Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Методичні рекомендації_1 (заочники)_new

.pdf
Скачиваний:
59
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
1.15 Mб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра загальної та прикладної фізики

Рег. № 15/855 – 04.10.2010

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

і контрольні завдання

 

частина І

з дисципліни

Фізика

для студентів

І курсу заочної форми навчання

напряму

6.050202

Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані

 

 

технології

галузі знань

0502

Автоматика та управління

напряму

6.050201

Системна інженерія

галузі знань

0502

Автоматика та управління

напряму

6.051301

Хімічна технологія

галузі знань

0513

Хімічна технологія та інженерія

напряму

6.051701

Харчові технології та інженерія

галузі знань

0517

Харчова промисловість та переробка

 

 

сільськогосподарської продукції

напряму

6.051601

Технологія та дизайн текстильних матеріалів

галузі знань

0516

Текстильна та легка промисловість

напряму

6.051602

Технологія виробів легкої промисловості

галузі знань

0516

Текстильна та легка промисловість

напряму

6.050502

Інженерна механіка

галузі знань

0505

Машинобудування та матеріалообробка

напряму

6.050503

Машинобудування

галузі знань

0505

Машинобудування та матеріалообробка

напряму

6.051001

Метрологія та інформаційно-вимірювальні

 

 

технології

галузі знань

0510

Метрологія, вимірювальна техніка та

 

 

інформаційно-вимірювальні технології

факультетів

 

Кібернетики

 

 

Технологій та дизайну

 

 

Машинобудування

Херсон – 2010

Методичні рекомендації і контрольні завдання (частина І) з дисципліни «Фізика» для студентів заочного відділення

Укладач: Степанчиков Д.М., кількість сторінок 88

Рецензент: к.т.н., доц. Курак В.В.

Затверджено на засіданні кафедри загальної та прикладної фізики протокол №__2__ від _23.09.2010_

Зав. кафедри_________ Шарко О.В.

Відповідальний за випуск ___Степанчиков Д.М.____

2

Вступ

Дисципліна «Фізика» разом з «Вищою математикою» і «Теоретичною механікою» складає основу теоретичної підготовки інженерів і відіграє роль фундаментальної фізико-математичної бази, без якої неможлива успішна діяльність інженера будь-якого профілю. Курс фізики являє собою єдине ціле. Вивчення цілісного курсу фізики сприяє формуванню у студентів наукового світогляду та сучасного фізичного мислення. Курс передбачає вивчення основних законів та категорій фізики, фізичних основ методів дослідження матеріалів (фізичного матеріалознавства).

Основною формою навчання студента-заочника є самостійне опанування навчального матеріалу. Для полегшення цієї роботи кафедра Загальної та прикладної фізики ХНТУ проводить читання лекцій, практичні і лабораторні заняття. Тому процес вивчення фізики складається з наступних етапів:

1.опрацювання настановних та оглядових лекцій;

2.самостійна робота з підручниками і навчальними посібниками;

3.виконання контрольних робот;

4.проходження лабораторного практикуму;

5.складання заліків та іспитів.

Контрольні роботи дозволяють закріпити теоретичний матеріал курсу.

Розв’язання задач в контрольних роботах є перевіркою ступеня засвоєння студентом-заочником теоретичного курсу.

Перша частина Методичних рекомендацій складаються з трьох розділів та десяти тем, які передбачені до вивчення у першому семестрі викладання дисципліни «Фізика» згідно з робочими програмами. Основною метою методичних рекомендацій є допомога студентам-заочникам у вивченні курсу фізики та виконанні контрольної роботи, яка передбачена у першому семестрі вивчення дисципліни. Контрольна робота складається з десяти задач (по одній задачі з кожної теми). Кожна розглянута тема складається з основних теоретичних відомостей, методичних порад щодо розв’язування задач, декількох прикладів розв’язку типових задач і списку задач контрольного завдання.

3

Визначення варіанта завдання проводиться за єдиною для всіх

контрольних робот схемою. Студент має розв’язати задачі того

варіанта, номер якого співпадає з двома останніми цифрами шифру його залікової книжки (якщо вони не перевищують 30), або з сумою останніх двох цифр шифру залікової книжки (якщо вони перевищують

30). Номери задач кожного варіанту вказано у таблиці 1.

