Лекція №12. Загальні закономірності структурно-функціональної організації головного мозку

I. Оболонки та підоболонкові порожнини головного мозку

Головний мозок, як і спинний, вкритий трьома оболонками – meninx:

а) тверда – вкриває головний мозок ззовні і зростається з окістям кісток мозкового відділу черепа, за винятком місць проходження венозних синусів; тверда оболонка формує дві потовщені складки між відділами мозку: серп мозку і мозочковий перетинчастий намет;

б) павутинна – на закрутках мозку міцно зростається з м’якою (судинною) оболонкою, проте не проникає в щілини і борозни між ними;

в) м’яка – дуже міцно зростається з мозком, заходить у всі щілини і заглиблення та разом із судинами проникає в мозкову речовину. Входячи в порожнини мозку (шлуночки), в яких закладені судинні сплетення, вона бере участь в утворенні їх сполучнотканинної основи.

На відміну від спинного мозку в головному є лише дві підоболонкові порожнини, що заповнені спинномозковою рідиною: субдуральна (підтвердооболонкова) – між твердою і павутинною мозковими оболонками та субарахноїдальна (підпавутинна) – між павутинною і м’якою мозковими оболонками, проте вона залишається лише в щілинах і борознах між закрутками і на базальній поверхні мозку. Епідуральна (надтвердооболонкова) порожнина відсутня, так як тверда мозкова оболонка зростається з окістям кісток мозкового відділу черепа.

Спинномозкова рідина з підоболонкових порожнин, зокрема субарахноїдальної, через парні отвори Люшки, які лежать каудально від бічних ніжок мозочка і непарний отвір Маженді, що знаходиться каудально від черв’яка потрапляє в порожнину довгастого мозку (IV шлуночок). Далі каудально рідина тече в спинномозковий канал, а краніально – через мозковий водопровід в III шлуночок і крізь міжшлуночковий отвір в бічні (I і II) шлуночки головного мозку.

II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку

Кінцевий мозок складається з двох півкуль великого мозку, на кожній з яких розрізняють плащ, нюховий мозок та смугасте тіло.

А. Плащ – складається із сірої та білої мозкової речовини. Сіра речовина утворює кору півкуль, яка є найбільш молодим відділом головного мозку. Морфологічно в ній розрізняють три основні зони:

- Стародавня кора в ссавців вкриває нюхові закрутки і трикутники, є складовою частиною нюхового мозку та вторинним нюховим центром;

- Стара кора формує грушоподібні частки і закрутки гіпокампу. Для цих двох видів кори характерно розміщення сірої речовини під білою;

- Нова кора особливо розвинута в ссавців і розміщена над білою речовиною. У великих ссавців несе закрутки і борозни, яких найбільше в слона, кита і людини. Кількість закруток плаща повною мірою не відображає ступінь та рівень еволюційної організації тварин. Існує більш чіткий морфологічний критерій еволюційної зрілості – відношення площі нової кори до всієї кори, яке в людини набагато більше, у тварин.

● Кора великих півкуль несе вищі інтегративні центри регуляції всіх процесів, що протікають в організмі. Сіра речовина всіх інших відділів центральної нервової системи (підкірка) займає підлеглий стан. Кора головного мозку є матеріальним субстратом вищої нервової діяльності (комплекс вроджених і набутих механізмів, які забезпечують найдосконаліше пристосування тварини до навколишнього середовища, мислення, свідомість, волю, пам’ять, розсудок). Комунікація із середовищем відбувається за допомогою аналізаторів.

Таким чином, кора головного мозку – це сукупність кіркових закінчень усіх аналізаторів, представляє собою матеріальну основу конкретно-наочного мислення, що за І.П. Павловим є першою сигнальною системою дійсності (у тварин унаслідується). В людини подальший розвиток мозку визначається свідомим використанням інструментів праці. В процесі праці виникла мова, в людини з’явилася здатність до абстрактного мислення та сформувалася система сприйняття слова або сигналу – друга сигнальна система (матеріальний субстрат – кора великих півкуль).

♦ Встановлено, що одна з півкуль є завжди домінантною.