Лекція №20. Закономірності структурно-функціональної організації кровоносних судин

I. Загальні принципи будови артерій, вен і судин мікроциркуляторного русла

Артерії (aer – повітря, tereo – утримую – судини, що містять повітря) – еластичні судини з порівняно товстими стінками. Особливості:

а) не спадають навіть у порожньому стані і під час перерізування зіяють; у трупах артерії порожні, тому в давнину було уявлення, що в них циркулює повітря;

б) вільні кінці перерізаної артерії скорочуються і втягуються в краї рани, що необхідно враховувати під час операцій.

Будова стінки артерій

1. Внутрішній шар – інтима – tunica intima

- ендотелій;

- базальна мембрана (сполучнотканинна);

- підендотеліальний шар;

- внутрішня еластична мембрана.

2. Середній шар – медіа – tunica media – непосмугована м’язова тканина, еластичні й колагенові волокна.

А) Артерії еластичного типу – великі артерії, в медії яких переважають еластичні волокна. Розміщуються поблизу серця, де судини витримують найбільший тиск крові, пом’якшують пульсову хвилю. Просвіт аорти може збільшуватися на 30% і більше.

Б) Артерії м’язового типу – артерії, медія яких складається майже виключно із непосмугованих м’язових клітин. Розміщуються там, де судини витримують сильний тиск з боку навколишніх органів.

В) Артерії перехідного типу – м’язово-еластичні або еластично-м’язові (сонна, підключична, стегнова).

Мускулатура артерій виконує не лише пасивну функцію еластичної тканини, але і, скорочуючись, активно проштовхує кров на периферію. Сума всієї мускулатури артерій більша за мускулатуру серця. Під час розширення і паралічу непосмугованої мускулатури артерій може наступити параліч серця.

Таким чином, мускулатура артерій і їх еластичні елементи в сумі розглядаються як «периферичне серце». Еластичність артеріальних стінок відіграє вирішальне значення для життєдіяльності організму.

Втрата еластичності в результаті заміщення м’язових і еластичних волокон іншими видами сполучної тканини, пропитування солями призводить до розвитку артеріосклерозу.

Відкладання в інтимі жирових і білкових комплексів → розростання сполучної тканини → звуження просвіту і втрата еластичності, звапнування → атеросклероз.

Ускладнення атеросклерозу є головними, найчастішими причинами смертності та інвалідності населення економічно розвинутих країн і, відповідно, свійських тварин: інфаркти різних органів, гангрена кінцівок, крововиливи, ішемічна хвороба серця, розсіяний склероз.

- зовнішня еластична мембрана.

3. Зовнішній шар – адвентиція або серозна оболонка в порожнинах тіла. Містить судини судин – vasa vasorum (кровоносні та лімфатичні), які проникають і в середню оболонку та нерви судин – nervi vasorum, які належать симпатичній нервовій системі.

Вени – phlebos – венозна система в 2-3 рази об’ємніша за артеріальну.

Вени побудовані за тим же принципом, що й артерії. Проте:

- медіа розвинута надзвичайно слабо, погано розрізняється, дуже нерізко відокремлюється від адвентиції;

- мало еластичних елементів, тому просвіт відповідних вен завжди більший, ніж артерій (відношення товщини стінки вен до їх діаметра 0,01-0,02, тоді як артерій – 0,06-0,08);

- наявність складок інтими – клапанів, що розміщені парами (рідко 1-3) через проміжки 2-10 см. Під час впадіння дрібних вен у більш великі ці кишенеподібні півмісяцеві подвоєння ендотеліальної оболонки допускають течію крові лише в одному напрямі до серця. Клапанів немає в: обох порожнистих венах, системі ворітної вени, печінкових венах, венах головного і спинного мозку, легеневих, ниркових, молочних венах, венах кісток, у дрібних венах діаметром менш ніж 1-1,5 мм. Безклапанні вени мають сфінктери з непосмугованої мускулатури → дросельні вени. Наявність клапанів також сприяє більш швидкому проштовхуванню крові.

- стінки вен, зокрема їх адвентиція, зростаються з фасціями м’язів і сухожилків, які сприяють руху крові по венах. При переважанні тонусу м’язів однієї групи → варикозне розширення вен кінцівок.

Триланкова система дрібних судин, що розміщуються між артеріями і венами називається мікроциркуляторне русло (всередині органів). Вчення про мікроциркуляцію розробив академік Купріянов. Відмежованість судин від тканинного субстрату, яка типова для позаорганних артерій і вен, на рівні мікроциркуляторного русла зникає, дрібні судини стають інтегральними елементами органів.