- •1. Про плагіат 5
- •2. Оформлення посилань і цитат 10
- •3. Оформлення списку використаних джерел 43
- •4. Перевірка унікальності тексту 51
- •1. Про плагіат
- •1.1. Визначення терміну
- •1.2. Класифікація типів плагіату
- •1.3. Шляхи виявлення плагіату
- •2. Оформлення посилань і цитат
- •2.1. Якісні та кількісні характеристики бібліографічних посилань
- •2.2. Загальні правила оформлення бібліографічних посилань
- •2.3. Розміщення номеру бібліографічного посилання в тексті
- •2.3.1. Розміщення посилань щодо цитат та авторського тексту
- •2.3.2. Пунктуація при розміщенні посилань у тексті роботи
- •Основні правила пунктуації при оформленні посилань.
- •2.4. Посилання на автора або роботу
- •2.5. Непряме цитування (перефразування, парафраз)
- •2.6. Пряме цитування
- •2.6.1. Загальні вимоги до цитування
- •2.6.2. Якісні та кількісні характеристики цитат
- •2.6.3. Оформлення прямих цитат у тексті роботи
- •Правила укладення цитат в лапки.
- •2.7. Цитування за вторинними джерелами
- •2.7.1. Цитування по цитаті
- •2.7.2. Випадки, коли цитування по цитаті виправдано
- •2.8. Цитування джерел іноземною мовою
- •2.8.1. Згадка іноземних прізвищ та ініціалів
- •2.8.2. Цитування іноземних термінів
- •2.8.3. Цитування фрагментів тексту іноземних джерел
- •2.9. Особливі випадки цитування
- •2.9.1. Самоцитування
- •2.9.3. Посилання на неопубліковані документи
- •2.9.4. Цитування з особистої бесіди
- •2.9.6. Цитування законодавчих і відомчих актів
- •2.9.7. Цитування творів художньої літератури
- •2.9.8. Цитування віршів
- •2.10. Зміна тексту, коментарі та скорочення в цитатах
- •2.10.1. Випадки, в яких допускається зміна тексту цитати
- •2.10.2. Оформлення пропусків в цитатах
- •2.10.3. Оформлення коментарів і виділень в цитатах
- •3. Оформлення списку використаних джерел
- •3.1. Правила складання бібліографічного списку
- •3.1.1. Алфавітна побудова списку
- •3.1.2. Порядкова побудова списку
- •3.2. Основні елементи бібліографічних посилань
- •3.2.1. Оформлення області заголовка, відомостей про авторів та відповідальності
- •4. Перевірка унікальності тексту
- •4.1. Перевірка унікальності тексту
- •4.2. Etxt Антиплагіат
- •4.2.1. Налаштування програми
- •4.2.2. Робота з програмою
- •4.3. Advego plagiatus
- •4.3.1. Налаштування програми
- •4.3.2. Робота в програмі
- •4.4. Загальні рекомендації щодо процесу перевірки тексті на плагіат
- •Терміни і визначення
2.3. Розміщення номеру бібліографічного посилання в тексті
2.3.1. Розміщення посилань щодо цитат та авторського тексту
Розміщення посилань у тексті щодо цитат та авторського коментаря нерідко викликає складності у студентів. Розглянемо основні форми розміщення посилань у тексті.
1. Посилання ставиться після цитати, якщо пояснювальний текст передує їй або вставлений в середину.
1. Схема: _Пояснення автора: «Текст цитати» [5].
Наприклад: Слід погодитися з положенням, висунутим М. М. Коченовим, що теорія судово-психологічної експертизи має справу з психологічним змістом деяких юридичних понять, «описують поведінку людей і його внутрішні механізми, які фіксують тимчасові психічні стани, зміни свідомості під впливом різних чинників» [18, с. 7].
2. Схема: _ «Текст цитати, – пояснення автора, – текст цитати» [5]).
Наприклад: Відповідно до цієї теоретичної позиції «вихідною основою для розвитку соціальності, – як зазначає А. В. Брушлінский, – виступає спільна практична діяльність в єдності з усією психікою людини – громадською і індивідуальною свідомістю та несвідомим» [5, с. 5].
2. Посилання ставиться після пояснювального тексту, якщо він слідує за цитатою.
Схема: «Текст цитати», – пояснення автора [5].
Наприклад: «Той тип, який мислить собі в якості суб’єкта, прагне до організації цілісного контуру діяльності, виступає її ініціатором, тоді як той, хто мислить про себе як про об’єкт, здійснює її як простий виконавець», – пише К. А. Абульханова [1, с. 49-50], розвиваючи уявлення про рубінштейнівскі категорії суб’єкта.
3. Посилання ставиться після слів, до яких відноситься бібліографічне посилання (за відсутності цитати), або в кінці речення, якщо посилання важко віднести до конкретних слів.
