7.4. Евакуація уражених людей із зон зараження

Евакуація уражених людей із зон зараження здійснюється після забезпечення доступу до них і надання ним першій медичній допомозі. Вибір способу Евакуації залежить від виду і тяжкості поразки потерпілого, його стану, міри зовнішньої загрози для ураженого і рятувальника, наявних засобів транспортування, протяжності шляху евакуації.

Для розшуку, винесення і посадки уражених людей на транспорт притягуються носилкові ланки формувань різного призначення.

При евакуації ураженого за допомогою носилок його ноги мають бути у бік перенесення (геть від небезпеки). Виняток становлять евакуація по шляху, що піднімається. В цьому випадку голова ураженого обернена у бік евакуації. При перенесенні носилок команди подає той рятувальник, який коштує попереду. Рятувальники йдуть не в ногу дрібним кроком. Рух в ногу забороняється.

Місця вантаження уражених на транспорт вибираються як можна ближче до ділянок поразок поза зоною зараження і пожеж. Для відходу за ураженими в місцях їх зосередження до прибуття бригад екстреної медичної допомоги виділяється медичний персонал. Одночасно проводиться евакотранспортне сортування і організовується навантажувальний майданчик.

Евакуація здійснюється за принципом «на себе» (машинами швидкої допомоги лікувально-профілактичних установ, регіональних територіальних центрів екстреної медичної допомоги і так далі) і «від себе» (транспортом постраждалого об'єкту, рятувальних загонів, підрозділів Медицини катастроф).

Безпосередніми організаторами евакуації є відповідальні особи медичної служби або командири медичних формувань Цивільного захисту, які особисто проводять первинне эвакотранспортную сортування потерпілих, визначають черговість і спосіб їх відправки, контролюють правильність завантаження транспортних засобів.

В першу чергу евакуації підлягають особи, що знаходяться без засобів захисту органів дихання. Потім евакуювали людей, що мають протигази і вже отримали долікарську допомогу. В останню чергу евакуювали осіб, укритих в притулках з фільтровентиляційними установками. Важко уражених осіб евакуювали у супроводі медичного персоналу.

Евакуація неураженого населення, що знаходиться в притулках, будівлях, укриттях робиться пішим порядком, а також на будь-якому виді громадського і особистого транспорту.

Рятувальні роботи в осередках хімічного ураження виконуються в протигазах і засобах захисту шкіри. Тривалість роботи особового складу однієї зміни в осередку хімічного ураження залежить від часу допустимого безперервного перебування в засобах індивідуального захисту.

Залежно від обстановки роботи в осередках хімічного ураження можуть проводитися по черзі, тобто в окремих найбільш небезпечних ділянках, або одночасно - відразу на усій території. Осередки хімічного ураження вважаються ліквідованими, коли перебування людей без засобів захисту в них стає безпечним.

7.5. Способи і засоби ліквідації наслідків хімічно небезпечних аварій

При ліквідації наслідків ХНА приймаються заходи, передусім, по обмеженню і призупиненню викиду (витоку) НХР, локалізації хімічного зараження, попередженню зараження ґрунту і ґрунтових вод.

Обмеження і призупинення викиду (витоку) НХР здійснюється перекриттям кранів і засувок на магістралях подання НХР до місця аварії, закладенням отворів в місткостях за допомогою бандажів, заглушок, хомутів, перекачуванням рідини з аварійної в резервну ємність. Ці роботи здійснюються під керівництвом і безпосередньому участь фахівців промисловості, обслуговуючих аварійне устаткування або супроводжуючих НХР при перевезенні.

Обмеження розтікання НХР на місцевості здійснюється обваловкой рідини, що розлилася, створенням перешкод на шляху її розтікання, облаштуванням спеціальних пасток (виїмок, ям і так далі), збором НХР в природні поглиблення (канави, кювети, ями). Роботи ці ведуться з використанням бульдозерів, екскаваторів та ін. техніки.

Для зниження швидкості випару НХР і обмеження поширення його парогазової фази можна використати наступні способи:

- поглинання парогазової фази НХР за допомогою водяних завіс;

- поглинання рідкої фази НХР шаром сипких адсорбційних матеріалів (грунт, пісок, шлак, керамзити і так далі);

- ізоляція рідкої фази НХР пінами;

- розбавлення рідкої фази НХР водою або розчинами нейтральних речовин;

- дегазація (нейтралізація) НХР розчинами хімічно активних реагентів.

Поглинання парогазової фази НХР для обмеження її поширення робиться шляхом створення мілкодисперсних водяних завіс на напрямі поширення хмари НХР. Для нейтралізації НХР у воду можуть додаватися нейтралізуючі речовини.

Мілкодисперсні водяні завіси створюються за допомогою поливальних і пожежних машин (мотопомп), що забезпечують тиск струменя води не менше 0,6 МПа (мал. 7.4). При менших тисках, як правило, необхідна дисперсність крапель води, здатних поглинати(зв'язувати) парогазову фазу НХР, не досягається. Для створення мілкодисперсних водяних завіс в комплекті пожежних машин (мотопомп) необхідно мати спеціальні установки з відбивачами водяного струменя для кріплення брандспойтів (мал. 7.4).

Мал. 7.4. Установка водяних завіс поливальними і пожежними машинами

Поглинання рідкої фази НХР шаром сипких адсорбентів може здійснюватися розсипом (насуванням) матеріалу на рідку фазу. При цьому шар адсорбенту має бути не менше 10-15 см. Забруднений сипкий матеріал і верхній шар ґрунту (на глибину вбирання НХР) при необхідності збирається в спеціальні ємності. Їх дегазація (нейтралізація) проводиться на місці обробкою рідкими рецептурами або твердими дегазуючими (нейтралізуючими) речовинами, або вивозяться на спеціальні майданчики для дегазації (нейтралізації).

При аваріях з горючими речовинами (гідразин та ін.) невеликі забруднені ділянки можуть піддаватися випалюванню. Для цього грунт заливають пальним (гасом) і підпалюють. У міру зниження інтенсивності горіння випалювану масу перемішують, а при неможливості перемішати - випалювання повторюють.

Для ізоляції рідкої фази НХР пінами і зменшення швидкості їх випару, використовують парогенератори пожежних машин. У піну можуть вводитися дегазуючи (нейтралізуючі) добавки, які вступають в реакцію з НХР, утворюють нетоксичні або мало-леткі речовини. Спосіб ізоляції НХР пінами досить ефективний і може застосовуватися, при достатній кількості технічних засобів, на великих площах.

Найбільш же доступним способом зниження швидкості випару НХР є розбавлення рідкої фази НХР струменем води або розчинами нейтралізуючих речовин. Вода або розчини нейтралізуючих речовин можуть подаватися у вогнище аварії мілкодисперсної або компактної струменями.

Мілкодисперсна струмінь, що подається у вигляді «парасольки», забезпечує дегазацію (нейтралізацію) як рідкої фази, так і абсорбцію з одночасною нейтралізацією пари НХР. Компактний струмінь використовується для нейтралізації концентрованих кислот, окисників і інших речовин, що бурхливо реагують з водою.

Мілкодисперсна струмінь може створюватися з використанням прямих брандспойтів пожежних машин, мотопомп та ін. засобів. При цьому вода повинна подаватися високо вгору, що забезпечує отримання спадаючого, роздробленого струменя.

Мілкодисперсні струмені можуть генеруватися військовими тепловими машинами ТМС-65 (мал. 7.5)

Мал. 7.5. Теплова машина для спеціальної обробки техніки ТМС- 65

Що має місце нагрів води в ТМС - 65 зменшує розчинність в ній пари НХР, але не робить істотний вплив на процес нейтралізації, оскільки у міру видалення водяного струменя від сопла реактивного двигуна температура різко знижується.

Газовий потік машини ТМС- 65 можна використати для відриву хмари НХР (наприклад, аміаку) від землі для захисту об'єктів від дії пари (аерозолі).