Медичні аспекти аварії

Радіаційне випромінювання відбувається не лише внаслідок яких-небудь неполадок в ядерних установках або після ядерного вибуху. Усе живе на Землі, так або інакше, перебуває під впливом радіаційного фону. Він складається з двох складових: природного фону і так званого техногенного, такого, що є наслідком технічної діяльності людини. Природний фон формується за рахунок космічного випромінювання і процесів тих, що відбуваються в надрах Землі. Техногенні джерела радіаційного фону формуються за рахунок рентгенівських медичних обстежень, перегляду телепередач, перебування в сучасних будівлях, участі у виробничих процесах і інших чинників. У результаті кожен житель Планети отримує в середньому в рік радіаційну дозу 300-500 мілібер (мбер). Бер - одиниця опромінення еквівалентна 1 рентгену застосовується для оцінки небезпеки іонізуючого випромінювання для людини. Учені визначили, що клінічно визначаються незначні короткочасні зміни складу крові при опроміненні дозою 75 бер, а одноразово отримана доза вважається смертельною в 600 - 700 бер.

Несприятливі наслідки опромінення можуть виникнути в двох випадках. Перше в результаті інтенсивного короткочасного опромінення і друге - як підсумок відносно тривалого опромінення малими дозами.

На майданчику Чорнобильської АЕС - стався перший випадок, де частина персоналу і пожежники опинилися в зоні високого опромінення. В результаті у деяких з них виникла променева хвороба. У тому числі і важкій формі.

Як відомо, 28 чоловік померло в перший місяць після аварії, і ще 15 чоловік згодом від променевої хвороби.

З підозрою на діагноз гостра променева хвороба різного ступеня тяжкості було госпіталізовано 237 чоловік. 4-а міра променевої хвороби була відмічена у 21 людини (20 з них померли, один на той період живий), 3-а міра - у 21 людини (7 померли, 14 на той період живі);

2-я міра - у 53 чоловік (1 помер, інші на той період живі), 1-а міра - у 50 чоловік (на той період усі живі).

Серед населення 30-ти кілометрової зони і інших районів випадків захворювання гострою променевою хворобою не відзначалося. Але інтенсивне випромінювання обмежене в просторі. Досить віддалитися від радіоактивного джерела буквально на лічені метри, так воно швидко зменшується.

При опроміненні малими дозами з'являються ефекти, які проявляються лише у невеликої частини людей. Проте, потенційне збільшення числа ракових захворювань, в районах тих, що піддалися найбільшому радіоактивному забрудненню за розрахунками Міністерства охорони здоров'я оцінюється в 1-1,5%, а рівень негативних генетичних наслідків відповідно - 0,5%. Також прогнозувався рівень розвитку лейкемії в уражених районах.

У 1986-1987 роках в районах по ліквідації наслідків катастрофи брало участь близько 600 тисяч чоловік, з них 200 тисяч (2/3) чоловік отримали підвищені дози опромінення. За 10 років після аварії померло 170 тисяч чоловік з числа потерпілих від катастрофи на ЧАЕС. Більше 4 тисяч чоловік з них - ліквідатори.

У зв'язку з катастрофою на Україні зменшилася кількість здорових людей з 64% до 19% у дорослих і з 81% до 32% у дітей. У людей і тварин тривають мутації(якщо раніше випадки потворності складали соті долі відсотка, то тепер 24%). Захворюваність дітей, які постраждали від аварії, починаючи з 1992 року, на 20% перевищує надзвичайний рівень.

За даними Міністерства охорони здоров'я України близько 1,5 мільйонів дітей в тій чи іншій мірі відчувають на собі наслідки цієї технічної катастрофи - лейкоз, анемія, захворювання ендокринною серцево-судинною систем, природжені недоліки, хвороби нервової системи і органів травлення. Нині на обліку перебуває 2500 дітей-інвалідів Чорнобиля, зареєстровані близько 1000 випадків раку щитовидної залози, який до аварії практично не діагностувався.

Аналіз діагностики захворювань дорослих людей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, свідчать про наявність негативних змін в стані їх здоров'я. За ці роки спостерігалося постійне зростання новоутворень в т.ч. злоякісних, хвороб органів травлення, дихання, кровообігу, щитовидної залози (рак щитовидної залози реєструється в 10 разів частіше, ніж до аварії).

Разом з опроміненням отриманою людиною ззовні, радіонукліди можуть потрапляти всередину організму людини, наприклад, з їжею, водою, повітрям та ін. В цьому випадку говорять про внутрішнє опромінення, у якого свої особливості. Кожен радіонуклід поводиться по-своєму, має свої точки прикладення. Наприклад, при надходженні в організм радіоактивного йоду, 30% його накопичується в щитовидній залозі. Стронцій концентрується в кістках, цезій розподіляється рівномірно в м'язовій тканині. Окрім накопичення радіонуклідів в організмі, радіобіологією враховується період напіввиведення - час, за який кількість радіоізотопу, що потрапив в організм, скорочується наполовину. Для цезію - 137 цей період - 110 діб, йоду - 131 - 7.5 діб. Радіаційну обстановку в Чорнобилі в основному визначав цезію - 137. Але існували і інші, довгоживучі радіонукліди, що потрапили в організм людини.

При довгостроковому опроміненні малими дозами іонізуючого випромінювання спостерігається постійний розвиток патологічних процесів. Більше 3 мільйонів чоловік піддаються дії малих доз в умовах обмежень в поведінці.

Проблеми оцінки довгострокового впливу на організм малих доз радіоактивного випромінювання належать найбільш актуальних.

Всього, згідно з останніми даними, внаслідок Чорнобильської катастрофи на Україні:

- постраждали 3 мільйони 230 тисяч чоловік (піддалися опроміненню - 669 тисяч чоловік);

- з них: 2 мільйони 350 тисяч чоловік мешкають на зараженій території;

- більше 358 тисяч чоловік проймали участь в ліквідації наслідків катастрофи;

- 130 тисяч чоловік були евакуйовані або були виселені пізніше в 1986-1990 роках;

- цей важкий спадок для сьогодення і майбутніх поколінь.