11. Основні способи словотворення в сучасній українській мові.

1. Префіксальний: бігти — прибігти, писати — підписати, дописати, переписати, записати.

2. Суфіксальний: слухати — слухач, день — денний, вікно — віконний, говорити — говоріння.

3. Префіксально-суфіксальний:ліс — пролісок, вода — підводник, земля — підземний.

4. Безафіксний: блакитний — блакить, пробігати — біг, приїзд — їзда, бігати — біг.

5. Складання слів та основ: телефон, автомат — телефон-автомат; лід і ходити — льодохід; фото, монтаж — фотомонтаж.

6. Складання скорочених основ: заробітна плата — зарплата, професійна спілка — профспілка, Організація Об’єднаних Націй — ООН.

7. Зрощення слів: маловідомі — маловідомий, перекоти поле — перекотиполе.

8. Перехід однієї частини мови в іншу: майбутнє (яке?) покоління — близьке (що?) майбутнє.

Твірна основа.

У більшості слів ми можемо встановити їхнє походження: слово «перехід» походить від «переходити», яке в свою чергу походить від «ходити». Кожне наступне слово в цьому ряду – перехід-переходити-ходити є твірним для попереднього. Якщо ж порівняти ці слова, то можна виділити твірну основу – спільну частину для твірного і похідного слова. У парі «перехід-переходити» твірною основою є перехід (переход) (відбувається чергування о-і в закритому і відкритому складі). Для пари «переходити-ходити» твірною основою є «ходити». Ця твірна основа є похідною, адже слово «перехід» є похідним. Для пари «переходити-ходити» твірною основою є «ходити». В останньому випадку це непохідна твірна основа, адже слово «ходити» є непохідним.

Те, що відрізняє похідне слово від твірного і не входить в твірну основою є твірним афіксом (тобто суфіксом або префіксом). Для першої пари це твердження не актуальне, адже використовується безафіксний спосіб словотвору, про який ми детальніше поговоримо пізніше. Проте у другій парі «переходити-ходити» чітко видно, що нове слово було створене завдяки твірному префіксу «пере».

Отже слід пам’ятати, що твірне слово і твірна основа можуть співпадати, а можуть і відрізнятись, бо твірне слово включає всі морфеми, а твірна основа лише ті, що допомагають у словотворі. Інколи похідні слова можна співвіднести з кількома твірними основами. Наприклад слово «небайдужість» можна співвіднести із твірною основою «байдужість» (твірний префікс «не»), і з твірною основою «небайдуж» (твірний суфікс «ість»).

12. Лексикологія. Слова однозначні та багатозначні.

Розділ науки про мову, що вивчає лексику, називається лексикологією 

Лексикологія української мови вивчає словниковий склад мови на сучасному етапі її розвитку: встановлює місце різних слів у словниковому складі, їх значення і вживання, їх взаємовідношення з іншими елементами лексики, виявляє загальні закономірності розвитку словникового складу української мови. Кожна мова складається зі слів.

Слово — це основна мовна одиниця, що складається із звуків і називає певні предмети, процеси і явища, їх ознаки.

Лексичне значення слова — це те, що означає кожне слово, його зміст. Наприклад, лексичне значення слова блукати таке: «ходити, їздити без певної мети і напрямку»: Я люблю блукати старовинними вулицями Львова.

Кожне слово в мові має своє певне значення, але значення в різних словах не однакове. В українській мові, як і в усіх інших мовах, слова можуть бути якоднозначні, так і багатозначні. Однозначне слово називають моносемантичним.Багатозначним, або полісемічним (від гр. poly — багато і sema — знак ) є слово, різні значення якого об’єднуються одним поняттям. Багатозначність виникає тому, що мовці, помічаючи схожі риси предметів, явищ, переносять назви одних предметів, явищ на інші.

Багатозначність слів не слід змішувати з омонімією. Якщо різні значення одного й того ж слова зберігають між собою щось спільне, то перед нами явище полісемії. Якщо ж окремі значення різко відділяються від основного змісту слова або зберігаються за фонетичними ознаками, то ми маємо справу з омонімами.

Прямі й переносні значення, значення.

Пряме значення слова — це його основне лексичне значення. Найчастіше пряме значення є первинним, тобто тим, що вперше стало назвою.

Наприклад, слово гніздо означає “у птахів — влаштоване або пристосоване місце для кладки яєць і виведення пташенят”: пташине гніздо.

Переносне значення слова — це його вторинне значення, яке виникло на основі прямого, наприклад: сімейне гніздо.

Часто в переносному значенні вживаються назви тварин: лисицею називають хитру людину, зайцем— боягуза, віслюком або бараном — дурня, ведмедем або слоном — незграбу, левом, орлом — людину сміливу і відважну.

Слово в прямому значенні — це звичайна, повсякденна назва чогось (предмета, дії, ознаки). Слово в переносному значенні — назва образна, перенесена з одних предметів і явищ на інші. Переносних значень у слові може бути кілька.