Зміст практичних занять:

Тема 1. Культура київської держави – 2 год. План практичного заняття:

1. Матеріальна і духовна культура східних слов’ян.

2. Хрещення Київської Русі і розвиток культури.

3. Писемність і літературна традиція.

4. Освіта та наукові знання.

Тематика рефератів:

1. Феномен двовір’я в українській культурі.

2. Перші бібліотеки Київської Русі.

3. Наукові знання в Київській Русі.

4. «Повість минулих літ» та етапи її формування.

5. Архітектура та містобудування.

6. Сакральна архітектура Київської Русі.

7. Особливості давньоруського малярства. Фрески та мозаїки Софії Київської.

Література:

1. Брайчевский М.Ю. Утверждение христианства на Руси. – К. : Наукова Думка, 1989.

2. Всеобщая история искусств. Академия художеств СССР. Институт теории и истории изобразительных искусств. Том 2. Искусство средних веков. Книга первая / http://www.bibliotekar.ru/Iskusstva.htm

3. Горський В.С. Святі Київської Русі. – К. : Абрис, 1994.

4. Ионайтис О.Б. Византийские традиции и процесс формирования философской культуры Киевской Руси / http://shkola-mysli.by.ru/01-13.html

5. Іларіон. Слово про Закон і Благодать (Літ. Переклад С.В.Бондаря) // Філософська думка. – 1988. – №4.

6. Історія української культури. За загальною редакцією Івана Крип’якевича. К. – 2002 (за виданням 1937 року) / http://litopys.org.ua/krypcult/krcult.htm

7. Історія української культури. у п’яти томах. Том 1. Київська Русь. http://litopys.org.ua/istkult/ikult.htm

8. Любимов Л. Искусство Древней Руси – М., 1974 / http://artyx.ru/books/item/f00/s00/z0000031/index.shtml

9. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К. : «Глобус» 1996.

10. Осетров Е.И. Живая Древняя Русь – М., 1976 / http://artyx.ru/books/item/f00/s00/z0000009/index.shtml

11. Рапов О.М. О дате принятия христианства князем Владимиром и киевлянами // Вопросы истории – 1984. – №6.

12. Щапов Я.Н. Княжеские уставы и церковь в Древней Руси ХІ – ХІV вв. – М. : Наука, 1972.

Хронологія подій:

VІІІ – ІХ ст. – формування ранньофеодальної держави – Київської Русі.

860 – прийняття князем Аскольдом християнства.

860-і рр. – просвітницька місії братів Кирила і Мефодія. Кирило уклав слов’янську абетку й розпочав переклад з грецької Святого письма.

955 – прийняття княгинею Ольгою християнства під час поїздки до Константинополя.

988 – офіційне запровадження християнства на Русі.

989-996 – спорудження на замовлення князя Володимира Святославича візантійськими майстрами собору Богородиці (Десятинної церкви).

990-992 – заснування митрополії в Києві.

1015-1054 – князювання Ярослава Мудрого.

1016 – створення «Руської правди».

1017-1037 – будівництво Софійського собору. При Софійському соборі створена перша на Русі бібліотека.

1037 – збудовано Золоті ворота.

1051 – заснування Києво-Печерської Лаври.

1051 – обрання Іларіона без санкції константинопольського патріарха першим київським митрополитом. Перша спроба автокефалії.

1051 – «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона.

1054 – завершення розколу християнства на православ’я та католицизм.

1056-1057 – «Остромирово Євангеліє».

1073-1078 – будівництво Успенського собору Києво-Печерської Лаври.

1096 – «Повчання дітям» Володимира Мономаха.

1108-1113 – будівництво Михайлівського Золотоверхого собору Михайлівського монастиря.

1113 – «Повість минулих літ».

1185 – «Слово о полку Ігореве».

1187 – перша літописна згадка терміну Україна.

1250 – заснування Львова.