При оформленні контрольної роботи необхідно дотримуватись наступних правил:

1.контрольна робота виконується на аркушах А4;

2.на титульній сторінці вказати номер варіанту, найменування

дисципліни, прізвище та ініціали студента, шифр його

залікової книжки;

3.контрольну роботу варто виконувати акуратно, залишаючи поля для зауважень рецензента;

4.кожну задачу починати з окремої сторінки, при цьому умову задачі переписати спочатку цілком, а потім зробити скорочений запис;

При самостійному розв’язуванні контрольних завдань студенту-

заочнику у своїх діях рекомендується дотримуватися наступної

послідовності:

1.ретельно опрацювати теоретичний матеріал, на якому базуються задачі контрольного завдання;

2.розібрати наведені приклади розв’язку задач даної теми;

3.ознайомитися з умовою задачі, обрати найбільш раціональний шлях розв’язку задачі;

4.обґрунтувати правомірність застосування обраного фізичного закону або формули до опису явища, про яке йдеться у задачі;

5.записати коротку умову задачі, для пояснення розв’язку задачі, де це необхідно, акуратно зробити схематичний рисунок;

6.скласти систему рівнянь, кількість яких неменша за кількість невідомих;

7.розв’язати отриману систему рівнянь;

8.проаналізувати отриманий результат.

4

Розв’язок задачі необхідно супроводжувати поясненнями, вказувати основні закони і формули, на яких базується розв’язок задачі. Варто уникати проміжних розрахунків і спочатку вивести остаточну розрахункову формулу у літерних позначеннях. Правильність отриманої формули слід перевірити методом розмірностей. Обчислення проводити шляхом підстановки заданих числових величин у розрахункову формулу. Точність розрахунку визначається кількістю значущих цифр у вихідних даних задачі. Константи фізичних величин треба брати з фізичних довідників.

Отриманий результат наприкінці розв’язку треба перевірити на адекватність реальним умовам, що запропоновані у задачі.

За умови вдумливого та наполегливого опрацювання теоретичного матеріалу та прикладів розв’язку задач, студенти-заочники з запропонованими задачами контрольного завдання можуть впоратися самостійно. Це сприяє розвитку творчих здібностей, вмінь та навичок.

Контрольні роботи, які представлені без дотримання правил оформлення та розв’язку, а також роботи, які виконано не за своїм варіантом,

зараховуватися не будуть.

5

Таблиця1. Номери задач індивідуальної контрольної роботи

варіант

 

 

 

 

задачі

 

 

 

 

