- •Тема 1. Історичний аспект виникнення і розвитку банківських систем
- •1.1. Економічна природа функціонування банківських систем
- •1.2. Трансформація банківських систем на різних етапах розвитку суспільства
- •Розвиток банківських систем при капіталізмі
- •Розвиток банківських систем при соціалізмі
- •1.3. Види банків. Особливості діяльності комерційних банків
- •1.4. Вплив банківських систем на темпи і пропорції економічного розвитку
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Тема 2. Банківські системи в економіці держави
- •2.1. Особливості функціонування банківської системи в умовах ринку
- •2.2. Класифікація та функції банків у сучасних банківських системах
- •2.3. Організаційні банківські структури
- •2.4. Взаємозв'язок банківської системи з іншими системами та ринками
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Тема 4. Банківська система Сполучених Штатів Америки
- •4.1. Історичні передумови виникнення банківської системи
- •4.2. Федеральна резервна система: створення та організаційна структура
- •4.3. Основні функції та цілі діяльності Федеральної резервної системи
- •4.4. Особливості діяльності комерційних банків
- •4.5. Банківські холдинги
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Тема 5. Банківська система Великобританії
- •5.1. Становлення банківської системи
- •4.2. Банк Англії як центральний орган банківської системи
- •Відсоткові ставки
- •Валютний курс
- •Резервна політика
- •Управління державним боргом
- •Емісійний центр країни
- •Банківський нагляд
- •4.3. Функції комерційних банків та діяльність банківських об'єднань
- •4.4. Основні операції комерційних банків та їх співпраця зі спеціалізованими фінансово-кредитними установами
- •Структура банківських депозитів у Великобританії
- •Види і форми кредитних операцій
- •Страхування банківських депозитів в Англії
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Тема 6. Банківська система Канади
- •6.1. Еволюція банківської системи
- •6.2. Банк Канади - емісійний банк країни
- •6.3. Види комерційних банків у банківській системі
- •6.4. Взаємозв'язок діяльності комерційних банків з небанківською сферою
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Тема 7. Банківська система Німеччини
- •7.1. Історія створення банківської системи
- •7.2. Особливості функціонування центрального банку
- •7.3. Відомство з нагляду за кредитною справою як основний наглядовий орган у банківській системі Німеччини
- •7.4. Структура комерційних німецьких банків
- •Універсальні банки
- •Кооперативні банки
- •Спеціалізовані банки
- •Банківські союзи
- •7.5. Асортимент банківських продуктів і послуг
- •Грошові внески
- •7.6. Роль банківського сектору Німеччини у сприянні розвитку малих і середніх підприємств
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Розділ 8. Банківська система Японії
- •8.1. Історичні передумови розвитку банківської системи
- •8.2. Центральний банк Японії
- •8.3. Особливості діяльності комерційних банків
- •8.4. Проблеми функціонування та особливості регулювання банківської системи
- •8.5. Особливості міжнародної експансії комерційних банків
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Модуль 3. Банківські системи деяких пострадянських країн Тема 9 Банківська система Росії
- •9.1. Історичний розвиток банківської системи
- •10.2. Особливості функціонування центрального банку Росії
- •10.3. Другий рівень банківської системи Росії
- •10.4. Основні кризи в процесі розвитку банківської системи
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Тема 11. Банківська система Білорусі
- •11.1. Становлення банківської системи
- •11.2. Національний банк Республіки Білорусь
- •11.3. Другий рівень банківської системи Білорусі
- •11.4. Характерні риси функціонування банківської системи
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •12.1. Становлення та розвиток банківської системи
- •12.2. Реформування банківської системи
- •12.3. Основні перспективи функціонування банківської системи Казахстану
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Розділ 13. Банківська система Польщі
- •13.1. Основні етапи становлення банківської системи
- •13.2. Особливості функціонування центрального банку Польщі
- •13.3. Характеристика банків другого рівня
- •13.4. Іноземний капітал у польському банківському секторі
- •13.5. Основні банківські продукти, що пропонуються банківським сектором
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •14.1. Історія розвитку банківської системи Угорщини
- •14.2. Принципи організації та проблеми інтеграції в Європейське Співтовариство
- •14.3. Основні оператори ринку банківських продуктів та послуг
- •14.4. Проблеми капіталізації угорських банків
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •15.1. Етапи розвитку банківської системи Чехії
- •15.2. Чеський національний банк, його функції та структура