Наприклад:
1. Деякі автори [19; 46] схильні вважати, що в цілях дослідження сучасної сім’ї , що має світський характер, слід визначати поняття ритуалу відповідно до функцій і поведінкових шаблонів, які він передбачає, а не містичними та релігійними складовими.
2. Згідно А. Руффо, будь-яка сімейна група створює ритуали, що стосуються повсякденного життя, знаменних подій, деяку сукупність звичок, які стосуються кожного члена групи [38].
2.3.2. Пунктуація при розміщенні посилань у тексті роботи
При оформленні посилань розстановка пробілів і розділових знаків підпорядковується загальним правилам пунктуації. При включенні посилання в текст роботи пробіл ставиться між текстом і відкриваючою квадратною дужкою «[«, потім без пропусків слід поставити номер посилання, далі без пропусків ставиться закриваюча квадратна дужка «]», після якої ставиться пробіл, якщо конструкція речення не вимагає знаку пунктуації.
Основні правила пунктуації при оформленні посилань.
1. Посилання на номер джерела береться в квадратні дужки та ставиться після цитованого фрагменту без знаків пунктуації.
Схема: Текст або цитата [8] текст. (Текст або цитата – пробіл – посилання в квадратних дужках – пробіл – текст роботи).
Наприклад:
(Вірно) Так, підлітки з низьким рівнем самоповаги прагнуть знайти визнання у групі хакерів і за рахунок цього підвищити свій соціальний статус [2].
(Невірно) Так, підлітки з низьким рівнем самоповаги прагнуть знайти визнання у групі хакерів і за рахунок цього підвищити свій соціальний статус: [2].
(Невірно) Так, підлітки з низьким рівнем самоповаги прагнуть знайти визнання в групі хакерів і за рахунок цього підвищити свій соціальний статус – [2].
2. Якщо конструкція речення вимагає знаку пунктуації, він ставиться після посилання без пропусків. Така пунктуація діє для всіх знаків пунктуації, крім тире.
Схема: Текст або цитата [8], текст. (Текст або цитата – пробіл – посилання в квадратних дужках – розділовий знак – пробіл – текст).
Наприклад:
(Вірно) Однією з провідних у сучасних дослідженнях міжгрупових відносин являється концепція соціальної ідентичності [41; 42], а в етнічній психології – соціокультурної чи національної ідентичності.
(Невірно) Однією з провідних ... є концепція соціальної ідентичності [41; 42], а в етнічній психології – соціокультурної чи національної ідентичності.
(Невірно) Однією з провідних ... є концепція соціальної ідентичності, [41; 42] а в етнічній психології – соціокультурної чи національної ідентичності.
3. Знак тире у всіх випадках з двох сторін відмежовується пробілами, в тому числі, якщо він стоїть після посилання.
Схема: Текст або цитата [8] – текст. (Текст або цитата – пробіл – посилання в квадратних дужках – пробіл – тире – пробіл – текст).
Наприклад:
(Вірно) У цьому зв’язку Х. Ф. Харлоу [55] постулював, наприклад, існування «маніпулятивного потягу», К. С. Монтгомері [38] – «дослідницький потяг», а Р. А. Батлер [13] – потяг до «зорового обстеження».
(Невірно) У цьому зв’язку Х. Ф. Харлоу [55] постулював, наприклад, існування «маніпулятивного потягу», К. С. Монтгомері [38]– «дослідницький потяг», а Р. А. Батлер [13] – потяг до «зорового обстеження».
4. Якщо посилання ставиться в кінці речення, крапка ставиться після посилання без пробілу.
Схема: Текст або цитата [8]. (Текст або цитата – пробіл – посилання в квадратних дужках – крапка).
Наприклад:
(Вірно) Уотсон вважав, що люди діють, як машини, і що їх поведінку в якості споживачів можна контролювати і передбачати так, як і поведінку інших машин [13].
(Невірно) Уотсон вважав, що люди діють, як машини, і що їх поведінку в якості споживачів можна контролювати і передбачати як і поведінку інших машин. [13]
Зверніть увагу!Такі знаки пунктуації, як три крапки, знак питання, або знак оклику в наукових текстах після посилань вживаються вкрай рідко. Пунктуація при їх вживанні така ж, як і при вживанні інших розділових знаків.
Наприклад:
(Вірно) Чим це не опис «стокгольмського синдрому»? І чим не варіант «ідентифікації з агресором», описаної мало не сторіччям пізніше Анною Фрейд [6]?
(Невірно) Чим це не опис «стокгольмського синдрому»? І чим не варіант «ідентифікації з агресором», описаної мало не сторіччям пізніше Анною Фрейд? [6].