4.Суспільно-Політичні Погляди ф. Прокоповича

Погляди Ф. Прокоповича на людину, мораль, мистецтво, державу і церкву безпосередньо пов’язані з його суспільною діяльністю і спрямовані на обгрунтування реформ Петра І, про що вже не раз вказувалось у літературі. Зокрема, Ю. Ф. Самарін зазначає, що Петро «знайшов у Феофані людину, близьку йому за характером і за спрямованістю думок, людину, що могла зрозуміти його й служити йому не як \78\примусове знаряддя, а як вільний його сподвижник, сповнений спільним переконанням» 1. Петрові потрібний був гострий розум Феофана, його енциклопедична освіченість, талан спритного дипломата і тонкого політика, а особливо — його відраза до старовини, яка захищалась боярсько-церковними колами, Адже «Феофан, ще навіть яе залучений до здійснення різних реформ царя, не милував у своїх насмішках невігластва, прихованого зовнішньою глибокодумністю, святенництва, лицемірства та іншого» 2.

Як відомо, Феофан, маючи великий потяг до занять наукою, не хотів кидати Академії з її бібліотекою, з її атмосферою ідейного спілкування, палких обговорень наукових проблем тощо. Він розумів, що адміністративні посади не дадуть йому виявити себе як вченого. Цілий рік він зволікав з від’їздом, однак був змушений підкоритись наказові царя.

Прокопович прибув до Петербурга в той час, коли там події розгорталися з небаченою до того швидкістю. Справа царевича Олексія, питання про престолонаслідування, Ніштадтський мир і нові походи, коронування Катерини, заснування Академії наук, спуск нових кораблів, побудова нових мануфактур і заводів тощо — все це не проходило повз Феофана, без його похвали чи осуду. Він, як і видатні діячі Відродження, дійсно жив у гущі інтересів свого часу. В складних умовах політичних перипетій, злету й падіння царедворців Прокопович не розгубився і відразу ж зайняв позицію, яку зберігав до кінця життя. Він добре знав свою справу і, підтримуючи Петра порадою, словом, проповіддю, відгукувався на найжагучіші проблеми тогочасної Росії. Особливо схвалював і підтримував Прокопович реорганізацію державного й церковного управління, розвиток інженерної й архітектурної справи, побудову промислових підприємств. «Чи хочемо бачити користь? — говорить він в одній з похвал Петра. — ...Дивимось... на заводи мінеральні, доми монетні, лікарські аптеки, полотняні, шовкові й суконні мануфактури, на предивні паперові млини, на різних кораблів купецьких будування й на інші численні, у нас раніше не бувалі мистецтва і для зручності з місця на місце пересування зведені перекопами ріки й покапані канали»

І з ще більшим ентузіазмом Прокопович вітає створення регулярної армії і флоту, показує їх значення для обороно\79\здатності Росії, для її престижу, сили і могутності. Зокрема, як зазначав Г. В. Плеханов, «він ставить питання про мореплавство на рівень філософії історії» 1.

Хоча суть історичного поступу Росії Прокопович пояснював ідеальними чинниками, однак уже не зводив виключно до них. Звичайно, тут не обходилось і без звернення до промислу божого, який, на його думку, скеровував волю й діяльність монарха, але все ж найбільшого значення він надавав тому, що ця діяльність здійснювалась «скрізь з допитливим пошуком, з допомогою математичних приладів і фізичних інструментів і бесід філософських» 2. Тому з особливою приємністю він відзначав, що в Росії «вже й вільні вчення закладають собі основи, де й надії не мали, вже арифметичне, геометричне й інші філософські мистецтва, вже книги політичні, вже обох архітектур мистецтва множаться»

Ще з більшою повнотою ідеї, які пов’язують поступ, добробут, користь народів з освітою, висловлені Прокоповичем у «Духовному регламенті», який читав і схвалив Петро. «Якщо подивимось через історії як через зорові труби на віки, що \80\ пройшли мимо, — читаємо там, — побачимо все гірше в темних, ніж у світлих ученнях, часах.., бо вчення добре й ґрунтовне є всякої користі як вітчизни, так і церкви наче корінь, сім’я й основа» 1.

Маючи намір створити Академію наук, Петро І саме Прокоповичеві доручає скласти проект підготовчої установи — учбового закладу університетського типу, який би готував російську молодь для наступних занять в галузі науки, Проект було створено. Прокопович пропонував назвати майбутній заклад «Петергартен» або «Петрів сад» 2. Принагідно зауважимо, що Феофан просив віддати на спорудження будівлі для цього закладу кошти, які були призначені на побудову великої кам’яної церкви у Смоленську. Але згодом, з метою максимального виграшу часу був прийнятий інший проект — одночасного створення Академії наук з допоміжними учбовими закладами. «Хоча в свій час, — говорить про Прокоповича Ю. X. Копелевич, — він пропонував Петрові більш поступовий шлях впровадження наук, але в період організації Академії він вже був серед її покровителів» 3. Прокопович належав до тих «визначних державних діячів, на підтримку яких завжди могла розраховувати Академія наук» 4.

Будучи протектором щойноствореної Академії наук, Прокопович чимало зробив для розвитку в ній математики і дослідного природознавства, оскільки він, як ніхто інший серед тодішніх вітчизняних мислителів, добре усвідомлював хибність схоластичних, умоглядних методів. Він і сам прагнув стояти на рівні тогочасного природознавства. Про це свідчать такі факти. В описі математичних та фізичних приладів, які по смерті Прокоповича були передані Академії наук 5, згадується багато астрономічних приладів, зокрема армілярна сфера, що демонструвала рух планет за системою Коперніка, глобуси, навігаційні прилади, мікроскопи, яких у той час у Росії було ще дуже мало, тощо. Про те, що Прокопович вів астрономічні спостереження за допомогою телескопа, зокрема дзеркального телескопа системи Грегорі, дізнаємось з протоколів конференції Академії наук, де зберігся запис: «7 серпня 1734 р. За вимогою пана архієпископа Новгородського грегоріанська труба була доставлена неподалік від Петергофа. Після того як за допомогою названої труби були проведені деякі експерименти, вона була привезена назад»