План 21 Тема: Географічні назви у професійному мовленні

Мета: закріплення набутих умінь і навичок передавання звуків у географічних назвах українською мовою.

1. Особливості використання географічних назв у текстових документах.

2. Правила відмінювання українських географічних назв.

3. Іншомовні географічні назви,правила їх передачі українською мовою.

4. Розписка.

Реферат на тему: Походження назв населених пунктів України.

Основна література: 1-8.

Додаткова література: 12-21.

Методичні поради

Розглядаючи перше питання, потрібно сказати, що географічні назви поділяються на власні й невласні. Невласні назви – це географічна номенклатура: місто, село, селище, хутір, гора. долина, яр, річка, море. озеро. Власні географічні назви позначають єдині, індивідуалізовані реальні об’єкти: Київ, Запоріжжя, Дніпропетровськ; Дніпро, Псьол; Карпати, Альпи; Байкал, Балхаш. Чимало географічних назв передається словосполученням: Західна Європа, Великий Токмак, Мінеральні Води, Біла Церква, мис Доброї Надії. Географічні назви транслітеруються: Аюдаг (Ведмідь Гора), Алмати (Яблуневе).

Для уникнення можливих неточностей і непорозумінь в офіційних документах, повідомленнях, військовій та географічній літературі не узгоджуються з пояснюваною родовою назвою у формі непрямого відмінка прикладки, що означають назви: міст (Народився в місті Запоріжжя), станцій (Під’їхали до станції Біла Церква), сіл (Родом із села Житні Гори), аулів (Виїхав з аулу Агарак), республік (Учора повернувся з Республіки Ємен). При відсутності слів місто, село, застава, острів й под. назви відмінюються (Надійшли вітання від колег з Одеси).

Відповідаючи на друге питання, потрібно зауважити, що всі географічні назви ставляться в тому відмінку, якого вимагає контекст. Якщо вони належать до однієї з відмін, то відмінюються як іменники цієї відміни, зберігаючи при цьому всі можливі чергування голосних (Київ – Києва) та приголосних звуків (Владивосток – Владивостоці).

Географічні назви з прикметниковими закінченнями відмінюються як звичайні прикметники: Веселе, Веселого, Веселому, Веселе, Веселим, Веселому. Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника та присвійного прикметника відмінюються лише у другій частині: Ростов-на-Дону, Ротова-на-Дону, Ростову-на-Дону, Ростов-на-Дону, Ростовом-на-Дону, Ростові-на-Дону.

Не відмінюються географічні назви (переважно іншомовні), що закінчуються на -е (-є), -і (-ї), -о, -у (-ю): Туасне, Капрі, Баку, Порт–Луї тощо.

Аналізуючи третє питання, потрібно зазначити, що географічні назви слов’янських та інших країн передаються в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції. Потрібно простежити передачу українською мовою російських літер е, ё, и, враховуючи всі правила.

У четвертому питанні потрібно зазначити, що розписка – це документ, що підтверджує певні дії, а саме – передачу й одержання документів, грошей, літератури, матеріальних цінностей тощо і є завірений підписом одержувача. Розрізняють приватну розписку, коли одна особа отримує щось від іншої, та службову, коли особа або представник установи отримує матеріальні цінності чи документи від будь-якої організації, закладу. У службовому варіанті треба зазначити, на підставі якого розпорядження, наказу чи іншого документа передано й отримано цінності. У приватному варіанті підпис особи, яка дає розписку, засвідчується керівником установи чи підрозділу або нотаріальною конторою. Укладається розписка лише в одному примірнику.