- •5. Міф як уособлення первісного синкретизму
- •6.Героїчні міфи: етапи героїзму
- •7.Анімізм як риса міфологічної свідомості
- •8.Антропоморфізм як риса міфологічної свідомості
- •9.Фетишизм як риса міфологічної свідомості
- •10.Відображення матріархату в міфології доолімпійського періоду
- •11. Відображення патріархальних відносин в олімпійській міфології
- •12.Поняття про епос. Своєрідність епічної фабули та епічного героя
- •13. Героїчний епос Давньої Греції: шляхи виникнення, форми побутування, ідейний змістпочинається еллінський епос двома епічними поемами Гомера- "Іліада" і "Одіссея", які визначають як героїчний епос.
- •14.Принципи епічної характеристики героїв в поемі Гомера «Іліада»
- •15. «Антипсихологізм» Гомера: сутність, ознаки, форми вияву
- •16. Естетична основа поем Гомера і родовий світ
- •20. Жанрові ознаки давньогрецької елегії
- •21. Жанрові ознаки ямбічної лірики
- •22. Характер ліричного героя в поезії Архілоха
- •27. Походження грецької трагедії та її структура
- •28. Есхіл як «батько трагедії»: естетичні особливості драми
- •29. Ідейний зміст трилогії Есхіла «Орестея»
- •29. Ідейний зміст трилогії Есхіла «Орестея»
- •30. Утвердження ідеї індивідуалізму в трагедії Есхіла «Прометей прикутий»
- •31. Художні новаторства драматургії Софокла
- •33. Філософсько-психологічна трагедія Евріпіда
- •34. Походження комедії: значення елементів фольклорної обрядовості
- •35. Комедії Арістофана: тематика, структура, засоби комічного
- •39. Періодизація літератури Давнього Риму
- •41. Любовна елегія Катулла: ліричний герой, засоби психологізму, стиль
- •42. Література доби Августа: умови розвитку та значення державної ідеології
- •43. «Буколіки» Вергілія як зразок пасторальної поезії
- •47. Жанрове розмаїття творчості Горація
- •48. Оди Горація: ідейно-політичний зміст, стильові особливості
- •50. Основні теми поезії Горація. Втілення філософії «золотої середини»
- •51. «Скорботні елегії» Овідія: історія створення, провідні мотиви
- •52. «Наука кохання» Овідія: своєрідність жанру та засоби психологізму
- •54. Значення фольклорних та міфологічних елементів в романі Апулея «Золотий віслюк»
41. Любовна елегія Катулла: ліричний герой, засоби психологізму, стиль
Найталановитіший з гурту неотериків Гай Валерій Катулл (87 – 54 р. до н.е.) – автор епіліїв, послань та любовних елегій. Передусім, любовні елегії, присвячені коханій, оспіваній поетом під ім’ям Лесбії, прославили ім’я Катула. Цим псевдо¬німом поет виразив свою прихильність до творчості грецької поетеси Сапфо, яка жила на о. Лесбос. Він наслідував її поетичні прийоми й мотиви і спочатку цілком в дусі Сапфо передавав сентиментальний характер своїх любовних переживань. Для жанра любовної елегії, що лише почав формуватися, характерне не лише безпосереднє, щире відображення любовного переживання, а й деяка сюжетність, оповідь про перипетії історії кохання. Саме присутність сюжетних деталей дозволяє встановити картину стосунків Катулла і Лесбії і сприяє об’єднанню певної кількості віршів у цикл. Катулл успадкував від Сапфо невеликий обсяг вірша, камерну, інтимно-нсихологічну тематику, увагу до маленьких гарних пред¬метів, а також щирість поетичного тону, емоційно-психологічну відкритість. Як і Саифо, він кожний свій вірш присвячує комусь. Відмінність полягає хіба що у мові. У Сапфо мова вишукана, а Катулл не нехтує розмовними інтонаціями, нерідко застосовує брутальні вирази. Ще одна суттєва відмінність від Сапфо – це подекуди різкуватий гумор. Любить він закінчувати твір яскравим і винахідливим дотепом.
героїнею Катулла є жінка з вищого середовища — Клодія (Лесбія), а ставлення до неї набуває трагічного відтінку. Лесбія викликає в Катулла роздвоєність почуття. Катулл відкриває нову якість у психології любові — піднесено-духовне ставлення до коханої. Відкриття «духовної любові» — величезне новаторство й своєрідність Катулла, що вирізняє його з усієї античної поезії і робить близьким до поезії Нового часу: в античності він не мав попередників і послідовників. Античність не знала ідентичного європейському поняття «платонічна любов», воно виникло лише завдяки любовній ліриці провансальських трубадурів. Відкривши духовну любов, Катулл так і не знайшов словесного оформлення своєму почуттю, називаючи його то «союзом святої дружби», то «любов'ю, як у батька до дітей».
Любовна лірика Катулла сповнена виразами й зворотами, властивими поетам поетам-александрійцям. Але його відрізняє від них найголовніше — надзвичайна щирість почуттів. Без усяких жартів чи двозначності александрійців він розповідає про найінтимніше почуття, що охопило його. У цій любовній сповіді немає й натяку на сором'язливість поета, лише відвертість, що підкоряє і переконує в чистоті його переживань. Любовна лірика Катулла завдяки цьому перекликається з кращою лірикою нових часів. Вона безперечно вплинула на пізнішу літературу «віку Августа», але незабаром ця класична література відтіснила Катулла на другий план, і вже з кінця ІІ -початку ІІІ ст. н. е. його твори майже втратили свою колишню популярність.
42. Література доби Августа: умови розвитку та значення державної ідеології
Золоте століття римської літератури.
Цей період збігається із правлінням принципату Августа. Август прийшов до влади після громадянських воєн. Після смерті Цезаря перемагає Октавіан, Август - прізвисько, "священний", тому що приніс на римську землю мир. Державі була потрібна ідеологія. Початок - роздача орних земель ветеранам своїх військ, тому що вважав, що праця на землі облагороджує. Август розумів, що без культури немає ідеології. У нього був багатий друг - Меценат. Він створює умови для бідних поетів, а ті підтримують Августа. У цей гурток входили: Вергілій, Горацій, Проперцій, Варій Руф, Азінній Палліон. Вони ніби поділили жанри літератури. На противагу цьому гуртку створюється коло Корвіна Мессала: Тібул і Овідій.