Терміни:

Політеїзм – форма вірування і культу, що полягають у поклонінні багатьом богам.

Християнство – світова релігія, що з’явилась в І ст. у східних провінціях Римської імперії. Основа вчення – Новий Заповіт, оснований на Старому Заповіті з доповненнями віри в месіанство та божество Ісуса Христа, спокутування гріхів, Святі Тайни, загробне життя, воскресіння мертвих.

Церква – 1) приміщення, де відбувається релігійний культ; 2) релігійна організація, об’єднана однаковими догмами та обрядами.

Хрестово-купольний храм – тип християнського храму, що виник у середні віки. Основною рисою таких храмів є те, що їх внутрішній простір, перекритий склепіннями, у плані мав форму хреста, над середньою частиною якого височів головний купол. За допомогою підпружних арок та парусів (спеціальних будівельних конструкцій) купол з барабаном спирався на чотири стовпи.

Умови для розвитку культури:

Київська Русь – одна з великих, могутніх і культурно розвинених країн середньовічної Європи. Культура цієї держави посідала значне місце культурогенезі Європи та впливала на процеси розвитку європейської та світової культури. З князями Київської Русі підтримували родинні, політичні, економічні та культурні зв’язки правителі Візантії, Франції, Німеччини, Швеції, Данії, Польщі.

Володимир спробував подолати розповсюдження християнства шляхом створення інтернаціонального язичницького пантеону на чолі з Перуном. І лише тоді, коли ця спроба виявилася невдалою, Русь була християнизована. Розповсюдження християнства проводилось князівською владою й церковною організацією насильно, опір якому чинили не лише жерці, але й різні прошарки населення. Християнство в силу свого песимістичного світосприйняття та світовідношення (ідея загальної гріховності, культ страждання, ідеалізація аскетизму) було спрямоване проти оптимістичного, орієнтованого на реальне життя, демократичного за духом відношення слов’ян до дійсності. Для ХІ-ХІІ ст. характерно оязичене християнство. Народне язичництво не зникло з прийняттям християнства, але, перетворюючись саме, воно також видозмінювало важливі обряди та догматичні положення прийнятого християнства.

Особливості розвитку культури:

За стилем київські церкви належали до візантійського стилю. За основу культових споруд на Русі був узятий хрестово-купольний тип храму. Згідно з візантійською традицією куполи покривали свинцевими, позолоченими або забарвленими в зелений колір листами. Обидва кольори вважалися у Візантії священними. Початок кам’яного культового будівництва пов’язується з побудовою у Києві в 989-996 рр. церкви Богородиці, або як її називали в народі, – Десятинної. Пам’ятники архітектури світового значення: Київській Софійській собор, ансамбль Києво-Печерської лаври, Золотоверхий Михайлівський собор.

Провідними жанрами образотворчого мистецтва Київської Русі були мозаїка, фреска, іконопис та книжкова мініатюра. Найбільш знаменита мозаїчна Богоматір-Оранта (Софія Київська).

В основі матеріальної культури Київської Русі – традиція східнословянських племен. До декоративно-прикладного мистецтва належать: вироби з дерева, металу, кістки, каменю, глини. Твори прикладного мистецтва часто виконували подвійну роль прикрас і амулетів. Була відома така ювелірна техніка: чорніння срібла, лиття з дорогоцінних металів, карбування, інкрустація, техніка скані (узори з тонких металевих ниток) і зерні (прикраси з напаяних дрібних металевих кульок). Техніка перегородчастої емалі (нею прикрашалися звичайно коштовні вироби з золота: діадеми, ланцюжки у вигляді медальйонів, хрести, ікони, обкладинки книг тощо).

Отже, утворення Київської Русі мало велике історичне та культурне значення як для слов’янських так і неслов’янських народів. Її економічні та культурні досягнення ставали культурним надбанням латишів, естів, весі, мері, мордви, тюркських народів, які частково етнічно і політично консолідувались у складі Київської Русі.