01

1.1

2.30

3.15

4.10

5.6

6.20

7.1

8.25

9.30

10.1

02

1.2

2.29

3.16

4.11

5.7

6.21

7.2

8.24

9.29

10.2

03

1.3

2.28

3.17

4.12

5.8

6.22

7.3

8.23

9.28

10.3

04

1.4

2.27

3.18

4.13

5.9

6.23

7.4

8.22

9.27

10.4

05

1.5

2.26

3.19

4.14

5.10

6.24

7.5

8.21

9.26

10.5

06

1.30

2.1

3.1

4.1

5.30

6.19

7.6

8.15

9.25

10.6

07

1.29

2.2

3.2

4.2

5.29

6.18

7.7

8.16

9.24

10.7

08

1.28

2.3

3.3

4.3

5.28

6.17

7.8

8.17

9.23

10.8

09

1.27

2.4

3.4

4.4

5.27

6.16

7.9

8.18

9.22

10.9

10

1.26

2.5

3.5

4.5

5.26

6.15

7.10

8.19

9.21

10.10

11

1.6

2.25

3.20

4.15

5.11

6.25

7.11

8.20

9.20

10.11

12

1.7

2.24

3.21

4.16

5.12

6.26

7.12

8.10

9.19

10.12

13

1.8

2.23

3.22

4.17

5.13

6.27

7.13

8.9

9.18

10.13

14

1.9

2.22

3.23

4.18

5.14

6.28

7.14

8.8

9.17

10.14

15

1.10

2.21

3.24

4.19

5.15

6.29

7.15

8.7

9.16

10.15

16

1.25

2.6

3.6

4.6

5.25

6.30

7.16

8.6

9.15

10.30

17

1.24

2.7

3.7

4.7

5.24

6.14

7.17

8.14

9.14

10.29

18

1.23

2.8

3.8

4.8

5.23

6.13

7.18

8.13

9.13

10.28

19

1.22

2.9

3.9

4.9

5.22

6.12

7.19

8.12

9.12

10.27

20

1.21

2.10

3.10

4.20

5.21

6.11

7.20

8.11

9.11

10.26

21

1.11

2.20

3.25

4.21

5.16

6.10

7.21

8.30

9.10

10.25

22

1.12

2.19

3.26

4.22

5.17

6.9

7.22

8.29

9.9

10.24

23

1.13

2.18

3.27

4.23

5.18

6.8

7.23

8.28

9.8

10.23

24

1.14

2.17

3.28

4.24

5.19

6.7

7.24

8.27

9.7

10.22

25

1.15

2.16

3.29

4.25

5.20

6.6

7.25

8.26

9.6

10.21

26

1.20

2.11

3.30

4.26

5.1

6.5

7.26

8.5

9.5

10.20

27

1.19

2.12

3.11

4.27

5.2

6.4

7.27

8.4

9.4

10.19

28

1.18

2.13

3.12

4.28

5.3

6.3

7.28

8.3

9.3

10.18

29

1.17

2.14

3.13

4.29

5.4

6.2

7.29

8.2

9.2

10.17

30

1.16

2.15

3.14

4.30

5.5

6.1

7.30

8.1

9.1

10.16

6

РОЗДІЛ 1. МЕХАНІКА [1,3,6,8-12]

Тема 1. Кінематика поступального і обертального руху

Кінематика вивчає механічний рух тіл з геометричної точки зору. При цьому сили, що діють на тіло, не розглядаються. Основним завданням кінематики є визначення кінематичних характеристик руху тіл – їх положення (координат), швидкостей, прискорень, часу руху і т.п.

– і отримання рівнянь, які пов’язують ці характеристики між собою. Ці рівняння дозволяють за відомими характеристиками знаходити інші і таким чином дають можливість при мінімальному числі вихідних даних повністю описати рух тіл.

Методичні рекомендації

При розв’язанні задач з кінематики доцільно використовувати наступні методичні вказівки:

1.Уважно прочитати умову задачі, зробити короткий запис умови, виразити усі дані в СІ.

2.Де це можливо зробити схематичний рисунок, який пояснює зміст задачі. На рисунку вказати усі необхідні кінематичні характеристики.

3.Вибрати систему координат, вказати її початок та додатні напрямки координатних осей, вибрати початок відліку часу. Слід використовувати таку систему координат, в якій кінематичні рівняння мають найбільш простий вигляд.

4.Встановити, які фізичні закони треба застосувати до розв’язання задачі, записати відповідні кінематичні рівняння у векторному вигляді, знайти їх проекції на обрані координатні осі.

5.Виразити шукану фізичну величину через задані у задачі величини – розв’язати задачу у загальному вигляді, без підстановки числових значень.

6.Перевірити правильність загального розв’язку, підставити числові дані у кінцеву формулу. Перевірити та вказати розмірність шуканої фізичної величини.

Фізична величина

Позначення

Одиниці вимірювання

Основні

характеристики поступального

руху

Переміщення, пройдений

S

м

шлях

 

 

Координата

x, y

м

Час

t

с

Швидкість

υ

м/с

Прискорення

a

м/с2

Основні

характеристики обертального

руху

Кутове переміщення

ϕ

рад

Кутова швидкість

ω

рад/с

Кутове прискорення

ε

рад/с2

Частота обертання

ν

с-1 (Гц)

Період обертання

Т

с

Основні закони та формули

Швидкість та прискорення прямолінійного руху в загальному випадку визначаються

формулами:

 

 

 

 

 

 

υ =

dS

; a =

dυ

=

d 2 S

(1.1)

dt

dt

dt 2

Рівняння руху має вигляд:

 

 

 

x = x0

+ Sx

 

(1.2)

 

 

де x0 початкова координата тіла; Sx проекція вектора переміщення на обрану вісь.

