Формування здорового способу життя

Формування способу життя, сприяючого зміцненню здоров'я людини, здійснюється на трьох рівнях:

- соціальному, пропаганда інформаційно-освітня робота;

- інфраструктурному, конкретні умови в основних сферах життєдіяльності (наявність вільного часу, матеріальних засобів), профілактичні установи, екологічний контроль;

- особовому, ціннісних орієнтирів людини, стандартизація побутового устрою.

Пропаганда здорового способу життя

Під пропагандою здорового способу життя розуміють цілу низку заходів, спрямованих на його популяризацію, серед яких найважливішими є просвітницькі і виїзні програми, реклама в ЗМІ (радіо, телебачення, інтернет).

5.2. Основні складники здорового способу життя

До основних складових частинам здорового способу життя відносяться:

1. Спосіб життя. Він має велике значення для здоров'я людини і складається з чотирьох категорій:

- економічною (рівень життя)

- соціологічною (якість життя)

- соціально-психологічною (стиль життя)

- соціально-економічною (уклад життя)

2. Рівень культури. Тобто культура з точки зору - свідомого відношенню до свого здоров'я, багато хто веде не правильний спосіб життя (п'ють, палять, переїдають і так далі), але для здоров'я потрібні знання, які б увійшли до повсякденної звички людини.

3. Здоров'я в ієрархії потреб. Не завжди в житті людини здоров'я займає перше місце порівняно з речами і іншими матеріальними благами. В результаті це призводить до погіршення свого здоров'я. Таким чином, здоров'я повинне займати перше місце в ієрархії потреб людини.

4. Мотивація. На превеликий жаль, ціну здоров'я більшість людей розуміють тоді, коли воно втрачене. Тільки тоді виникає бажання вилікувати захворювання, стати здоровим.

5. Зворотні зв'язки. Безрозсудне і довге випробування стійкості свого організму нездоровим способом життя (алкоголь, нікотин, наркотики). Тільки через певний час спрацьовують зворотні зв'язки людини, коли він кидає шкідливі звички, але це частенько стає пізно.

6. Установка на довге здорове життя. У повсякденному житті необхідно уміло мобілізувати резерви свого організму на подолання негативних сторін життєвого характеру, на зменшення ризику захворювань, що сприяє довголіттю.

7. Навчання здоровому способу життя. Джерелом навичок з цього питання є, передусім, приклад батьків, допомагає також і санітарна профілактика.

5.3. Рівень життя

Рівень життя (рівень добробуту) - рівень матеріального благополуччя, що характеризується об'ємом реальних доходів на душу населення і відповідним об'ємом споживання.

Доход на душу населення - показник економічного благополуччя країни, що вимірює середньостатистичний доход, що отримується окремо взятою особою в стані за рік. Обчислюється з національного доходу (сума усіх доходів країни за рік), що ділиться на чисельність населення. Як показник доход на душу населення принципово відрізняється від валового внутрішнього продукту і національного продукту на душу населення.

Валовий внутрішній продукт - макроекономічний показник, що відбиває ринкову вартість (найбільш вірогідна ціна, по якій товар або послуга можуть бути продані на вільному ринку в умовах конкуренції) усіх кінцевих товарів і послуг (тобто призначених для безпосереднього вживання) вироблених за рік в усіх галузях економіки на території держави для споживання, експорту і населення, незалежно від національної приналежності використовуваних чинників виробництва.

Валовий національний продукт - на відміну від ВВП відбиває сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, створених не лише усередині країни, але і за її межами.

Для міжнаціональних порівнянь, доход на душу населення перераховується в єдину валюту, найчастіше їй являється долар США, оскільки при цьому належним чином не враховується різна купівельна спроможність (економічний показник, обернено пропорційний до кількості валюти, необхідної для покриття певного споживчого кошику з товарів і послуг. Падіння купівельної здатності називається інфляцією, зростання купівельної здатності - дефляцією), в різних країнах припускає перерахунок на паритет купівельної здатності.

Споживчий кошик - мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для збереження здоров'я людини і забезпечення його життєдіяльності.

Паритет купівельної спроможності - це на одну і ту ж суму грошей, перераховується по поточному курсу в національній валюті, в різних країнах можна придбати одно і те ж кількість товарів і послуг за відсутності транспортних витрат і обмежень по перевезенню або може матися на увазі також ефективний обмінний курс двох або декількох валют, розрахований на основі їх купівельної спроможності безвідносно до певних наборів товарів і послуг.

Найслабкішою стороною доходу на душу населення, як показника добробуту країни являються:

- не облік диспропорції розподілу доходів між людьми

- він не враховує наявні накопичення і капітал (від латин. «головна сума») сукупність товарів, майна, активів, використовуваних для отримання прибутку, багатство