I ланка – ланка притоку і розподілу:

- артеріола;

- прекапіляр – у стінці відсутні еластичні елементи, м’язові клітини спіралеподібно охоплюють ендотеліальну трубку і утворюють прекапілярні сфінктери, котрі регулюють кількість крові, що поступає в різні частини капілярних сіток органу (так звані «м’язові крани»).

II ланка – ланка обміну:

- капіляр – забезпечує процес двостороннього обміну між кров’ю і тканинними клітинами органів. Капіляри найбільш інтенсивно пов’язані з тканинами і є складовою частиною самих органів. Це найдрібніші судини: ширина – 5-20 мкм ( в 1 м – 1000 мкм), довжина – до 2 мм. Всього в тілі людини 2-4 млрд. капілярів, довжина – 100 000 км. Вони відсутні: епідерміс і його похідні, гіаліновий хрящ, рогівка, емаль зубів, кришталик.

Особливості:

а) прямолінійний хід;

б) принципово єдиний план будови стінки – ендотелій на базальній мембрані. Ендотеліальний шар капілярів – універсальний біологічний вибірковий бар’єр між кров’ю і тканинами. Капіляри – головна ланка в системі кровообігу. Кількість капілярів у кожному органі відповідає його функціональному навантаженню;

в) здатність до активного вибіркового переносу речовин;

г) капіляри, анастомозуючи, утворюють в органах капілярні сітки – чудесні сітки: в нирках – артеріальна (артеріола – капіляр – артеріола), в печінці – венозна (венула – капіляр – венула).

У стані спокою функціонує лише 10% загальної кількості капілярів.

III ланка – дренажно-депонуюча ланка:

• посткапіляр;

- венула

а) виводить кров з капілярного русла → дренажна функція;

б) евакуація продуктів метаболізму;

в) депонуючи функція → синусоїди (до 200 мкм) → червоний кістковий мозок, селезінка, печінка;

г) циркуляція лімфоцитів із судинної системи в лімфоїдні органи → через посткапілярні венули з високим ендотелієм.

Крім того, кров може безпосередньо переходити з артеріального русла у венозне через артеріо-венулярні анастомози, що забезпечують перерозподіл крові і називають їх шунтами.

II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу

В 19 столітті ці закономірності описав Лесгафт.

1. Розміщенні головних судинних стовбурів відповідає розміщенню основних опорних конструкцій скелета.

2. Магістралі та їх гілки розгалужуються відповідно до принципів одновісності, сегментарності (метамерії) і двобічної симетрії тіла.

Поздовжніми магістралями в тулубі є аорта і обидві порожнисті вени (вздовж тулуба).

Сегментарні судини присутні там, де виражена метамерія – парієтальні сегментарні судини (міжреберні, поперекові, крижові).

Відображення двобічної симетрії – наявність однойменних правих і лівих артерій у ділянці стінок тулуба і на кінцівках.

3. Судини йдуть, як правило, разом із нервовими стовбурами, утворюючи судинно-нервові пучки.

4. Великі судини в тілі тварини йдуть найкоротшим шляхом і називаються магістралями:

- на тулубі – вентрально від хребта (аорта, сонні артерії, порожнисті та яремні вени);

- на кінцівках – на медіальних поверхнях і всередині кута суглобів (згинальних поверхнях), тобто на сторонах найбільш захищених від травм;

- різні частини магістралі, як правило, називають відповідно до ділянки тіла, де вони проходять;

- венозні магістралі, крім деяких, називають так, як і артерії, разом з якими вони проходять.

5. Порядок відходу судин до органів, їх кількість, діаметр тісно пов’язані з функціональною активністю органа.

6. Судина, йдучи по порожнині, віддає як парієтальні, так і вісцеральні гілки.

7. Бічні гілки магістралей називають за назвами органів, до яких вони підходять (ниркова, шлункова) або за своїм положенням (краніальна гомілкова артерія, каудальна гомілкова артерія).

8. Бічні гілки від магістралі відходять під тупим (прямим) кутом до близько розміщених органів і під гострим – до віддалених.

9. Виступаючі частини тіла отримують живлення на менш, ніж від двох відповідних джерел (посилена тепловіддача внаслідок ізольованого положення).

10. Ділянки галуження бічних гілок магістралей постійні в різних видів тварин, тоді як порядок їх відгалуження може дуже змінюватися не лише в різних видів тварин, а й у тварин того самого виду.

● Розрізняють чотири типи галуження артерій

А) Магістральний – артерія послідовно віддає гілки до всіх органів, біля яких вона проходить – до близько розміщених органів під тупим (прямим) кутом, а до віддалених – під гострим. При цьому, якщо магістральна судина йде по порожнині тіла, вона віддає як парієтальні, так і вісцеральні гілки. Парієтальні гілки, як правило, завжди парні, а вісцеральні – можуть бути як парні, як і непарні.