7

1.

Рівномірний прямолінійний рух

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Умова: υ = const; a = 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

υr =

S

 

 

 

 

 

 

 

(1.3)

 

 

 

 

 

 

 

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.

Рівноприскорений прямолінійний рух

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Умова: υr const; ar = const

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

υ υ0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(1.4)

 

 

 

 

 

 

 

 

t

 

 

 

 

 

де υr0 – вектор початкової швидкості тіла

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Повне прискорення при криволінійному русі:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ar = ar

+ ar

 

a =

 

a2

+ a2

 

(1.5)

 

 

 

 

n

τ

 

 

 

 

 

 

 

 

n

τ

 

 

де

an =

υ2

– нормальне прискорення (R

радіус викривлення траєкторії у даній точці);

R

 

 

dυ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

aτ

=

– тангенційне прискорення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

Sr =υr0t +

art 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(1.6)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Sx

=

υ2 υ

2

 

 

 

(1.7)

 

 

 

 

 

 

x

0 x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2ax

 

 

 

 

 

 

Окремим випадком рівноприскореного руху є вільне падіння, коли a = g = 9,8

м

2

3.

Нерівномірний прямолінійний рух

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

с

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Умова: υ = f (t) const; a = f (t) const

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Миттєві значення швидкості та прискорення визначаються за законом (1.1). Нерівномірний рух характеризують також середньою швидкістю:

υc =

S

(1.8)

 

t

 

де S – повний шлях, пройдений тілом; t – повний час руху тіла.

Кутова швидкість та кутове прискорення в загальному випадку визначаються формулами:

ω =

dϕ

;ε =

dω

=

d 2ϕ

(1.9)

dt

dt

dt 2

 

 

 

 

Кутове переміщення, кутова швидкість та кутове прискорення є аксіальні вектори – їхній напрямок співпадає з віссю обертання тіла і визначається за правилом правогоr гвинта.

В будь-якій точці траєкторії лінійна швидкість rυ тіла спрямована по дотичній до траєкторії, а лінійне прискорення a можна розкласти на два вектори: нормальне прискорення arn і дотичне (або тангенційне)

прискорення arτ . З рисунку 1.1 видно, що

 

a = a2 + a2

 

 

(1.10)

 

n

τ

 

 

 

 

Кутові величини ϕ, ω, ε пов’язані із відповідними лінійними

 

величинами S, υ, a наступними співвідношеннями:

 

Рис. 1.1.

S =ϕR;υ = ωR; a

= εR; a

n

= ω2 R

(1.11)

 

τ

 

 

 

де R – радіус кола.

8

4. Рівномірний обертальний рух

Умова: ω = const; ε = 0; aτ = 0 ; an 0

Рівняння руху має вигляд:

ϕ = ωt

Кутову швидкість можна визначити через період та частоту обертання:

ω =

2π

= 2πν

 

 

В цьому випадку

 

 

T

 

 

 

 

 

 

 

υ =

2πR

; an =

4π 2 R

T

T 2

 

 

 

5. Рівноприскорений обертальний рух

Умова: ω ≠ const; ε = const; aτ 0; an 0

Рівняння руху та рівняння швидкості відповідно мають вигляд:

ϕ = ω0t ± εt 2

2

ω = ω0 ±εt

(1.12)

(1.13)

(1.14)

(1.15)

(1.16)

де ω0 – початкова кутова швидкість.

У цих формулах обирають знак “+” для рівноприскореного обертання, знак “–” – для рівноуповільненого.

6. Нерівномірний обертальний рух

Умова: ω = f(t) const; ε = f(t) const; aτ const; an const

Кутова швидкість та кутове прискорення визначаються рівняннями (1.9). З цих рівнянь також слідує, що

t2

t2

 

ϕ = ωdt;ω = εdt

(1.17)

t1

t1

 

Приклади розв’язування задач

Приклад № 1

Машиніст потягу, що рухається зі швидкістю υ1 = 108 км/год, помітив попереду на відстані L = 180 м інший потяг, який рухається у тому ж напрямку зі швидкістю υ2 = 32,4 км/год. Машиніст ввімкнув гальма і перший потяг отримав прискорення a1 = 1,2 м/с2. Чи достатньо

його, щоб уникнути зіткнення? Розміри потягів не враховувати.

