2. Характерні ознаки офіційно-ділового стилю

1. Наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить від змісту документа, його призначення і способу опрацювання. Обов'язковим реквізитом будь-якого документа є підпис.

2. Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість висловлювання. Офіційно-діловий стиль позбавлений образності, емоційності та індивідуальної авторської своєрідності.

3. Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів. Найхарактерніші вияви стандартизації такі:

а) широке вживання готових словесних конструкцій (наприклад, у зв 'язку, відповідно до, з метою, згідно з), що спрощує й полегшує процес укладання окремих видів документів;

б) часта повторюваність тих самих слів, форм, зворотів, конструкцій як результат прагнення до однотипності способів вираження думки у подібних ситуаціях.

4. Лексика здебільшого нейтральна, слова вживаються у прямому значенні.

5. З метою чіткішої організації текст поділяється на параграфи, пункти, підпункти.

6. Часте вживання словосполучень з дієсловами у формі теперішнього часу зі значенням позачасовості, постійності дії: рішення надсилається, має місце, виробнича рада розглядає. при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо). Вживаються також складні речення із сурядним і підрядним зв'язком.

У діловому стилі залежно від сфери вживання виділяють такі підстилі :

1) адміністративно-канцелярський, яким укладаються документи , необхідні для встановлення офіційних, ділових, службових, партнерських контактів між організаціями, установами та громадянами ( це заяви , резюме , довідки , листи , доручення , накази , розпорядження та ін .);

2) законодавчий – використовується у сфері законодавства ( це акти , закони ( Конституція України ), указі , постанови , статути , кодекси , видані й затверджені вищими органами державної влади та найвищими посадовими особами );

3) дипломатичний – обслуговує сферу міжнародних відносин у галузі політики , економіки , культури ( це міждержавні угоди , конвенції , ноти , меморандуми , комюніке ).

Отже, тексти офіційно-ділового стилю потребують документації тверджень, точності формулювань, не припуска­ють двозначності сприймання змісту.

3. Усна і писемна форми офіційно-ділового стилю

Офіційно-діловий стиль існує у двох формах: усній і писемній.

Усне ділове мовлення - це спілкування людей під час виконання ними службових обов'язків (під час бесід, нарад, у години прийому відвідувачів тощо). Це може бути мовлення однієї службової особи перед іншою або перед колективом чи зібранням.

Усне мовлення ділової людини має бути:

• виразним (потрібно з чіткою дикцією вимовляти кожне слово);

• точним і недвозначним (використовувати слова з прямим значенням);

• логічним (продумувати кожну фразу, викладати думки послідовно, логічно);

• відповідним ситуації мовлення (кожен службовець повинен пам'ятати: що — кому — коли — де — про що — чому говорить і відповідно добирати мовні засоби);

• нестандартним;

• доречним;

• змістовним;

• стислим (у народі кажуть, що багато говорити не завжди означає багато сказати).

Писемне мовлення є вторинним щодо усного мовлення. Воно й виникло пізніше. Писемне мовлення офіційно-ділового стилю є монологічним.

1. Писемне мовлення фіксується графічними, матеріальними знаками й сприймається зором.

2. Писемна форма дає нам можливість фіксувати кимось висловлене, а це забезпечує збереження й відтворення чийогось мовлення у просторі й часі (тобто значно пізніше того, як воно було висловлене).