5.5. Народжуваність

Це демографічний термін характеризує відношення кількості народжень за певний період на 1000 жителів.

Спад народжуваності спостерігається в промислово розвинених країнах, посилився з кінця 1960-х середини 1970-х років.

Можливу причину подібного спаду бачать:

- у «пропаганді раннього статевого життя»

- поширення ідей фемінізму

- «культу незалежної жінки - стерва«

- «культу сексу«

- цивільного шлюбу

Падіння народжуваності є однією з довгострокових фундаментальних проблем для усіх постіндустріальних країн, включаючи Україну.

Депопуляція і зниження ролі працездатного населення може привести:

- до розвалу пенсійної системи

- соціального забезпечення в усіх розвинених країнах, що створює найгостріші політичні і економічні проблеми.

Депопуляція - систематичне зменшення абсолютної чисельності населення якої-небудь країни або території, як наслідок звуженого відтворення населення, коли подальші покоління чисельно менше за попередніх (смерть перевищує народжуваність), висока еміграція, існують обставини, що викликають великі втрати людей, - наприклад - війну. Скорочення чисельності населення з часом можуть бути викликані, наступними причинами:

- низька народжуваність (разом з обмеженою міграцією)

- масова еміграція

- хвороби, голод, війни

- високі свідчення смертності

Низка країн сьогодні випробовує довгостроковий спад, населення: Японія, Східна Європа, Боснія, Хорватія, Словенія, Німеччина, Угорщина, Італія, Естонія, Латвія, Литва Грузія, Вірменія, Молдавія, Росія, Білорусь, Україна.

Нині продовжують повільно рости, але скоро приєднаються до вищезгаданих Греція, Іспанія, Куба, Уругвай, Данія, Фінляндія, Австрія.

З 2010 м. Казахстан оголосив про зростання населення ≈ 16 млн. чол.

Багато країн Західної Європи (і ЄС в цілому) лише завдяки емігрантам уникають скорочення населення.

По-друге, рівень грамотності населення країни (середня кількість років витрачених на навчання) і очікувана тривалість навчання.

У третіх, рівень життя оцінений через валовий національний доход на душу населення по паритету купівельної здатності(ППС) в доларах США.

Розроблена і науково-обоснована узагальнена система показників, що характеризує кількісні і якісні характеристики соціально-економічної диференції соціального розвитку, включає:

- коефіцієнт диференціації індексу розвитку людського потенціалу, що характеризує міру відмінності в соціально-економічному розвитку аналізованих країн, регіонів усередині країни, соціальних груп;

- коефіцієнт диференціації індексу здоров'я (довголіття) показує, наскільки стан здоров'я в одній країні, регіоні кращий, ніж в іншій;

- коефіцієнт диференціації індексу освіти. Такий показник визначає міру підвищення рівня утворення населення в одній країні(регіоні або іншому об'єкті дослідження) над рівнем освіти (грамотності) населення іншої країни;

- коефіцієнт диференціації індексу доходу, що визначає міру економічної диференціації аналізованих країн або регіонів;

- коефіцієнт диференціації індексу смертності, як показник відмінностей в стані здоров'я порівнюваних країн або регіонів;

- коефіцієнт диференціації індексу рівня професійної освіти, що відбиває відмінності в ступені охоплення навчанням другої і третьої міри освіти і досліджуваних країн або регіонів;

- на додаток до цих індексів в 2010 р. були виведені додаткові індекси (з урахуванням внутрішньої нерівності між країнами і усередині них);

- індекс людського розвитку, скоректований з урахуванням соціально-економічної нерівності;

- індекс гендерної нерівності;

- індекс багатовимірної бідності.

Залежно від значення індексу розвитку людського потенціалу країни прийнято класифікувати по рівню розвитку : дуже високий - 42 країни:

1	Норвегія	17	Ізраїль	33	Бруней
2	Австралія	18	Бельгія	34	Естонія
3	Нідерланди	19	Австрія	35	Словаччина
4	США	20	Франція	36	Мальта
5	Нова Зеландія	21	Словенія	37	Катар
6	Канада	22	Фінляндія	38	Угорщина
7	Ірландія	23	Іспанія	39	Польща
8	Ліхтенштейн	24	Італія	40	Литва
9	Німеччина	25	Люксембург	41	Португалія
10	Швеція	26	Сінгапур	42	Бахрейн
11	Швейцарія	27	Чехія	43	Латвія
12	Японія	28	Англія	44	Чилі
13	Гонконг	29	Греція	45	Аргентина
14	Ісландія	30	ОАЕ	46	Хорватія
15	Республіка Корея	31	Кіпр	47	Барбадос
16	Данія	32	Андорра	48

Високою - 43 країни.

Середньою - 42 країни.

Низькою - 42 країни.

З країн колишнього СРСР Росія займає 71 місце з 187 країн, Білорусь - 68, а Україна - 85.

У 1990 м. США була на 17 місці, ГДР на 19, СРСР на 23, Японія була першою, тобто СРСР по рівню життя і індексу розвитку людського потенціалу входила в першу 20-ку розвинених країн світу.

Критика індексу розвитку людського потенціалу :

- не беруться до уваги екологічні чинники;

- не розглядається духовний і моральний розвиток;

-неможливо по - різному оцінити в різних групах країн.