5. Міф як уособлення первісного синкретизму

Синкретизм (злиття усього з усім) – міфологія зливається з усім, що входить до неї, з усіма її компонентами: мистецтво, релігійний культ, етичні норми, естетичні цінності об’єднуються в єдину образну міфологічну картину світу, поєднуючи в собі дійсне і бажане, реальне і фантастичне, природнє і трансцендентне. В такому ракурсі міф виступає умовою будь якої культури, адже з його допомогою складаються та оформлюються цілісні орієнтири.

6.Героїчні міфи: етапи героїзму

Героїчні міфи це міфи про героїв, які можуть бути або дітьми богів від смертної жінки, як у Давньогрецькій міфології, або просто легендарними фігурами епосу. Типовим сюжетом героїчного міфу є незвичайне дитинство героя (які-небудь особливі здібності, сирітство, особлива доля), часте вигнання, здійснення подвигів, перемога над чудовиськами, порятунок прекрасної дівчини, повернення й весілля. Багато героїчних міфів в алегоричній формі оповідають про формування особистості й придбання статусу в суспільстві, тим самим виконуючи повчальну функцію.

Три етапи героїзму. В сюжетно-тематичному плані доцільно виділити в розвитку героїчної міфології три етапи. Для них характерна одна модель сюжету: герой вступає у двобій або змагання з хтонічною потворою і перемагає її. А.Ф.Лосев тлумачить змагання героя з хтонічною потворою як відображення історичної боротьби патріархального права з матріархальним. Майже в усіх випадках хтонічні потвори виступають як істоти жіночої статі. 1)«Етап Геракла». Цього героя уявляли з важкою палицею і в лев'ячій шкурі, що свідчить про виникнення образу в дометалеву добу, коли одяг ще не ткали. Цей популярний герой, що звершив 12 знаменитих подвигів за наказом боягузли-вого царя Еврісфея, вступав у двобій з хтонічними чудовиськами і перемагав їх за допомогою грубої фізичної сили (Немейський лев, Лернейська гідра, Стимфалійські птахи, Критський бик, коні Діомеда, корови Геріона, пес Кербер та ін.). Зв'язок образу з функцією шамана найяскравіше виявляється в міфах, де він тримає небесне склепіння (міф про яблука Гесперид) або сходить в підземне царство Аїда (міф про пса Кербера). 2)«Етап Одіссея». Герой перемагає хтонічних чудовиськ за допомогою не стільки фізичної сили, скільки розуму, хитрості, спритності. Його стосунки і конфлікти з довкіллям урізноманітнюються (в число його подвигів входить перемога і над женихами). Гомер постійно називає Одіссея «хитромудрим», «хитрим». При цьому Одіссей користується порадами богів — Афіни, Гермеса та інших. Рудіментарний зв'язок з чаклунством виявляється в XI пісні, де герой спускається в підземний світ і спілкується з предками, зокрема з матір'ю. До цієї ж групи належить і Едіп, що також перемагає за допомогою розуму. Він єдиний з людей розгадує важку загадку Сфінкса, і Сфінкс втрачає свою злу силу, стає нешкідливим для людей. 3) «Етап Персея». Третій етап умовно назвемо «етапом Персея». Герой також вміє перемагати чудовисько за допомогою хитрості розуму — у двобої з медузою Горгоною він дивиться в її віддзеркалення у своєму відполірованому до блиску мідному щиті. Проте з'являється і зовсім новий елемент: перемігши іншим разом страшне чудовисько, він звільняє і одержує як дорогоцінну здобич і винагороду за звитягу вродливу дівчину Андромеду. Цей третій етап показує, що закінчилася боротьба між чоловіком і жінкою за владу і вплив у роді. Місце жінки визначилося. Це дозволило чоловікові іншими очима поглянути на жінку. Тепер він відкриває в ній естетично високі якості — фізичну вроду