- •15.3. Комерційні банки Чехії
- •15.4. Особливості регулювання чеського банківського сектору та позиції іноземного капіталу в банківській системі
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •16.1. Коротка історія розвитку банківської системи
- •16.2. Структура банківської системи та функції її складових елементів
- •16.3. Основні банківські продукти комерційних банків
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Частина V. Міжнародна банківська система
- •17.1. Історичні передумови розвитку Європейської системи центральних банків
- •17.2. Характеристика діяльності Системи
- •17.3. Основні принципи стратегії валютної політики Європейського центрального банку
- •17.4. Взаємозв'язок Європейського центрального банку з іншими наднаціональними органами
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •18.1. Історія становлення групи Світового банку
- •18.2. Формування ресурсів групи Світового банку та його організаційна структура
- •18.3. Основи діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку
- •18.4. Інші складові Всесвітнього банку
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •19.1. Особливості становлення та основи діяльності Міжнародного валютного фонду
- •19.2. Організаційна структура управління Міжнародного валютного фонду
- •19.3. Капітал Фонду і механізм залучення фінансових ресурсів
- •19.4. Основні напрями кредитної діяльності Фонду
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •20.1. Історія створення Банку міжнародних розрахунків
- •20.2. Організаційна структура Банку
- •20.3. Функції Банку міжнародних розрахунків
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •21.1. Мета створення та особливості діяльності єбрр
- •21.2. Функції Європейського банку реконструкції та розвитку
- •21.3. Організаційна структура управління й капітальні ресурси Банку
- •21.4. Основні напрями фінансування єбрр
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •22.1. Азіатський банк розвитку
- •22.2. Міжамериканський банк розвитку
- •22.3. Ісламський банк розвитку
- •22.4. Група Африканського банку розвитку
- •22.5. Кредитні організації в рамках Європейського Союзу
- •22.6. Чорноморський банк торгівлі та розвитку
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •23.1. Особливості діяльності клубів кредиторів
- •23.1. Особливості діяльності клубів кредиторів
- •23.2. Принципи діяльності Паризького клубу
- •23.3. Умови реструктуризації боргу
- •23.4. Відмінності Лондонської о і Паризького клубів
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •24.1. Зміст і масштаби офшорних банківських операцій
- •24.2. Регулювання офшорного банківського бізнесу
- •24.3. Основні переваги офшорних банків
- •24.4. Офшорний банк - зарубіжний фінансовий центр компаній
- •Завдання і запитання для самоконтролю
19.4. Основні напрями кредитної діяльності Фонду
Основним напрямом діяльності Фонду є його кредитні операції. Згідно зі Статутом МВФ надає кредити країнам-членам для відновлення рівноваги їх платіжних балансів і стабілізації валютних курсів. МВФ здійснює кредитні операції тільки з офіційними органами кран-членів: казначействами, центральними банками, стабілізаційними фондами.
Засоби Фонду можуть поступати в розпорядження його членів у межах цілого ряду підходів і механізмів, що розрізняються в основному за видами проблем фінансування дефіциту платіжного балансу, а також рівнем умов, що висуваються МВФ. Причому ці умови є синдикованим критерієм, що включає три різні елементи: стан платіжного балансу, сальдо міжнародних резервів і динаміку резервної позиції країн. Ці три елементи, що визначають потребу у фінансуванні платіжного балансу, вважаються самостійними і кожен з них може служити основою для подачі до Фонду запиту про фінансування.
Країна, що потребує іноземної валюти або СДР, проводить їх купівлю у Фонді в обмін на еквівалентну суму в національній валюті, яка зараховується на рахунок МВФ у центральному банку даної країни. Після закінчення встановленого терміну кредиту країна зобов'язана провести зворотну операцію, тобто викупити у Фонду національну валюту, що знаходиться на спеціальному рахунку, і повернути отриману іноземну валюту або СДР. Такого виду кредити даються на термін до 3 років, рідше - 5 років. За користування кредитами МВФ стягує комісійний збір у розмірі 0,5 % від суми кредиту і відсоткову ставку за користування кредитом, розмір якої встановлюється на основі ринкових ставок, що діють у відповідний період (найчастіше це 6-8 % річних). Якщо національна валюта країн и-боржника, що знаходиться у МВФ, купується іншою країною-членом, то це вважається як погашення заборгованості Фонду.
Розміри кредитів, що надаються Фондом, і можливості їх отримання пов'язані з виконанням країною-позичальником ряду умов, не завжди прийнятних для цих країн.
