:

• дошкільне виховання;

• загальну середню освіту;

• позашкільне виховання;

• професійно-технічну освіту;

• середня спеціальна освіта;

• вищу освіту.

Загальноосвітня школа - основна форма одержання загальної середньої освіти. З перших років Радянської влади вона розвивається як єдина, трудова та політехнічна. Її єдність забезпечується спільністю принципів організації навчально-виховного процесу, єдиним у своїй основі змістом освіти і виховання учнів при обліку національних особливостей народів Радянського Союзу. Політехнічне і трудове навчання ведеться в процесі вивчення учнями основ наук, а також у процесі позаурочної, позакласної та позашкільної роботи.

У міру економічного і культурного зростання країни шкільна система У період Великої Вітчизняної війни 1941-45 німецько-фашистські загарбники знищили і зруйнували на території, що зазнала німецької окупації, 82 тис. шкіл, у яких до війни навчалося 15 млн. учнів. Але і в ці роки Комуністична партія і Радянський уряд робили все можливе для розвитку та вдосконалення загальноосвітні школи. Були створені школи для робітничої і сільської молоді, знижений вік прийому до загальноосвітньої школи з 8 до 7 років, організована мережа пришкільних інтернатів, введені іспити на атестат зрілості, посилено військово-патріотичне виховання школярів і т. д.

Відповідно до Статуту середньої загальноосвітньої школи (1970) в залежності від місцевих умов створюються окремо початкові школи у складі 1-3-х класів, 8-річні школи у складі 1-8-х класів та середньої школи у складі 1-10 (11 )-х класів, при збереженні єдності і наступності всіх ступенів загальної середньої освіти.

18. РОЗВИТОК ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ ЗА ЧАСІВ СТАРОДАВНІХ УКРАЇНСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ.