9.6. Дезактивація води

У тих випадках, коли немає можливості отримувати воду з незабруднених джерел, здійснюють її дезактивацію наступними способами:

• фільтрування через ґрунтові фільтри і інші матеріали, що фільтрують;

• фільтрування з іонним обміном;

• перегонка.

Для забезпечення незабрудненою водою особового складу формувань і населення найбільш доступні перші два способи, інші вимагають наявності спеціальних технічних засобів.

При коагуляції у воді розчиняються речовини, які в результаті подальшого гідролізу утворюють рихлий пластівчастий осад. Для коагуляції застосовують сірчанокислу сіль закис заліза або сірчанокислий алюміній, для прискорення гідролізу - соду або вапно.

Очистити воду найпростіше фільтруванням через шар піску. Фільтр для очищення води можна влаштувати у бочці для питної води. Для цього на дно бочки насипають шар гравію завтовшки 5-7 см, на цей шар вкладають шар деревного або активованого вугілля в тканинному пакеті завтовшки 25- 30 см, а згори шар річкового піску такої ж товщини. Швидкість фільтрації регулюють, змінюючи розмір вихідного отвору.

Очищення води способом іонного обміну ґрунтоване на здатності рухливих груп полімерних молекул іонітів (катіонів або аніонів) вступати в реакцію обміну з іонами, що знаходяться у воді. Оскільки у воді забрудненої продуктами ядерної аварії, невелика доля розчинених радіоактивних речовин міститься виді катіонів, то для очищення води використовують тільки катіони (сульфовугілля).

Суть очищення води перегонкою полягає у випарі води з подальшою конденсацією пари, при цьому отримують воду, очищену від мінеральних солей і розчинених радіонуклідів.

9.7. Захист внутрішніх органів

Для попередження накопичення радіоактивних ізотопів в організмі рекомендують застосовувати їх стабільні елементи. Так, для захисту щитовидної залози від радіоактивних ізотопів йоду дітям і дорослим впродовж перших днів дають пігулки з йодистим калієм. Поглинання радіоактивного йоду щитовидною залозою призупиняється зазвичай через 5 хвилин після прийому 100 мг стабільного йоду. Максимальний ефект від використання стабільного йоду досягається у разі, якщо пігулки починають приймати до початку надходження радіоактивного йоду в організм. Прийом стабільного йоду через 6 годин після разового вступу йоду - 131 знижує дозу ізотопів, що поступають в щитовидну залозу, приблизно в 2 рази, якщо відкласти прийом на добу, доза зменшиться трохи.

Для зв'язування радіоактивного стронцію в шлунково-кишковому тракті запропонована значна кількість різних препаратів. Встановлено виражене обмеження резорбції стронцію у катіонообмінних смол.

Активованої сірчанокислої барії, солей альгінової кислоти, високо окисленої целюлози і ряду інших речовин. Високу захисну ефективність має препарат полісурмин.

Фероціанід заліза при пероральному введенні не лише запобігає всмоктуванню цезію - 137, але і прискорює виведення радіоізотопу, що вже депонує. Колоїдно-розчинні препарати фероціанідів приблизно в 1,5 разу ефективніші, ніж нерозчинні. Розчинні фероціаніди кобальту практично не відрізняються по ефективності від розчинного фероціаніду заліза (берлінській блакиті), а препарати нікелю більш діючі за останній.

Для зменшення всмоктування плутонію - 239 рекомендують використати іонообмінні смоли. Значне зниження сорбції плутонію від кишечника відбувається при застосуванні аніонітів ЕДЕ-10 і АУ-2.

Таким чином, при попаданні радіоактивних речовин в організм необхідно стимулювати природні процеси виведення. З цією метою можна застосовувати сечогінні засоби, водні навантаження і відповідні солі в порядку так званої замісної терапії, тобто вводити в організм стабільні нукліди, здатні конкурувати з радіоактивними нуклідами на окремих етапах обміну речовин. Виведення радіонуклідів прискорюють різні мінеральні і не мінеральні солі, сорбенти.

Усі невідкладні заходи по захисту людей планують заздалегідь. Основними критеріями для ухвалення рішення мають бути рівень опромінення і прогностична оцінка можливого біологічного ефекту.