Б) Дихотомічний (деревоподібний) – один артеріальний стовбур поділяється на дві рівнозначні артерії (виделкоподібно) без анастомозів, що забезпечує рівномірне й однакове кровопостачання відповідних частин тіла чи органа. Характерний для судин головного мозку, серця, легень, печінки.

В) Розсипний (кущикоподібний) – характеризується поділом судини (магістралі) на ряд дрібних рівнозначних гілок.

Г) Ретроградний (поворотний) – артерія повертається і кровопостачає ділянку, яка розміщена вище її відгалуження.

● Особливості ходу і галуження венозних судин

а) вен набагато більше, ніж артерій, вони більші й ширші однойменних артерій, тому магістральну артерію можуть супроводжувати не одна, а дві магістральні вени;

б) венозні судини завжди розміщуються більш поверхнево, ніж артеріальні;

в) на відміну від артерій вени утворюють як глибокі, так і поверхневі сітки (магістралі), що анастомозують між собою;

г) вени дуже часто з’єднуються одна з одною через великі сполучні гілки – анастомози, утворюють венозні сітки і венозні сплетення.

● Особливості кровопостачання окремих органів

► Кровопостачання кісток зумовлене типом їх будови й розвитку. До 50% маси кістки може приходитися на судинну сітку, 4/5 з яких вени, що зумовлено їх кровотворною функцією.

Приток артеріальної крові до кістки здійснюється по діафізарних, епіфізарних артеріях і артеріях окістя (періостальних). Діафізарна (живильна) судина – a. nutricia в кістковомозковій ділянці діафіза поділяється на проксимальну і дистальну гілки, які спрямовуються до відповідних епіфізів і галузяться по магістральному або розсипному типу. Всі три системи артеріальних судин кістки анастомозують одна з одною. Артерії кістки мають добре розвинуту м’язову стінку, діаметр стінки перевищує діаметр їх просвіту. Артерії кістки, деревоподібно розгалужуючись, утворюють артеріальні сітки → артеріоли → мікроциркуляторне русло, характерні тонкостінні посткапілярні венули –синусоїди (діаметр 300-500 мкм). Їх стінкою може бути кісткова балка або гемопоетичний острівок, що контактує з ними.

Дрібні, середні і великі інтраосальні вени одношарові (лише інтима – ендотелій), мають велику кількість анастомозів як між окремими ділянками венозної сітки кожної окремої кістки, так і між венозною сіткою кожної кістки скелета. Хід інтраосальних вен у трубчастій кістці різноманітний: у діафізі – магістральний, в епіфізах, апофізах – деревоподібний, кущикоподібний. Взаємовідносини вен з артеріями двоякі – в діафізі артерії супроводжують вену, охоплюючи її своїми гілками, а в епіфізах, навпаки, вени охоплюють артерії.

В окремих ділянках кістки інтраосальні вени утворюють «чудесні» сітки під час проходження компактного шару з ділянок розвинутої губчастої речовини → більш інтенсивний відтік в екстраорганні вени.

►Кровопостачання м’язів може відбуватися як з одного джерела, так і від декількох гілок магістралі, що галузяться у м’язі за магістральним чи розсипним типом. Дрібні судини всередині м’яза розміщуються паралельно ходу м’язових волокон (пучків).

►Сухожилки і зв’язки живлять декілька судин. Дрібні судини проходять паралельно пучками сухожилкових волокон.

► Порожнисті трубчасті органи отримують живлення з багатьох артерій. Судини підходять до органу з боку брижі і можуть утворювати вздовж органа анастомози, від яких метамерно відходять гілки в його стінку. На самому органі судини галузяться так, що охоплюють його кільцеподібно і віддають гілки до окремих шарів органа.

В кишковій стінці судини галузяться ще й залежно від типу живлення: в хижих тварин судини лептоареальні (вузькопільні), тобто від основних стовбурів гілки відходять під гострим кутом, у жуйних, навпаки, евріареальні (широкопільні) – гілки відходять під більш тупим кутом.

► Кровопостачання паренхіматозних органів відбувається або у ворота органа або кількома судинами з периферії.

► Спинний і головний мозок

- Біла й сіра речовини спинного мозку постачаються кров’ю неоднаково. Джерелом живлення їх є сегментні артерії, сполучаючись, вони утворюють довгу судину – a. spinalis ventralis, від якої відходять парні поперечні кільцеві гілки, що живлять білу мозкову речовину.

- На базальній поверхні головного мозку також утворюється система артерій, від якої відходять гілки в товщу мозку.

► Шкіра має поверхневу й глибоку сітки судин. Перша розміщена між сосочковим і сітчастим шарами, друга – між сітчастим шаром дерми та підшкірним шаром.