2.3. Стратегія підвищення конкурентоспроможності

В останні роки розвиток туристичної індустрії у світі, а зокрема в Україні «не стоїть не місці», а стрімко розвивається. За останні роки набуває дедалі популярності створення багатофункціональних комплексів індустрії гостинності.

Для багатофункціональних туристично-готельних комплексів головною функцією є надання готельних послуг. Таким чином, спираючись на все вищесказане, можливо визначити поняття «багатофункціонального туристично-готельного комплексу», як проекту, основною функцією якого є надання готельних послуг, окремі підприємств а, які входять до комплексу, також належать до індустрії туризму і попит на їх послуги не залежить від попиту на послуги готелю. Це означає, що підприємства, які входять до складу комплексу, надають послуги не тільки споживачам готелю, але й іншим споживачам.

Підвищення конкурентоспроможності підприємств вимагає розробки і реалізації конкурентних стратегій. Конкурентна стратегія - це комплекс розроблених заходів, які дають можливість утримувати і покращувати існуюче положення на ринку, розвиваючи заздалегідь визначені перспективні види продукції з метою розширення пропозиції, задоволення потреб споживачів, збільшення ринкової частки в певних сегментах та досягнення високого рівня конкурентоспроможності підприємства шляхом підвищення його іміджу.

На підприємстві має бути розроблена відповідна стратегія конкурентоспроможності, передбачені заходи щодо всього виробничо-господарського комплексу. Варіанти стратегії можуть відрізнятися цілями, часовими параметрами та іншими характеристиками залежно від конкретних і перспективних завдань, але в кожному випадку їх головна мета - забезпечення переваг над конкурентами.

Підприємства, які входять до багатофункціональних туристично-готельних комплексів не мають зовсім незалежний попит, тому що належать до туристичної індустрії. Таким чином їх попит, скоріш за все, доповнює один одного, що сприяє досягненню сінергетичного ефекту, а саме досягнення цього ефекту і є основною метою створення таких комплексів.

Для досягнення сінергетичного ефекту та для підвищ ення ефективної діяльності комплексу в цілому і кожного підприємства, яке входить до його складу, окремо, необхідна розробка:

– єдиної концепції функціонування комплексу;

– єдиної стратегії розвитку;

– єдиної маркетингової політики;

– єдиних стандартів якості надання послуг споживачам

Окрім готелів, які створені, як багатофункціональні туристично-готельні комплекси, існують інші, для яких готельна функція є не єдиною основою. Такі комплекси і розвиваються в даний час. Серед існуючих форм організації спільної діяльності підприємств, які здійснюють діяльність у складі багатофункціональних туристично-готельних комплексів, виділяють декілька моделей кооперації різних компаній-учасниць комплексу.

Перша модель, представляє собою модель, в якій присутній один власник бізнесу, який заключає договір с компанією-організатором діяльності, а також здійснює контроль та управління всіма підприємствами, які входять до складу багатофункціонального туристично-готельного комплексу. Така модель має назву «Модель єдиного власника».

Друга модель є протилежністю «моделі єдиного власника» та має назву «Модель стратегічного партнерства». Особливістю цієї моделі є те, що всі підприємства, які формують багатофункціональний туристично-готельний комплекс, належать різним власникам, але об’єднані загальним довгостроковим договором стратегічного партнерства.

Третя модель кооперув ання підприємств, які входять до складу багатофункціонального туристично-готельного комплексу є «Змішана модель». Ця модель об’єднує два принципи формув ання двох попередніх моделей. Тобто частина підприємств багатофункціонального туристично-готельного комплексу відноситься до єдиного власника, а інші підприємства функціонують на основі довгострокового договору стратегічного партнерства або на правах аренди. Ця модель найчастіше всього використовується при формуванні системи управління багатофункціональних туристично-готельних комплексів.

Для того, щоб порівняти данні моделі та виявити переваги та недоліки кожної з них треба оцінити ці моделі по таким параметрам:

– ефективність діяльності багатофункціонального туристично-готельного комплексу в цілому;

– ефективність управління комплексом;

– об’єм фінансових ресурсів, які має у своєму розпорядженні

комплекс;

– тривалість життєвого циклу комплексу в цілому;

– контроль якості надання послуг;

– рівень фінансової незалежності окремих підприємств, які входять до багатофункціонального туристично-готельного комплексу.

Попит на готельні послуги зосереджено у чотирьох основних категоріях клієнтів. Перша група це відомі бізнесмени, політики, люди творчості, суспільне становище яких не дозволяє опускати планку нижче 4*-5*. Часто вони обирають стандартний номер у відомому готелі, а не “люкс” у 3* за ті ж гроші.

Друга група - керівники середньої ланки, спеціалісти іноземних, а також вітчизняних компаній. Їхні вимоги до “зірковості” готелю менш жорсткі - вони можуть поселитися у готелі як з 3* та і з 5*. Вирішальне значення тут має рівень сервісу. Цінові переваги цього сегменту 120-250$ за добу.

Третя група клієнтів - вітчизняні відрядні, яких за статистикою за останні 2-3 роки стало більше. Але фінансові можливості таких клієнтів далеко не однорідні від 75-200 гривень, що дозволяє обирати між 2* та 3*, гуртожитками готельного типу, послугами приватного сектору.

Четверта група - це іноземці та вітчизняні туристи. За даними Держкомтуризму у 2000 році Київ відвідали лише 300 тисяч туристів, з яких близько 100 тисяч - іноземці, готові витратити на проживання та харчування від 250$. Такі клієнти обирають від “люксів” у 3* до номерів у 5* готелях. З вітчизняних туристів 60% це діти та студенти, звичайно, що їхні фінансові можливості досить обмежені, тому вони часто-густо обирають гуртожитки або приватні квартири. Лише в Криму та Одесі туристичний потік більший - близько 1 млн. людей в сезон. При цьому вищі їхні фінансові затрати (50$-300$).