Перша сума іноземної валюти, що одержується країною-позичальником у розмірі до 25 % її квоти, називається резервною часткою. її розмір визначається як перевищення величини квоти над сумою запасу національної валюти, що знаходиться у розпорядженні Фонду (на спеціальному рахунку в центральному банку країни-позичальника). Резервна частка зростає, якщо Фонд отримує у країни-позичальника її національну валюту для кредитування інших держав-членів МВФ. Сума позичок, наданих країною-членом Фонду відповідно до додаткової кредитної угоди, утворює її кредитну позицію.
Резервна частка і кредитна позиція становлять резервну позицію країни - члена МВФ. У межах резервної позиції країна-член може автоматично, на першу вимогу, отримувати кредити від Фонду, причому за користування таким кредитом країна-член не платить комісійні та відсотки, а також їй не встановлюються терміни повернення отриманого кредиту.
Засоби, що отримуються країною від Фонду понад резервну частку (вони становлять максимально 100 % від величини квоти), видаються на жорсткіших умовах: гранична величина отримуваних коштів від МВФ, коли країна повністю використовувала резервну позицію, тобто резервну частку і кредитну позицію, не повинна, як правило, перевищувати 125 % її квот. Засоби, що отримуються країною понад резервну частку, діляться на 4 частини (траншу) - по 25 % кожна, і в міру використання цих частин (траншу) отримуваного кредиту вимоги з "обгрунтованого використання" отримуваних коштів зростають. У "листі про наміри", що направляється країною-позичальником Фонду, висловлюються напрями і заходи з використання кредиту, Фонд контролює їх виконання. У тих випадках, коли, на думку Фонду, відбувається порушення країною-позичальником взятих на себе зобов'язань, кредитування скорочується, або повністю припиняється.
МВФ з початку 50-х pp. почав укладати з крашами-членами угоди про резервний кредит, або угоди "стенд бай" (англ. Standby Arrangements). За такою угодою країна-член має право отримати від МВФ іноземну валюту в обмін на національну у будь-який час, але на узгоджених з Фондом умовах.
У1974 р. була створена система розширеного кредитування, яка призначена для надання засобів в іноземній валюті країнам-членам Фонду на тривалі терміни і в значно більших розмірах. Отримати такі кредити країни-члени можуть, коли має місце серйозне порушення рівноваги платіжного балансу.
Для отримання розширеного кредиту країна-позичальник підписує з Фондом спеціальну угоду, в якій обумовлюються умови кредиту і зобов'язання, що приймаються країною. Загальний розмір кредитів, які країна-член може отримати від Фонду в межах резервних і розширених кредитів, становить протягом року до 68 % від її квоти, включаючи раніше отримані кредити -300 % від квоти.
З метою надання допомоги країнам-членам МВФ, що зазнають труднощів у економічному розвитку з незалежних від них причин, а також для сприяння у рішенні широких проблем економічного і соціального характеру Фонд створив ряд спеціальних механізмів, які надають засоби на валютних умовах. До них відносять:
• механізм компенсаційного і надзвичайного фінансування, кошти якого виділяються у зв'язку зі стихійними лихами, яких зазнали країни, непередбаченою зміною світових цін та іншими причинами;
* механізм фінансування буферних (резервних) запасів сировинних товарів, що створюються відповідно до міжнародних угод;
• механізм фінансової підтримки операцій зі скорочення і обслуговування зовнішнього боргу, який виділяє кошти країнам, що розвиваються, і які опинилися у кризовій ситуації із зовнішніми боргами;
• механізм підтримки структурних перетворень, засоби якого спрямовуються у країни, що здійснюють перехід до ринкової економіки шляхом здійснення радикальних економічних і політичних реформ;
• механізм технічної допомоги. Вона здійснюється через напрям місій у центральні банки, міністерства фінансів і статистичні органи країн, що потребують таку допомогу, посилку експертів у ці органи на 2-3 роки, проведення експертизи законодавчих документів, які готуються. Технічна допомога виражається у сприянні МВФ країнам-членам у галузі грошової, валютної політики і банківського нагляду, статистики, розробки фінансового і економічного законодавства та підготовки кадрів.
Крім вказаних механізмів, які функціонують нині, МВФ створював тимчасові спеціальні фонди, які були покликані сприяти подоланню кризових валютних ситуацій, що виникали з різних причин (наприклад, нафтовий фонд - для покриття додаткових витрат у зв'язку із значним зростанням цін на нафту і нафтопродукти; довірчий фонд - для надання допомоги найбільш бідним країнам за рахунок засобів, виручених від продажу золота із запасів МВФ тощо).