1. Як ви розумієте вислів Трістана Аннаньеля: «на початку ХХ ст. традиційні релігії являють собою вже деякі ідеології, що плетуться в хвості могутніх масових рухів, таких як націоналізм, лібералізм, соціалізм».

2. В яких умовах розвивалась українська культура на початку XX ст.?

3. Охарактеризуйте розвиток української освіти у вказаний період.

4. Дайте коротку характеристику принципам культурної політики радянської влади в Україні 1921-1939 р.

5. Що ви можете сказати про Розстріляне відродження?

ТЕМА 6. КУЛЬТУРА УРСР ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ – 2 год.

План практичного заняття:

1. Радянська державна політика у сфері культури часів Другої світової війни.

1. Мілітаризація мистецького життя часів війни.

2. Німецька окупаційна політика у соціокультурній сфері в рейхскомісаріаті «Україна» (1941-1944 рр.).

Тематика рефератів:

1. Повсякденне життя місцевих мешканців часів німецької окупації.

2. Преса та радіо часів війни: особливості функціонування.

Література:

1. Волошин Ю. Українська православна церкви в роки нацистської окупації (1941 – 1944). – Полтава : Б.в., 1997.

2. Довженко о. Щоденник / http://lib.Ru/su/ukraina/dovzhenko/shchoden.Txt

3. Косик в. Україна і Німеччина у другій світовій війні. – Париж; Нью-Йорк; Львів : б.В., 1993.

4. Українська культура ХХ ст. / Клименко В.А. Культурологія. – К., 2007 / http://sumdu.telesweet.net/doc/lections/Kulturologiya/index.html

Хронологія подій:

1939 – початок Другої світової війни.

1941-45 рр. – війна СРСР з фашистською Німеччиною.

1943 – створена Рада в справах Російської православної церкви при РНК СРСР.

1944 – створена Рада в справах релігійних культів.

Умови для розвитку культури:

З початком війни радянського Союзу з фашистською Німеччиною всі українські культурні установи, визначні представники наукової, технічної, творчої інтелігенції в обов’язковому порядку мали бути евакуйовані на Схід. В столицю Башкирії Уфу була евакуйована АН УРСР, творчі союзи (письменників, композиторів, художників), Київська опера. Евакуйовані були вищі учбові заклади з викладачами та студентами. В евакуації опинилися письменники М.Рильський, П.Тичина, В.Сосюра, А.Малишко, Л.Первомайський, Ю.Яновський та ін. На замовлення їх творчість обмежувалася головним чином воєнно-патріотичною тематикою. В Сибір та Середню Азію були евакуйовані 35 театрів з України.

О.Довженко зняв документальні стрічки «Битва за нашу радянську Україну» та «Перемога на Правобережній Україні» (1943). Сценарій О.Довженка «Україна в огні» Сталін спочатку сприйняв схвально, потім піддав розгромній критиці (див. наведені джерела).

У фільмах воєнних років за вказівкою Сталіна пропагувалася ідея швидкої та легкої перемоги над фашизмом. Ворога показували карикатурно (наприклад картини І.Пир’єва «Секретар райкому» (1942 р.), М.Калатозова «Непереможні»).

Окупована територія. Українська культура опинилася перед загрозою повного знищення (див. наведені джерела). Вищі навчальні заклади зачинено, музеї пограбовані.

Духовне життя. Воєнні роки майже для всіх релігійних культів були часом поновлення діяльності та легального існування: на окупованій території це відбувалося з дозволу німецької влади, на звільненій – санкціоновано радянським урядом, яке тимчасово послабило утиски на церкву, використовуючи її авторитет для посилення патріотичних настроїв населення.

Джерела секретна німецька інструкція щодо україни. Листопад 1942 р.

1. Наші вороги: комуністи, прихильники Бандери, партизани.

2. Школи тільки 4-класові. На другий рік (1943 р.) закрити.

3. «Просвіти» обсервувати. Там діють Б (бандерівці).

4. Відібрати культурно-освітні установи, театри, кіно.

5. Якнайменше наукових інституцій типу лабораторій і т.ін. Тільки таки, що необхідні для війська.

6. Церкви не допустити до згоди.

7. Не поборювати сухот, тифу. Закрити лікарні для населення. Задержати продукцію дальших місцевих лікарів.

8. Суди лише німецькі. Кожен німець – суддя.

9. Хуліганство карати тільки тоді, коли шкодить німцям.

10. Ширити аморальність – не карати за аборти.

11. Все що має хребет – зламати…

12. Партизанів і націоналістів не допускати до згоди.

13. Контроль поїздів.

14. Сексоти в заводах, цехах, церквах, підприємствах, установах і т. ін. Слідкувати за ворогами Німеччини. Попи на послуги.

15. Не говорити німцям із населенням.

Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. – Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993. – С.587.