Тема 1. Теоретичні засади курсу. Поняття сучасної літературної мови. Мовні норми. Функціонально-стилістична диференціація сучасної української літературної мови План:

1. Місце української мови серед інших мов світу.

2. Українська мова - національна мова українського народу, державна мова України

3. Культура мовлення особистості.

4. Літературна мова, її ознаки.

5. Норми літературної мови.

6. Функціональні стилі сучасної української літературної мови.

1. Місце української мови серед інших мов світу

Мова — це величне надбання людства. Вона не лише найпотужніший засіб спілкування, знаряддя мислення, а й історія народу, необхідна умова його існування. Мова спрямована як у внутрішній світ людини, її психіку, так і в зовнішній світ природи і людських взаємин. Вона є осно­вою зростання особистості.

На Земній кулі сьогодні існує 3 – 5,5 тисяч мов, об’єднаних у понад 200 сімей. Найчисленніша з них – індоєвропейська, до якої належать понад 150 мов, які входять до 12 груп. Носіями індоєвропейських мов є майже половина людства – більше 2 млрд. осіб. Слов’янськими мовами користується понад 300 млн. осіб. Усі ці мови походять з праслов’янської, що існувала у вигляді близькоспоріднених слов’янських племінних діалектів приблизно з середини ІІІ тисячоліття до н.е. до V ст. н. е.

Ураїнська мова – національна мова близько 50 млн. українців і одна з робочих мов ООН.

Поза межами України українська мова побутує серед українців західної діаспори (понад 2 млн. чоловік) та східної (близько 7 млн. чол.). Більше 75% зарубіжних українців західної діаспори живуть у Північній та Південній Америці. В умовах багатоетнічного оточення вони зберігають свою національну самобутність: мову, звичаї, культурні, мистецькі, побутові традиції.

Східна діаспора численніша (у Казахстані – 3 млн., на Кубані – 2 млн., у Москві – 1 млн., на Далекому Сході – 500 тис. тощо), але належних умов для задоволення своїх культурних запитів східна українська діаспора не мала внаслідок насильницької русифікації як за часів царату, так і в СРСР. Лише у 20-і роки XX ст. були створені сприятливі умови, діяло 2,5 тис. українськомовних шкіл, 16 педтехнікумів, педінститути, працювали видавництва, театри, видавалася преса. Але невдовзі все це було ліквідовано. Українська мова продовжувала функціонувати в усній формі лише на побутовому рівні. Розпад СРСР і відродження державності в Україні дали поштовх піднесенню етнічної свідомості українців східної діаспори. У Москві, Алмати, Єревані, Таллінні, Вільнюсі, Ризі відкрилися недільні школи, створено культурно-громадські товариства, земляцтва.

2. Українська мова - національна мова українського народу, державна мова України

Українська мова – державна мова України.

Державна (офіційна) мова - це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики.

Функції державної мови:

1. Інтегруюча: державна мова є спільною мовою спілкування в офіційній сфері для представників різних етносів, що населяють Україну, різних діалектних груп.

2. Регулятивна: мова є засобом матеріального оформлення правових приписів, правового регулювання.

3. Суспільно-виховна: моральні принципи, ідеологічні засади функціонування держави засвоюються людиною через мову.

4. Акумулятивна: мова є засобом збереження інформації про історичні події, культурні й духовні надбання.

Статус української мови як державної закріплено Конституцією України, частинами 1 та 2 десятої статті:

Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Конституція України визначає гарантії розвитку та використання російської, інших мов національних меншин України та вивчення громадянами України мов міжнародного спілкування:

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом

Можливість різного тлумачення, а отже, й застосування статті 10 Конституції України зумовила необхідність тлумачення цієї статті Конституційним Судом України (від 14 грудня 1999 року): “1. Положення ч.1 ст. 10 КУ, за яким “державною мовою в Україні є українська мова”, треба розуміти так, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 КУ)... 2. Виходячи з положень ст. 10 КУ та законів України щодо гарантування застосування мов в Україні, в тому числі у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних та комунальних навчальних закладах України є українська мова. У державних та комунальних навчальних закладах поряд з державною мовою відповідно до положень КУ, зокрема ч. 53, та законів України в навчальному процесі можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин”.

Статтею 11 закріплюються гарантії розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності корінних народів та національних меншин України. Уточнюється це положення у статті 53, де зокрема зазначається, що “громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства”.

У статті 12 йдеться про те, що “Україна дбає про задоволення національно-культурних та мовних потреб українців, які проживають за межами держави”.

Конституція визначає обов’язковість оволодіння державною мовою представниками різних гілок влади. Зокрема у статті 103 зазначається: “Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою”.

Статтями 127 та 148 передбачено, що державною мовою мають володіти професійні судді та судді Конституційного Суду України.

На жаль, Конституцією не визначено обов’язковість володіння державною мовою представниками законодавчої та виконавчої влади. Досі не розроблені критерії, що визначали б рівень оволодіння українською мовою, достатній для того, аби обіймати відповідні посади у органах державної влади.