 

 

 

L = 180 м

 

tгал – час гальмування;

 

 

 

 

 

 

υ1 = 108 км/год

 

tзіт – час до зіткнення;

 

 

 

 

ar

 

= 30 м/с

 

якщо tгал tзіт – то відбудеться зіткнення;

 

υr1

υr2

υ2 = 32,4 км/год

 

якщо tгал < tзіт – то

зіткнення можна

 

= 9 м/с

 

уникнути.

 

 

 

0

S

Х

a1 =1,2 м/с2

 

Початок координат зв’яжемо з першим

 

 

потягом, координатну вісь спрямуємо за

 

Рис.1.2.

tгал – ?

 

 

tзіт – ?

 

напрямом руху. Оскільки прискорення

 

 

 

швидкості.

 

першого потягу є гальмівним, то воно спрямоване у бік,

протилежний

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запишемо кінематичні рівняння руху для обох потягів у векторній формі:

 

 

 

r

r

ar t 2

 

 

 

 

 

S1

=υ1t +

1

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

r

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

S2

=υ2t

 

 

 

 

 

Знайдемо проекції цих рівнянь на координатну вісь та перепишемо кінематичні рівняння у скалярному вигляді:

9

OX : S1 =υ1t

a t

2

; S2 =υ2t

1

 

2

 

 

 

 

Нехай відбулося зіткнення, тоді обидва потяги одночасно знаходяться в одній точці, тобто

мають однакові координати. Запишемо рівняння

 

координат для кожного потягу, та

розв’яжемо отриману систему рівнянь відносно часу t з урахуванням, що х1 = х2.

 

 

 

 

 

x1 = x01

+ S1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a1t

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x =υ

t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= x02

+ S2

 

 

1

 

 

1

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2

 

 

 

 

= L +υ2t

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2

 

 

 

 

 

В результаті отримаємо квадратне відносно часу t рівняння:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a t 2

t(υ1 υ2 )+ L = 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Воно має два розв’язки:

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(υ

 

 

 

 

 

)m

(υ

 

 

 

 

)2 2a L

 

 

 

 

 

 

 

t1,2

 

 

 

υ

 

 

υ

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

1

 

 

 

2

 

 

 

1

 

 

2

 

 

1

 

 

 

 

Перевіримо розмірність:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

х, м

 

 

 

 

м

м2

 

 

м2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[t]=

 

 

+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

360

 

 

с

с2

 

 

с2

 

 

= с

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

315

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

с2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

180

 

 

Числова підстановка дає два позитивних кореня: t1 = 15 с;

 

 

 

 

 

t2= 20 с. Графічно розв’язок системи рівнянь подано на

 

 

 

 

 

схематичному рисунку 1.3, з якого

зрозуміло,

що

за

 

 

0

 

 

відповідь треба взяти найменший позитивний корінь,

тобто

 

 

15

20

t, с

tзіт = t1 = 15 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тепер знайдемо час гальмування першого потяга до повної

 

 

Рис. 1.3.

 

зупинки. Для цього використаємо кінематичне рівняння для прискорення:

ar = υ tυ0

Перепишемо це рівняння в проекції на вісь ОХ та у відповідних позначеннях:

a =

0 υ1

 

t

гал

= υ1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

tгал

 

 

 

a1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[t

гал

]=

 

м/ с

 

= с;t

гал

= 25с;t

гал

> t

зіт

 

м/ с2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відповідь: гальмівного прискорення 1,2 м/с2 не достатньо, щоб уникнути зіткнення потягів.

Приклад № 2

В останню секунду вільного падіння тіло пройшло половину свого шляху. З якої висоти і скільки часу падало тіло?

t1 =

Запишемо кінематичне рівняння для переміщення тіла:

h1 = h/2

r

r

 

r

2

 

 

at

 

 

g = 9,8 м/с2

S

=υ0t +

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

t – ?

 

 

 

 

Розглянемо рух тіла на всьому шляху:

h – ?

 

h =

gt 2

(1)

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розглянемо рух тіла на першій половині:

10